Підрозділи, що завдають далекобійні удари (deep strike), — одна з найпріоритетніших цілей окупантів (Фото: Сергій Окунєв / NV)
У 2026 році на українському фронті deep strike публічно з’явився новий великий гравець. Однак NV вдалося дізнатися, що цей підрозділ таємно атакував тили РФ протягом кількох років.
Журналіст NV Сергій Окунєв дізнався про деталі роботи цього підрозділу у складі 413-го окремого полку безпілотних систем Рейд, поспілкувався з командиром та першим із журналістів побачив бойову роботу підрозділу з виконанням глибинного удару по РФ. Про все це — в ексклюзивному репортажі NV.
Таємний музикант оркестру. Коли та як новий підрозділ почав атакувати РФ
Протягом багатьох місяців українці починають свій ранок з новин про чергові пожежі, вибухи чи прольоти дронів у регіонах РФ. Фінальний етап, коли українські БПЛА влучають у цілі, а російські НПЗ палають по кілька діб — максимально гучний та помітний. Але мало хто знає, як виглядає підготовка та реалізація цих атак і що відбувається за кілька годин до того, як українські дрони перетнуть кордон та почнуть наближатися до цілей.
Може скластися уявлення, що йдеться про величезну операцію із залученням великої кількості техніки та українських бійців. Наприклад, для запуску радянських балістичних ракет потрібні величезні пускові установки, транспортно-заряджальні машини, бронемашини для особового складу та велика група прикриття. У випадку з українськими deep strike — усе навпаки.
Місце зустрічі журналіста NV з підрозділом deep strike — на околиці міста. За кілька годин до запусків туди стягуються не більше десятка військовослужбовців: частина в цивільному одязі, хтось у шортах та панамах. Замість дороговартісних бронеавтомобілів чи пускових установок — звичайні мінівени. Цивільні, що стоять поруч у черзі за кавою, навряд чи колись здогадаються, що ці хлопці вже вночі своєю роботою завдадуть шкоди окупантам на десятки чи навіть сотні мільйонів доларів, зупинивши або знищивши черговий важливий об'єкт ворога.
Deep strike підрозділи — безумовно, одна з найпріоритетніших цілей окупантів. Після надболючих ударів, які російські промислові та військові об'єкти «пропустили» у 2026 році, полювання на українські команди, що відповідають за глибинні атаки — мало не задача номер один для росіян. Якщо ворогу стануть відомі будь-які деталі, місця дислокацій, переміщення, зосередження чи точки здійснення запусків, будуть застосовані усі можливі методи та засоби для того, щоб дістатися до українських діпстрайкерів. Саме тому підрозділи намагаються виглядати максимально непримітно. А поки є час на каву, бійці та командири діляться інформацією про історію команди.
Сьогодні ввечері українські дрони запускатимуть бійці 413-го окремого полку безпілотних систем Рейд. Сам полк давно відомий як частина Сил безпілотних систем, його військовослужбовці вдало знищують окупантів FPV-дронами, здійснюють бомбардування безпілотниками Баба Яга та навіть вдало полюють за ворожими системами ППО. Проте у 2026 році командувач Сил безпілотних систем неочікувано почав згадувати Рейд серед підрозділів, що здійснюють глибинні удари по території ворога. Саме так вперше стало відомо про розгортання підрозділу всередині Рейду, який системно займається ударами deep strike.
NV вперше стало відомо, що насправді Рейд долучений до deep strike вже кілька років. Підрозділ багато разів атакував промислові об'єкти ворога, військові цілі в тилу РФ і навіть стояв за однією з атак на базу російської стратегічної авіації в Енгельсі. Утім, весь цей час про напрямок роботи полку не повідомлялося. Успішні удари згадувалися в ЗМІ, проте нікому крім вузького кола військових не було відомо, що за ними стоїть саме Рейд. У 2026 році було прийнято рішення виходити з тіні.
У другій половині 2025 року в лавах полку було створено батальйон, що мав перевести роботу в сегменті deep strike на системний та більш масштабний рівень. Командир батальйону на позивний Шульц розповідає, що кістяк команди формувався ще у складі 14-го окремого полку безпілотних систем. Прийнято вважати, що Рейд в свій час значною мірою «вийшов» саме з цього підрозділу та масштабувався в окремий організм. Саме кістяк брав участь в глибинних ударах, про які не повідомлялося раніше.
«Підготовка батальйону тривала вже певний час, але системна робота в галузі deep strike почалася після Нового 2026 року. Бійці в нашому батальйоні досвідчені, але буквально півтора року тому більша частина мого особового складу — це були оператори FPV, це були оператори ударних „крил“, це були екіпажі бомберів, це були екіпажі дронів-розвідників. І зі зміною спеціалізації, під час масштабування, нам треба було пару місяців для перебудови логістики, структури підрозділу, переформатування управлінської складової, навчання, набуття досвіду і переходу вже в планову системну роботу. Але вже зараз можна казати, що ми повноцінно „встали на рейки“, це вже стабільна робота» — розповідає журналісту NV Шульц.
