NV побував на секретних позиціях українських перехоплювачів ворожих БпЛА поблизу кордону та побачив, що таке справжній Counter-Strike в небі.
Близько восьмої вечора 1 травня сірий позашляховик різко пригальмував посеред невеликого села, де навкруги старі та закинуті хати.
Високий темноволосий чоловік у чорній куртці за його кермом опустив скло.
— Добрий вечір, — широко усміхнувся він і запросив їхати за ним.
Так NV познайомився зі Скіфом, командиром розрахунку підрозділу BULAVA Окремої президентської бригади, що спеціалізується на збитті шахедів. Робить це BULAVA вкрай успішно: за кілька місяців роботи три екіпажі збили понад 250 ворожих ударних БпЛА.
Авто NV, яке веде Скіф, минає село та звертає на ґрунтову дорогу, що повзе між широкими полями. З-під коліс здіймається курява, яка перемішується із променями вечірнього сонця і маскує краєвиди.
Ще кілька хвилин їзди по вибоїстому шляху в помаранчево-бурому світлі — аж ось кінцева мета.
Колись це була майже завмерла глуха місцина Чернігівщини неподалік від кордону з Білоруссю. Нині тут вирує бурхливе бойове життя — з півночі постійно рвуться табуни російських шахедів, які Скіф та його підлеглі кладуть десятками за раз.
NV за прикладом Скіфа заганяє автівку під дерева, накидає зверху маскувальні сітки. Неспішна прогулянка пішки — і ось уже майже позиція, з якої працює по цілях у небі легендарний пілот дронів-перехоплювачів із позивним Халк. Лише за один день у лютому він власноруч збив двадцять шахедів, а в березні побив власний рекорд, коли знешкодив за добу 23 повітряні цілі.
На рахунку Халка ще один рекорд, і не простий, а абсолютний світовий: він знищив два шахеди на відстані понад 500 км — з Чернігівщини керував перехоплювачами далеко на півдні.
5 травня президент Володимир Зеленський присвоїв бійцю звання Герой України.
— Халк тут узагалі по 20 діб сидить, — розповідає NV Скіф, крокуючи до місця розташування пілотів. — Це його власне бажання. Людина живе цим, уболіває. Він навіть додому не хоче їхати, настільки звик бути тут і працювати, чекати цілі. Це вже щось більш особисте.
У спеціально обладнаному місці, яке не можна описувати з міркувань безпеки, що і є тією самою позицією, сидить русявий молодий чоловік із бородою, вбраний у чорну флісову куртку та камуфляжні штани. Це і є Халк.
Поряд — старший за віком боєць, коротко підстрижений чоловік із сивою бородою у флісовій куртці оливкового кольору. Його звуть Васильович, і він — другий номер, який споряджає дрон-перехоплювач боєприпасами, збирає його і виставляє на «взльотку».
Обидва сидять у чорних шкіряних «офісних» кріслах і поглядають на три екрани ноутбуків на столі, що відображають ситуацію у повітряному просторі.
— І що там, які у нас прогнози? — цікавиться NV.
— Поки що нічого, чисто, — знизує плечима Халк.
Він уже встиг сьогодні збити один російський шахед, що залетів у їхній сектор під час великої денної повітряної атаки ворога. Однак чи буде робота вночі — військовий спрогнозувати не може.
Місце, з якого працюють дронарі, зсередини зашите тирсоплитою й обвішане деталями до дронів та інструментами. Під стелею, на верхніх поличках обох двоповерхових ліжок, а також на підлозі лежать уже споряджені боєприпасами 40 дронів-перехоплювачів.
Халк та Васильович працюють із перехоплювачами STING від українського виробника Дикі шершні — оливковими квадрокоптерами з великою куполоподібною камерою і бойовою частиною, розташованою в центрі апарата.
Поряд з екранами Халка — дві зелені фігурки супергероя з коміксів, ім'я якого він узяв собі за позивний: за задумом авторів, коли той злиться чи переживає сильний стрес, то перетворюється на зеленого велетня.
Поки в екіпажа немає роботи, реальний Халк розповідає NV свою історію.
Із першими вибухами 24 лютого 2022‑го він вивіз доньку подалі від Києва, а потім повернувся до столиці й пішов до військкомату. Там відмовляли від служби — надто молодий. Але Халк вперто стояв на своєму, пройшов медкомісію і пробився в автобус із тими, хто їхав на навчання, попри відсутність його прізвища у списках.
