Нікол Пашинян сподівається зберегти крісло прем'єра Вірменії (Фото: Hayk Baghdasaryan/Photolure via REUTERS)
У неділю, 7 червня, у Вірменії відбудуться парламентські вибори, за результатами яких владу в країні сподівається втримати прем'єр-міністр Нікол Пашинян. Він керує Вірменією з 2018 року і дедалі активніше намагається протистояти спробам Росії втримати країну в орбіті Кремля.
Це перші загальнонаціональні вибори у Вірменії після поразки у війні з Азербайджаном у 2023 році, коли офіційний Баку відновив контроль над Нагірним Карабахом. Відтоді Вірменія намагається дистанціюватися від Росії та зблизитися з Європейським Союзом. Офіційний Єреван був обурений бездіяльністю російських «миротворців» в Нагірному Карабасі під час військової операції Азербайджану.
Тож, як пише агентство Reuters, вибори у Вірменії 7 червня є «тестом для зусиль Пашиняна налагодити мир з давнім ворогом — Азербайджаном — та поглибити зв’язки із західними країнами, дистанціюючись від традиційного покровителя — Росії».
Опитування свідчать, що партія Громадянський договір, очолювана Ніколом Пашиняном, найімоврніше стане переможцем виборів: вона лідирує приблизно з 30% підтримки. Тоді як головний суперник Пашиняна, російсько-вірменський мільярдер Самвел Карапетян (Сильна Вірменія), який виступає за тісніші зв’язки з Москвою, відстає з показником від 6% до 11%. У парламент також мають шанси пройти інші проросійські сили: партія Процвітаюча Вірменія олігарха Гагіка Царукяна, а також Альянс Вірменія, очолюваний експрезидентом Робертом Кочаряном. Усі ці сили можуть згодом об'єднати зусилля в парламенті.
Як нагадує Reuters, якщо партія Пашиняна не здобуде більшості в дві третини голосів у 107-місному парламенті Вірменії, прем'єру буде важко домогтися зміни вірменської Конституції в частині згадок про Нагірний Карабах. Саме такого кроку вимагає від Єревану Азербайджан для укладення остаточного мирного договору між країнами. Хоча влітку 2025 року лідери Вірменії та Азербайджану за участю Дональда Трампа підписали у Вашингтоні декларацію про мирні відносини між країнами, остаточної мирної угоди між ними ще немає.
Водночас одним з ключових меседжів Пашиняна у передвиборчій кампанії було саме просування мирних зусиль та нормалізація кордонів, зокрема й закритого з 1993 року кордону з Туреччиною. У травні 2026 року Вірменія відкрила залізничне сполучення для імпорту та експорту з країнами ЄС через Туреччину. «Попереду — відкриття залізничного сполучення Вірменія-Туреччина, Вірменія-Азербайджан, а також через Нахічевань — Вірменія-Іран», — пообіцяв Пашинян, який також сподівається протягом двох років домогтися послаблення візового режиму з Європейським Союзом.
Економічно та енергетично Вірменія і досі значною мірою залежить від Росії, куди йде до третини її експорту. «За останні тижні Росія, яка має велику військову базу у Вірменії, посилила тиск, обмежуючи широкий спектр вірменського експорту та погрожуючи припинити постачання дешевого газу та нафти», — нагадує Reuters. РФ вже заборонила ввезення низки вірменських продуктів: мінеральної води, овочів та коньяку.
Тиск Росії став одним із ключових факторів передвиборчої кампанії у Вірменії. Кремль неодноразово критикував Нікола Пашиняна за курс на зближення із Заходом. Наприкінці травня російський диктатор Володимир Путін після саміту Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) в Астані пригрозив Вірменії «українським сценарієм» через її прагнення до євроінтеграції.
Крім того, 29 травня країни підконтрольного Москві ЄАЕС — Росії, Казахстану, Білорусі та Киргизстану — звернулися до Вірменії із завуальованими погрозами та зажадали від Єревану найближчим часом провести референдум щодо подальшого зовнішньополітичного курсу країни та визначитися між ЄАЕС і ЄС. У цьому ж документі країни заявили, що розглянуть «можливі наслідки» для Вірменії у разі її подальшого зближення з ЄС на наступному засіданні Вищої Євразійської економічної ради у грудні 2026 року.
У відповідь Пашинян відмовився від ідеї подібного референдуму і заявив: «Доки Вірменія офіційно не подасть заявку на членство в Європейському Союзі або не наблизиться до статусу кандидата на членство в ЄС, проведення будь-якого референдуму є нелогічним». Тож, за його словами, вибір між ЄАЕС та ЄС, який намагається поставити перед Вірменією Росія, наразі має лише «теоретичний характер».
Служба зовнішньої розвідки України попереджала, що перед виборами у Вірменії Росія розкорнула масштабну кампанію комплексного політичного, інформаційного та економічного тиску на Єреван. За даними українських розвідників, головною метою Кремля є повне усунення від влади Пашиняна, а програмою-мінімум — фрагментація майбутнього вірменського парламенту після виборів, щоб позбавити проєвропейську партію Громадянський договір можливості одноосібно ухвалювати ключові зовнішньополітичні та безпекові рішення в країні.
«Якщо майбутній уряд Вірменії — чи то Нікол Пашинян, чи хтось інший — спробує диверсифікувати російський вплив, хоча б якось вийти з російської орбіти, то Росія може втратити весь Південний Кавказ. Тому зараз вона робить усе, щоб Вірменія залишилася в зоні її інтересів», — наголосила в інтерв'ю Radio NV редакторка сайту Step.am Наіра Айрумян перед виборами.
Тим часом Євросоюз уважно стежить за подіями у Вірменії. 4−5 травня у Єревані відбулися саміт Європейського політичного співтовариства (ЄПС) та двосторонній саміт між Вірменією та Європейським Союзом. У саміті взяли участь лідери ЄС, серед яких президент Франції Еммануель Макрон, а також Великої Британії та Канади.
А на початку червня президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн запевнила Пашиняна в підтримці Брюсселя на тлі посилення російського тиску. «Це не що інше, як економічний примус, і це неприйнятно. Розширюючи експортні обмеження на вірменську продукцію, Москва використовує економічні відносини як зброю для політичного тиску. Ми надто добре знаємо цей підхід. Ось чому Європа твердо підтримує Вірменію», — сказала фон дер Ляєн.
На виборах 2021 року Пашинян здобув найбільшу підтримку виборців у регіонах та у вірменській глибинці. З моменту приходу до влади під час Оксамитової революції 2018 у Вірменії він домігся подвоєння ВВП на душу населення та поліпшив інфраструктуру країни, зокрема уряд проклав тисячі кілометрів доріг.
Немає коментарів:
Дописати коментар