За кілька місяців роботи у новому форматі підрозділ Шульца вже встиг доєднатися до найбільш успішних та «гучних» ударів по росіянах. Серед них — атака на нафтоналивну станцію у Туапсе, знищення значної частини порту Усть-Луга, нещодавня атака на Москву та кілька вдалих атак на кораблі окупантів. Попри вражаючі результати, Шульц просить наголосити: успіх українських ударів неможливо відокремлювати та привласнювати.
«Розумієте, ця галузь — як оркестр. Гарна музика буде лише тоді, коли гарно та злагоджено гратимуть усі музиканти, усі інструменти. Не можна сказати: „А я грав чудово!“, якщо в решти музика погана. У нас зараз колеги по цеху, по цьому напрямку — їх уже не так мало. І результат є, ви його бачите, лише тому, що у нас злагоджені дії. Тому не можна сказати: „Підрозділ Шульца знищив Туапсе“, — чи щось подібне. Це дійсно командна робота».
Попри наявність уже неабиякого списку уражених цілей, безпосередньо перед новим запуском частина бійців — а можливо, й більшість розрахунку — можуть не знати, куди саме вирушають дрони, які вони запускають. Це також зроблено задля безпеки місії: можливі витоки інформації дадуть ворогу змогу підготуватися чи навіть повністю зірвати місію.
Підготовка до ефективної операції може тривати навіть не години, а тижні. Йдеться і про збір інформації про ціль, і про протидію ворожим системам ППО, і про пробиття «коридору» в захисті окупантів, і лише потім — про пуски. Кожен із цих етапів передбачає високий рівень інформаційного захисту та конспірації.
Після нетривалого збору група військових відправляється на точку запуску. Розпочинається найвідповідальніший етап.
«Ми можемо бути будь-де». Як відбуваються глибинні удари і які критичні переваги створюють українські БпЛА
Точка запусків deep strike дронів — мало не найбільш жадана ціль російської розвідки. Військові задіюють неабиякі заходи задля власної безпеки, але неочікувано ключовим помічником стає сам дрон. Один із найбільш поширених для deep strike — БпЛА від компанії Fire Point. Поки журналісти, експерти та користувачі соцмереж сперечаються про скандали навколо компанії, її власника та плівок Міндіча, Fire Point значно збільшила масштаби виробництва та адаптувала свої дрони до сучасних умов війни.
Одна з ключових, критичних переваг цих безпілотників — це система запуску. Деякі українські deep strike дрони — наприклад, Ан-196 Лютий — здійснює запуск із шасі, що передбачає певні критерії для місця старту. Потрібна рівна поверхня, певний ландшафт та дорожнє покриття. Насправді навіть у такому випадку точок запуску може бути доволі багато, проте ворог знає хоча б орієнтовні критерії, за якими можна відслідковувати локації.
У випадку з дронами FP-1 чи FP-2 старт здійснюється за допомогою реактивного прискорювача. Дрони транспортуються у вантажівках. Далі обирається місце запуску, яке майже не має обмежень: хоч траса, хоч чисте поле, хоч берег річки. Прискорювач допомагає дрону миттєво набрати велику швидкість та висоту, ніби «відстрілюючи» його як рогаткою. Після чого основний двигун починає виводити БПЛА на маршрут.
«Плюсів саме [дронів] FP — безліч. Нам є з чим порівнювати. Саме запуск, так, — це величезна перевага. По-перше, доволі швидко відбувається розгортання, підготовка до пусків. По-друге, ми не прив’язані до якихось великих інфраструктурних об'єктів. Справа в тому, що ми можемо бути будь-де. Це дуже сильно ускладнює ворогу пошук нас. Також якщо точка нашого запуску буде скомпрометована, але вже після того, як запуски відбулися — це майже не створює нам проблем. Завтра нас тут вже не буде. Справа не у тому, що ми можемо змінити локацію завтра. Справа у тому, що ми точно змінимо її» — розповідає командир deep strike екіпажу 413-го окремого полку безпілотних систем Рейд на позивний Кекс.
Він дає короткі коментарі і майже одночасно з цим контролює роботу своїх підлеглих. На локації запуску у шортах та майках вже ніхто не ходить. Військовослужбовці одягають бронежилети, каски, присутній медик.
«Я ще з часів АТО надивився всякого різного, що пов’язане з технікою безпеки чи недбалістю. Тому я з того часу ще всіх постійно задовбував з точки зору безпеки. І, слава богу, поки це дає результати. Наша галузь високотехнологічна, оператори, фахівці, інженери — на вагу золота. Тож треба всі можливі засоби задіяти, щоб їх захистити» — розповідає комбат Шульц.