Так і потрапив до навчального центру у Старичах, що на Львівщині. Уже на третій день служби вперше опинився під обстрілом: росіяни вдарили ракетами по казармах і полігону. Тоді загинуло багато новобранців. Халку пощастило.
— Я був мотивований, — каже оператор перехоплювачів, згадуючи про своє рішення йти у ЗСУ, і робить невелику паузу. — Та я й досі мотивований. Мені без різниці, яку роботу виконувати: чи збивати шахеди, чи на нулі працювати. Будь-яка робота важлива по‑своєму. Але в мене є бажання щось знищувати. Інакше я не можу. Не знаю, чому так, це вже стало звичкою.
Халк разом із побратимами знищує шахеди на Чернігівщині з початку року — командування передислокувало підрозділ у цей район, аби підсилити ППО, що боронить тилові міста.
До цього Халк чотири роки бив ворога на лінії зіткнення: спочатку в піхоті, а під час контрнаступу у 2023 році освоїв роботу з FPV і став пілотом. За весь час знищив понад 130 різних типів важких озброєнь армії РФ, відбив понад дев’ять механізованих наступів, спалюючи щоразу від п’яти до 26 одиниць техніки.
— Якось я знайшов два ангари з технікою і повністю їх знищив [близько 12 танків і один склад із БК], і кацапи на ранок пішли в наступ лише двома танками, — пригадує із посмішкою Халк. — І то ми їх теж спалили.
Він за вдачею любить усе «винюхувати», тому вираховувати скупчення ворожої техніки для нього не проблема, — намагається мислити як противник.
Халк тричі діставав поранення. Найважче — навесні минулого року. Тоді ворожий FPV-дрон залетів у бліндаж: у Халка обгоріли руки, обличчя, спина та плечі. Наслідки на кистях помітні досі.
— Не сумуєте за роботою біля лінії зіткнення? — цікавиться NV.
— Ну, іноді, канєшно, ностальгія пробирає, —з посмішкою каже Халк, поглядаючи на монітори. — Але коли я повернувся після свого третього поранення, то командир мене не пустив на нуль. Сказав, що він задовбався мене постійно діставати звідти. Тому запропонував працювати зі Скіфом по шахедах. Скіф думав, що воно мені не зайде, і я скажу, що вертаюся на нуль.
— Ну, все йшло до того, — втручається Скіф, який уже кілька хвилин слухає цю розмову, і починає сміятися.
— Але в якийсь момент я почав ходити на позиції сам, — задоволено продовжує Халк. — А Скіф був більше зайнятий справами по розширенню позицій наших хлопців, і я почав вносити свої корективи [у роботу по шахедах]…
— Я раніше почав збивати [шахеди] і чомусь вирішив, що треба робити саме так, як я кажу, — перебиває його Скіф. — Потім зрозумів, що базові моменти потрібно пояснювати, але далі варто давати людям можливість робити так, як вони це бачать.
Скіф, коли підрозділ ще стояв біля лінії бойового зіткнення (ЛБЗ), справді першим серед своїх почав нищити ударні БпЛА.
Сталося це трохи несподівано: BULAVA отримала від виробника новий девайс — перші перехоплювачі, але ті певний час лежали без діла. Та одного вечора Скіф почув звук шахеда над місцем свого базування, швидко взяв дрон-перехоплювач і окуляри та атакував ціль.
— Я бачу ціль і вражаю її, — пригадує Скіф, який згодом став командиром розрахунку. — Це був початок нашого шляху в ППО, була така інформаційна бомба, екзотика на фронті. Коли мій командир про це дізнався, то дуже зрадів і сказав розвивати це діло.
Так, в одному з районів Донбасу пілоти BULAVA першими почали збивати шахеди, які дедалі частіше залітали до них у тил, а згодом навіть навчали цього інших.
— Може, це нескромно буде звучати, але я себе вважаю частково дотичними до розвитку ком’юніті малої ППО, — м’яко додає Скіф. — Мотивація була дуже сильна, щоб передати досвід.
У цей момент, а вже було близько опівночі, спрацьовує зв’язок із побратимами, що перебувають на Донбасі. Усі троє — Халк, Скіф та Васильович — переводять погляди на екрани: на радарах з’явилася засічка цілі, що летить за сотні кілометрів на південний схід від чернігівського прикордоння, і потрібно вилетіти перехоплювачем, щоб її перевірити.
