Весна 2026 року позначилася не лише активізацією бойових дій, а й технологічним проривом на фронті – України. Поки Росія продовжує робити ставку на штурми малими піхотними групами, Сили оборони масштабують безпілотні системи різних типів.
13 квітня президент України Володимир Зеленський заявив, що « ворожу позицію було взято виключно безпілотними платформами – НРК та дронами». Крім того, за допомогою «мідлстрайк»-дронів Сили оборони почали системно перерізати логістику агресора у ближньому тилу: підрозділи регулярно про такі ураження, додаючи на підтвердження фото та відео.
На тлі цього п’ять місяців поспіль, заявив командувач Силами безпілотних систем Роберта «Мадяра» Бровді, втрати армії агресора на фронті перевищують темпи мобілізації у РФ. За його даними, лише за допомогою дронів з грудня по квітень були ліквідовані понад 150 тисяч російських військових.
Попри все ще значну кількість штурмів, за підрахунками DeepState, темпи просування армії РФ сповільнюються – у квітні агресор захопив на 12% менше території, ніж у березні.
- Що стоїть за цією статистикою?
- Які технологічні рішення забезпечують таку динаміку?
- Чи означає це, що Росія опинилася у стратегічному глухому куті?
Про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розпитали директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака.
Розмова відбулась в ефірі Радіо Донбас Реалії – дивіться програму на YouTube
«Технологічні прориви» Сил оборони
– Один місяць – це випадковість, два – збіг, три – тенденція, п’ять – це що, на ваш погляд? За минулий місяць «негативний приріст» російського угруповання в Україні склав 45 тисяч, за словами Роберта «Мадяра» Бровді. Причому це кількість ліквідованих російських військових лише дронами. Можемо припустити, що насправді це понад 50 тисяч вбитих та поранених на фронті. Що це? Чому ця тенденція тримається вже п'ять місяців? Чи зможе Росія переламати її? І як це вплине на фронт?
– Чи є це успіхом? Так, однозначно, це серйозний успіх і серйозне досягнення. Я хотів би взагалі перевести розмову у пояснення, що взагалі відбувається цієї весни.
Однозначно, це серйозний успіх і серйозне досягнення
Весна стає провісником дуже серйозного тиску з боку Сил оборони України. Причому це відбувається не так на полі бою, як на всьому театрі бойових дій. Це дуже важливо.
Я вважаю, що є кілька проривів, які ознаменували технологічну перевагу Сил оборони. Якщо ви розпочали з поля бою, почнімо з тактичного [рівня].
Прорив у НРК. Я згоден абсолютно з тим, що [сказав] відомий експерт у цій галузі .
Він, до речі, ще навесні 2024 року пророкував в одному з інтерв'ю, що
це буде рік НРК. Але цього не сталося. І навіть у 2025 році цього не
сталося. Тільки наприкінці 2025 року почалися зрушення до того, що НРК
стали фактично не те, щоб домінувати на полі бою, але посідати дуже
важливе місце. І тут ми значно перевершуємо Росію.
Нещодавно
опублікували, скільки було «вбито» російських НРК, і там зовсім
невелика кількість. Це теж свідчення, що в Росії [їх] дуже мало
використовують.
– 11 штук знищених НРК . Я ще зазначу, що днями наземні роботизовані комплекси Генштаб почав включати до статистики ураженої техніки у війні Росії проти України.
– Тут цікаво, що у Росії використовується близько 20 типів НРК, тоді як в Україні лише виробників – понад 200. Мені називали цифру 280 виробників та 550 розробок щодо НРК. Не прив'язуватимемося саме до такої жорсткої цифри, але близько 200 виробників у нас точно є.
Для порівняння, на прикладі того ж зведення Генштабу ЗСУ щодо втрат армії РФ на ранок 4 травня: у той час як НРТК було знищено 11 за добу, безпілотників оперативно–тактичного рівня – 2 249.
У нас дуже багато типів НРК, причому є значне досягнення у створенні – це сучасні військові або технологічні комплекси та платформи, які поєднують у собі спроможності діяти одночасно в кількох середовищах (доменах) – повітрі, на землі, на воді, під водою, в кіберпросторі та мультидоменних гібридів.
