Стрілятися — зовсім не обов’язково
Хто навесні 1945 року не розумів, що Німеччина програла війну? Німці вже голодували, але Гітлер наказав передати залишки запасів буряків і картоплі на виробництво синтетичного пального — йому було байдуже, що німцям просто не буде чого їсти. Армії союзників стрімко просувалися вперед, проте офіційна пропаганда твердила, що Рейх врятовано, оскільки росіяни розпочали війну з американцями.
Ніколи не розумів звеличування офіцерської честі, яка вимагає від генералів застрелитися в безнадійній ситуації.
Насправді честь — це відмовлятися виконувати злочинні накази. Честь — це рятувати своїх солдатів у безнадійній ситуації.
А ще краще — повернути зброю в бік Кремля
19 березня 1945 року Гітлер видає наказ «Нерон» — знищувати перед відступом усе: заводи, електростанції, мости, транспорт, продовольчі склади. Фактично це прирекло б німців, що вижили, на голодну смерть. Але Шпеєр саботує наказ Гітлера, рятуючи Німеччину.
Гітлер наказує сформувати нашвидкуруч зібрану «армійську групу Штайнера» і завдати удару у фланг радянській армії, що наступає на Берлін. На папері Штайнер має сотні танків і десятки тисяч солдатів, але насправді в його розпорядженні лише дюжина трофейних французьких танків 1940 року й близько 10 тисяч підлітків із Гітлер'югенду, наземного персоналу Люфтваффе та докерів Крігсмаріне. Він відмовляється виконувати наказ і марно губити людей. І лише тоді до Гітлера доходить, що війну програно — його накази не виконуються.
Росія вже програла війну Україні. Найкраще, що можуть зробити генерали російського Генштабу, — це не застрелитися, а відмовитися виконувати накази про «м'ясні штурми» й рятувати залишки своєї армії, виводячи її на російську територію. А ще краще — повернути зброю в бік Кремля.
Немає коментарів:
Дописати коментар