— Зараз буде віддалене керування, — пояснює Скіф.
Побратими з підрозділу, що перебувають на ЛБЗ, виставляють у себе на зліт перехоплювач, яким Халк дистанційно керуватиме.
Робити це йому дає змогу технологія HORNET VISION Ctrl — саме з її допомогою військовий у квітні першим здійснив рекордне дистанційне збиття.
Халк злітає дроном, що перебуває за 580 км від його позиції, і на одному з екранів з’являється картинка неба та землі. Оператор енергійно керує перехоплювачем за допомогою джойстика — шукає російський шахед. Кілька секунд — і на екранах проглядають обриси цілі.
— Бл*ть, ну він жме дуже сильно, — злиться Халк.
— Переслідуй, — реагує по зв’язку побратим, що виставляв дрон-перехоплювач. — Де він?!
— Щас-щас, подожди, вижимаю, — продовжує пілот.
— Давай-давай, — лунає у відповідь.
Дрон Халка наздоганяє шахед і сідає йому на хвіст, але потрапляє в зону позаду двигуна і вихлоп «здуває» перехоплювач. Вразити ціль цього разу не вдається.
— Встигнеш мені зарядити ще борт? — напружено каже Халк побратиму на Донбасі.
— Так.
— Заряджай, заряджай! — нетерпляче кричить він.
— А куди він летів?
— Заряджай, я знаю, куди він летів, — каже Халк, паралельно відстежуючи карту на планшеті.
— Зараз, включаюся.
На екрані знову з’являється відео — уже з іншого перехоплювача. Халк злітає дроном і шукає шахеди. Деякий час витрачає на це, але без результату. Борт повертається назад на «взльотку». Халк перекидається ще кількома фразами із побратимами про перешкоди і знову злітає бортом — уже перезарядженим.
— Малиш, ціль вилетіла, — каже Халк по зв’язку до побратима на ЛБЗ.
— Да.
— На нашому каналі знову хтось літає! — злиться пілот. — Аби вони ще знаходили ці шахеди, то х*р з ним. А вони не знаходять і ще й картинку б’ють мені.
— Глянь, з цього боку Халк уже плямами пішов, — жартома каже Васильович, спостерігаючи за побратимом.
— Воно не смішно, — відбуркується той.
— Та щас знайдеш, — заспокоює його Васильович.
— Що, буде викидати монітор? — каже фотограф NV, реагуючи на збуджену поведінку Халка.
— Та там [за вікном] масксітка спеціальна для цього натягнута, — відгукується з посмішкою Васильович. — Ви думаєте, це для маскування? Нє, щоб Халка ловити.
За деякий час Халк таки знаходить шахед і наздоганяє його.
— Записуєш? [відеофіксація збиття], — запитує він у побратима на іншому кінці.
— Да-да, — реагує той.
Перехоплювач вибухає поряд із шахедом і уламками знищує ціль.
— Єєєсть, — протяжно каже Халк після збиття і одразу ж додає: — Слєдующій [перехоплювач] виставляй! Давай, Малиш, давай! Ще один шахед іде.
З того боку у відповідь — тиша.
— Врубай, шахед іде!!! — продовжує кричати Халк.
— Давай, злітай, — за кілька секунд дає добро Малиш, повернувшись із «взльотки».
Дрон Халка знов у повітрі.
— Я за ним, — каже пілот. — Малиш, бачу його, включай [відеофіксацію]!
— Інший екіпаж передає, що теж спостерігає ціль, — реагує побратим.
— Всьо, нехай пасуть задніх! — задоволено вигукує Халк. — Скажи, що ми уже заходимо на нього!
— Єєєєсть, — знову вигукує пілот, влучивши в шахед. — Знищено! Давай слєдующій!
— Гляньте, у нього плями одразу одходять, — сміється Васильович.
Тим часом Халк піднімає у повітря ще один перехоплювач і летить назустріч новому шахеду. Він тисне на джойстик, але цього разу нема підриву.
— Бл*ть, — розчаровується він. — Усе, Малиш, на зв’язку.
Халк важко видихає, втиснувшись у крісло після напруженого повітряного батлу, і розвертається обличчям до NV.