Наприклад, RATEL Н – це НРК, якого зробили носієм FPV-дронів. Тобто, це вже мультидоменний гібрид. Це хід на випередження, коли з'являються вже не лише бойові модулі.
До речі, лише 12% бойових завдань безпілотних систем на кінець 2025 року було виконано саме ударними дронами, НРК з ударними модулями. Зараз ця цифра стрімко зростає.
Для України це вихід у питанні зменшення втрат особового складу
Якщо перший в історії випадок був влітку 2025 року – Третя штурмова тоді про це говорила, коли окупантів взяли в полон атакою НРК разом з авіаційними безпілотниками, – то вже станом на січень 2026-го компанія DevDroid створила дрон, який самостійно взяв у полон противника.
Це вперше в історії воєн. Зараз частіше й частіше про це говорять, і це дуже серйозно.
Чому я так загострюю на цьому увагу? Тому що для України це вихід у питанні зменшення втрат особового складу – ось що тут дуже важливо.
Ну і, звісно, те, що буде законтрактовано у першому півріччі: якщо за весь минулий рік було, здається, 11 тисяч НРК, то зараз лише за перше півріччя – 15 тисяч. Президент Зеленський пообіцяв, що за рік буде 50 тисяч [поставлено]. Тобто це серйозний прорив.
Згідно зі статистикою бойової системи («Дельта»), яку навів «Урядовий кур’єр»,
за перші три місяці 2026 року НРК виконали майже 24 500 завдань замість
українських військових, порахував «Урядовий кур’єр» за допомогою даних
бойової системи DELTA. І додав динаміку:
– листопад 2025 року – 2 900 завдань;
– січень 2026 року – понад 7 500 завдань;
– березень 2026 року – понад 9 000 завдань.
Другий сильний прорив – це «мідлстрайк». «Мідлстрайк» у нас був завжди таким, що відстає. Це була глобальна проблема. Але зараз він почав розвиватися – це дрони середньої дальності.
Чому це найважливіший прорив? Тому що це найскладніше: подолання ППО противника, подолання РЕБ у прифронтовій зоні, адже «мідлстрайк» (middle strike або ж mid-strike) призначений саме прориватися через фронт і нищити логістику, штаби.
Це найскладніше: подолання ППО противника, подолання РЕБ у прифронтовій зоні
Це складніше, ніж, наприклад, «дипстрайк» (deep strike) – відправити дрон на 1700 кілометрів. Тому що там можуть бути інші маршрути, можна використати обхідні шляхи. Тобто планування може відіграти велику роль.
Головнокомандувач Олександр Сирський сказав, що за березень знищено 142 позиції – це або склад, або скупчення техніки чи людей, або пункт управління. І це дуже важливо, що «мідлстрайк» почав переходити від знищення окремих видів техніки до [масштабніших цілей].
Тут важливі такі рішення, як дрони «Булава» чи «Бобер». Але «Бобер» несе 30 кілограмів і використовується [на дистанціях] у понад 100 кілометрів. Те саме «Булава». Вважається, що це дуже сильний прорив у . Є низка подібних дронів, які серйозно перевершують західні аналоги і при цьому коштують дешевше.
Але згадаю ще раз Сирського, який говорив про 140 з хвостиком «убитих» цілей – він назвав дальність від 50 до 130 кілометрів. Тобто поки що є провал у дальності понад 200 кілометрів. На 200+ км у нас є тільки FP2 – це перероблений компанією Fire Point дрон з «дипстрайку» в «мідлстрайк», який несе вже значно більшу бойову частину – зараз, здається, йдеться про збільшення до 157 кілограмів.
Тобто які потрібні «мідлстрайк» [дрони] зараз?
Це ситуація, яка може стати провісником деокупації
Зараз ціла низка компаній кинулася створювати «мідлстрайк» з дальністю до 300 і навіть 350 кілометрів та бойовою частиною у понад 50 кілограмів. Це дозволить серйозно бити по логістиці противника за військами (у ближньому тилу – ред.). Чому ця ситуація найважливіша?
Це ситуація, яка може стати провісником деокупації, бо якщо бити безперервно десятками чи сотнями дронів, знищуючи логістику, то все буде, як із Херсоном. Ворог просто в якийсь момент збере свої манатки і піде з окупованих територій, бо йому не підвозитимуть боєприпасів, їжі та всього необхідного для того, щоб вести війну. Тому «мідлстрайк» – це серйозний прорив, і він триває.
