Від лютого 2022 року Росія завербувала для участі у війні з Україною не менше від 27 тисяч іноземних громадян із понад 130 країн. Про це, посилаючись на дані української влади, свідчення військовополонених та відкриті джерела інформації, повідомили правозахисники – Міжнародна федерація за права людини (FIDH), українська правозахисна організація Truth Hounds та Казахстанське міжнародне бюро з прав людини та дотримання законності (КМБПЛ), інформує телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее Время», створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії.
Правозахисники в оприлюдненій доповіді проаналізували, хто вербує людей, як це відбувається, і дійшли висновку, що схему можна назвати глобальною, а з боку Росії за неї відповідають і державні структури, а не лише приватні вербувальники. І значна частина іноземців потрапляє до армії РФ під примусом або обманом.
У доповіді йдеться, що з Центральної Азії до збройних сил РФ вступили понад 10 тисяч осіб, близько 1 800 осіб – з Південної Азії, 1700–4000 осіб – з Африки, а з Латинської Америки – від тисячі до восьми тисяч осіб. Крім того, близько 14 тисяч осіб направила влада Північної Кореї в межах стратегічної угоди з Росією.
За даними влади України, вже загинули як мінімум 3388 іноземців, які воювали у збройних силах РФ, більшість – у перші місяці після відправки на фронт.
Правозахисники простежили, як змінювалися методи та цілі вербування: на початку повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році Росія розраховувала переважно на тих, кого можна назвати найманцями – колишніх військових, людей з бойовим досвідом. Але потім це змінилося. «Якщо спочатку вербування спиралося на ідеологічно мотивованих добровольців з військовим досвідом, то згодом воно перетворилося на міжнародну систему, орієнтовану на економічно та юридично вразливі групи», – зазначено в доповіді.
Зробити це стало можливим завдяки внесенню змін до законів Росії у 2023 році: іноземців стали приймати до російської армії майже без обмежень за віком, без знання мови і майже з будь-яким статусом перебування в країні. У цей же час Російська Федерація почала масово залучати вербувальників, йдеться в доповіді – як державних, так і приватних.
ФСБ, МВС, МЗС Росії
Усередині країни «вербувальниками», по суті, виступили співробітники МВС та ФСБ: після рейдів на ринках, гуртожитках, у мечетях і просто на вулицях трудовим мігрантам погрожують в’язницею або депортацією, пропонуючи підписати контракт із збройними силами РФ як альтернативу. Здебільшого від подібних рейдів та їхніх наслідків страждають люди з Центральної Азії.
Іноземців, які живуть за межами Росії, вербують через соцмережі (зокрема, Telegram та Facebook), як зсередини країни, так і безпосередньо в тих країнах, де вони живуть. Багатьом обіцяють або зовсім цивільну роботу, або ж службу «в небойових частинах». З російського боку у вербуванні беруть участь не лише «приватники», а й дипломатичні співробітники та так звані «Російські доми», йдеться в доповіді:
«У деяких випадках участь російських спецслужб, Федеральної служби безпеки (ФСБ), співробітників дипломатичних місій та інших державних структур (наприклад, так званих «Російських домів») вказує на певний рівень державного контролю над цими процесами. Крім того, видаючи туристичні візи, Міністерство закордонних справ Росії опосередковано схвалювало таку практику».
Яку мету переслідують правозахисники, публікуючи цю доповідь? Вони зазначають, що лише деякі країни розслідують випадки вербування, ще рідше – притягують до відповідальності вербувальників. Найбільш активні в цьому Казахстан і Кенія. Також правозахисники сподіваються, що країнам вдасться запобігати подібним випадкам, зокрема вносячи зміни до законодавства та застосовуючи їх на практиці.
Що ж стосується Росії, то вона порушує підписані нею ж самою протоколи до Конвенції ООН:
«Ця скоординована та інституційно забезпечена система містить усі ознаки торгівлі людьми (дія, засоби та мета), може бути приписана державі і, отже, є порушенням Росією її негативного зобов'язання за Палермським протоколом до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності – не брати участі в торгівлі людьми та не сприяти їй. Росія також порушує свої позитивні зобов'язання щодо попередження та переслідування вербування та переміщення осіб із третіх країн, у тому числі у випадках, коли така діяльність здійснюється транснаціональними організованими злочинними групами або приватними посередниками за мовчазної згоди або при заохоченні з боку Росії».
Автори доповіді сподіваються, що володіючи інформацією, країни ООН зможуть чинити більш ефективний тиск на Росію, а також допомагати перекривати канали вербування та торгівлі людьми.
«Розхідний матеріал на фронті»
Керівник відділу Східної Європи та Центральної Азії FIDH і один із авторів доповіді Ілля Нузов в інтерв'ю онлайн-мережі «Настоящее время» розповів, що дуже часто людей вербують через месенджери, туристичні агентства або просто відловлюють на вулиці.
«Дуже часто ми стикаємося в нашому дослідженні з випадками, коли цих бійців або обманювали, або просто [стосовно них] використовували насильство, щоб змусити їх підписати контракти. Найчастіше їм пропонують, припустимо, роботу в тилу, кажуть, що вони будуть або працювати на будівництвах, або охоронцями, або водіями, або щось ще. А іноді це просто люди, яких ловлять на вулицях, якщо ми говоримо про ситуацію всередині Російської Федерації, дуже багатьох рекрутують саме зсередини Росії. Їх можуть просто спіймати на вулиці, якщо у них відсутні документи, їх затримують і потім пропонують вибір між депортацією, ув'язненням або підписанням контракту», – каже Нузов.
За словами дослідника, у деяких випадках такі дії Росії з вербування та примусу людей до участі у війні міжнародне право може кваліфікувати як торгівлю людьми.
«Ми вважаємо, що в деяких випадках, особливо в тих, де використовується обман або насильство для того, щоб залучити цих людей для експлуатації на фронті, таку практику можна кваліфікувати як торгівлю людьми. І дійсно, дуже часто до торгівлі людьми відносять, наприклад, викрадення людей і найчастіше молодих жінок для використання в проституції в інших країнах. Але в цьому випадку ми спостерігаємо, що таких людей обманюють, заманюють, щоб використовувати як розхідний матеріал на фронті в російській агресії в Україні», – зазначає Нузов.
Разом із цим, зазначає Нузов, якщо такі люди вже потрапили на фронт, то їм важче звідти втекти або вони стикаються з насильством з боку командування:
«Стосовно іноземців, загалом, практика дуже схожа або навіть гірша, тому що дуже часто іноземці не володіють російською мовою. Вони не розуміють, які перед ними ставляться бойові завдання. У них немає жодних родичів або вони не знають, не мають доступу до якихось правозахисних механізмів. Навіть громадянам Росії дуже важко звідти повернутися, майже неможливо, що вже говорити про іноземців», – зазначає Юзов.
Немає коментарів:
Дописати коментар