Ще однією важливою складовою безпеки та ефективності є те, що екіпаж не запускає сотні чи тисячі дронів з однієї локації. Кілька різних команд працюють на різних точках, іноді на дуже значній відстані одна від одної, це скорочує час пусків та збільшує безпеку «розкиданих» по локаціях екіпажів. Водночас дрони FP мають дуже швидкий процес «розгортання» та підготовки до пусків. Джерела NV в Силах оборони кажуть, що деякі інші deep strike дрони передбачають багатогодинну підготовку безпосередньо на точці запуску, що також наражає особовий склад на небезпеку. У випадку з FP все відбувається значно швидше.
«Головне, щоб сьогодні без „ухилянтів“», — жартує один з операторів БПЛА.
«Ухилянтами» військові в цьому випадку жартівливо називають дрони, з якими виникають ті чи інші проблеми, під час старту чи до нього. Будь-яка, навіть найдорожча та найнадійніша зброя, може мати технічні проблеми. Однак, на щастя, йдеться лише про поодинокі випадки відмов.
Момент запуску максимально видовищний. Той самий ракетний прискорювач з гуркотом випускає полум’я, іскри та дим, швидко «виштовхуючи» дрон у повітря. Команда максимально зосереджена: якщо якийсь із бортів не злетить з технічних причин, потрібні будуть термінові дії.
На цей раз у повітря піднялися усі борти. Вже зранку українці вчергове прочитають у новинах про результати роботи екіпажів полку Рейд.
«Ми бачимо, що колос на солом’яних ніжках». Як росіяни втрачають ППО, а українці нарощують удари
У відповідь на запитання про deep strike командир батальйону Шульц часто зачіпає суміжні теми: від питань мобілізації, мотивації та ідеології військовослужбовців підрозділу до системності роботи. У батальйоні Шульца займаються далеко не лише запусками FP чи інших далекобійних дронів. За останній час стався суттєвий прогрес і в так званих middle strike.
Middle strike — удари на середню глибину, «жертвами» яких стає логістика ворога, системи ППО, радари, командні пункти та оператори ворожих БПЛА. Рейд має істотні успіхи в цій галузі, що, зокрема, підтверджується публікаціями про нові й нові ураження на ресурсах командувача Сил безпілотних систем Роберта Бровді (Мадяра).
«Я пам’ятаю часи, коли про знищення російських систем ППО навіть не мріяли, грубо кажучи. Потім були часи, коли були перші ураження — це було щось неймовірне, головна подія в підрозділі. Зараз у нас інтенсивність дуже висока. Іноді навіть по кілька одиниць ворожого ППО за тиждень», — розповідає командир.
Утім, за його словами, в цьому контексті слід бути дуже уважним з цифрами. «Чому? Наприклад, певний час тому ми зайшли на один з напрямків і „набили“ велику кількість ППО ворога. А потім вони банально почали ховатися. Навіть, смішно сказати, перестали реагувати на певні свої задачі, бо розуміли, що якщо розкриють себе — будуть знищені. Тобто саме кількість уражень почала падати суттєво. Але чи це говорить, що ми гірше стали працювати? Точно ні», — підкреслює Шульц.
До початку повномасштабного вторгнення, згідно з оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), Росія мала стільки ж систем ППО, скільки й усі країни НАТО разом. Проте нині вона зазнає величезних втрат. У квітні 2026 року OSINT-аналітик Кайл Глен заявив, що за останні три місяці темпи знищення російських засобів протиповітряної оборони зросли у 3,4 раза.
Комбат Шульц також каже, що вже спостерігає значні зміни як у кількості ППО, так і у засобах, які застосовує ворог.
«Коли в мене на одному з напрямків після відпрацювання моїх екіпажів по супротивнику, по БУКах, по ТОРах, по Панцирях, противник викатує [ЗРК] Куб-„дєдушку“ для прикриття певного району… Я розумію, що намацали — значить, треба тиснути і давити. Є відчуття, що колос таки на солом’яних ніжках, і це дає подальшу мотивацію працювати. Якщо все буде продовжуватися як зараз, то ситуація для них має вже восени стати надзвичайно критичною. Але для того, щоб ми цю роботу могли виконати, нам потрібна сталість у постачанні відповідних засобів, якими ми здійснюємо ці удари», — розповідає Шульц.
ЗРК Куб, який згадав комбат, — це застарілий зенітно-ракетний комплекс обмеженої точності та радіусу дії. Цей комплекс розроблявся після Другої світової війни та був прийнятий на озброєння у 1963 році. Очевидно, що ні про яку війну дронів понад пів століття тому ніхто не знав.
Командир Шульц обережно зазначає, що його підрозділ продовжує збільшуватися, зокрема і у напрямку deep strike. Це збігається зі значним збільшенням виробництва українських дронів — як відомих моделей на зразок Лютого чи FP,так і менш відомих, але ефективних систем.
У квітні 2026 року французький аналітик Клеман Молен заявив, що Україна вже обігнала Росію за ударами дронів deep strike. Цей звіт багато хто назвав надто оптимістичним, проте можна точно стверджувати, що за рік кількість вдалих та масштабних українських атак збільшилася в десятки разів та набула практично щоденного характеру.
Немає коментарів:
Дописати коментар