— Ви запитували, чого я Халк? — піднімає він брови. — Того що нєрви.
Як тільки у військових з’явилася технологія керування дронами на відстані, Халк практично щодня допомагає побратимам збивати шахеди на фронті. Таким чином, один пілот може бути одночасно в кількох місцях України — на півдні, сході, заході чи півночі.
— Тобто пілот так може навіть у Європі сидіти? — цікавиться NV у Скіфа.
— Абсолютно, — реагує той. — Ми хочемо все це вдосконалити. У мене мрія: щоб пілоти сиділи у комфортабельному офісі, де у них будуть монітори, більярд, печеньки. А якщо треба — людина сідає і летить.
Однак усе ж основний масив роботи підрозділу припадає на збиття на Чернігівщині шахедів, які регулярно заходять для масованих ударів по Києву та інших містах України.
Халк уже має тут свій азарт — змагається щодо кількості власноруч збитих ударних БпЛА із суміжним пілотом.
— Планка завищується, — каже оператор. — Він уже має рекорд —30 збитих цілей [за добу].
— І це тепер новий виклик? — запитує NV.
— Звісно, — в один голос відповідають Халк і Скіф. — Наша наступна мета — сорок. 40 бортів на позиції — 40 із них мають збити шахеди.
Військові вважають, що хоч тут і збивають чимало цілей під час масованих атак, але є «жирніші» напрямки, де вони могли би бути ще ефективнішими.
— Отак сидиш, дивишся їхні прольоти і думаєш: оце рекорд летить, зараз ми би там наробили справ, — сумно каже Халк. — Ну, але нас там нема. Мда…
— А ви просили, щоб вас перемістили?
— Я вам більше скажу — у нас були достатньо серйозні баталії з цього приводу, — зізнається Скіф. — На жаль, поки що це не принесло нам ніякої користі, окрім зворотного ефекту.
Військовий робить невеличку паузу і додає, що їхня основна мотивація — це зберегти життя людей.
— Коли діти гинуть чи жінки, для мене це дуже болюча тема, — пояснює Скіф. — І зараз я відчуваю, що на своєму місці, і мені хочеться далі цим займатися, попри всі перепони, які в нас є. Я дуже вірю, що ми колись станемо потужним підрозділом і робитимемо дуже багато важливої роботи для нашої країни.
Згідно зі статистикою, BULAVA входить у топ-10 підрозділів України за кількістю збитих шахедів. У квітні вони посіли п’яте місце, маючи на той час лише два екіпажі пілотів. Водночас перші місця посіли великі полки або бригади, які мають 20‑30 екіпажів по всій країні.
Бійці BULAVA отримують перехоплювачі передусім завдяки допомозі волонтерів, великих фондів та на 50 % від держави. Проте держава видає їх лише за системою електронних балів, що передбачає компенсацію дрона, яким було збито ціль, однак не враховує борти, втрачені з різних причин. Тому решту військовим доводиться шукати через фонди — спільноти Диких шершнів, Стерненка і Повернись живим.
Бійці зізнаються, що досі не отримали жодної виплати — близько 36 тис. грн за одну ціль — за свої понад 250 збитих шахедів.
— Є купа бюрократії, яка це просто унеможливлює, — знизує плечима Скіф. — Ми вже боремося 4‑й чи 5‑й місяць, щоб отримати хоча б одну виплату за збитий шахед.
Він запевняє, що всі його бійці мотивовані навіть попри невисокі зарплати. Але якби система бонусів працювала, це б підвищило ефективність багатьох.
— Я даю гарантію на 100 %: ці люди зроблять такий результат, що не потрібно буде 200 екіпажів [по всій країні для збиття шахедів], — переконаний Скіф. — Просто аналізуємо, де найбільше йдуть шахеди, ставимо цих людей, і це буде економічно вигідніше державі — виплачувати бонуси, щоб вони мали цю мотивацію.
За кілька хвилин NV прощається з пілотами.
Вже дорогою назад Скіф отримує повідомлення і вигукує:
— О, Халк ще одного шахеда шльопнув.
На світанку NV вирушив із Чернігівщини до Києва. І поки сонце сходило над полями, Халк, імовірно, вже шукав наступну ціль.
Ця стаття вперше була надрукована в № 3 щомісячника NV за червень 2026 року
Немає коментарів:
Дописати коментар