Цей прорив почав формуватися десь з початку 2026 року, і ось навесні досяг серйозних результатів.
І, звичайно, «дипстрайк». Якщо у березні – на початку квітня протягом тижня чи двох били по порту «Усть-Луга» майже з десяток разів, то це свідчить про марність та безпорадність російського ППО.
Те саме з Туапсе. Але це вже скоріше можна вважати не «дипстрайком» – хоча за своєю суттю удару це він, незалежно від кількості кілометрів – тому що йдеться не про прифронтову зону, а про пуски дронів певними маршрутами, які досягають мети.
– Валентине, повернімося до зменшення російського угруповання в Україні. Ви назвали дві причини: технологічний прорив, «мідлстрайк». Ще щось додали б? Завдяки чому Силам оборони вдається досягати таких результатів?
– Звісно, ситуація пов'язана із розширенням «». Хоча багато хто, не те щоб скептики, а радше реалісти, кажуть, що «кілзона» розширюється не лише у бік противника, а й у наш. Тобто вони (російські військові –ред.) теж досягають певних успіхів.
Проте зовсім нещодавно західні ЗМІ почали писати, що російська тактика почала змінюватися і трансформуватися на користь того, щоб [піхотні] групи були зовсім маленькі – 2-4 особи роблять засідки, просочуються. Але глобальних інфільтрацій зараз немає.
Це також пов'язано з тим, що «кілзона» працює дуже серйозно. Я можу навести дуже конкретний приклад. У мене товариш зараз – комбат в одній із бригад Сил безпілотних систем. Він каже, що його батальйон за місяць знищує механізовану роту противника. Причому каже, що вони настільки звикли до цього знищення, що бійці навіть просто з підвищеним адреналіном ганяються за мотоциклістами та багі [противника]. Це дані на кінець зими.
Звичайна військова розвідка перетворилася на глобальну розвідку
Але ситуація така: не те щоб штурмів поменшало – ви щойно казали, що їхня кількість не знизилась. Просто ефект від них менший. Тому що ефект більший від знищення противника. Діють дуже серйозні моменти у комплексі.
Це і момент, пов'язаний з покращенням автоматизованих систем управління, як-от «Дельта», «» – тобто все, що стосується ситуативної обізнаності. Це глобальна розвідка, так би мовити. Звичайна військова розвідка перетворилася на глобальну розвідку, і непоміченим на полі бою залишатися дуже важко.
Тут окупанти в гіршому становищі, бо їх женуть рухатися сюди і просуватися нашими територіями, у той час як наші війська мають змогу зосередитися на їхньому знищенні.
Окрім НРК та розвідки, звичайно ж, є покращення ситуації з дронами на оптоволокні. Попри те, що у нас свого часу Міноборони пропустило ситуацію і допустило дефіцит оптоволокна, бо не закупило, хоча промисловці пропонували зробити це завчасно. Зате у нас дуже багато ініціатив зараз йде знизу.
У нас зараз «оборонка» знизу дуже серйозно намагається розвинути ті історії, які не змогла зробити держава. Зокрема, за рахунок українського бізнесу, не лише західного.
Ще взимку говорилось, що створюється ракетне паливо в Україні, створюються двигуни для дронів і ракет, антиребівські антени також виробляються самостійно. Але зараз – все іде ще далі.
Наприклад, я тут згадав оптоволокно. Є ініціативи щодо створення заводу оптоволокна, є ініціативи щодо створення заводу з гексогену та вибухових речовин, щоб замкнути цикл виробництва різних необхідних речей в Україні.
«Вибивання логістики – це шлях до деокупації»
– Є й інші геополітичні моменти. Лідер РФ Володимир Путін, за повідомленням Кремля, під час дзвінка з президентом США Дональдом Трампом запропонував перемир'я, Трамп казав, що це він його пропонував, а по суті, як аналітики говорили, попросив, щоб Трамп від себе озвучив, що Україні потрібно оголосити перемир'я. Як тут бути? Чи дійсно варто атакувати Москву для того, щоб показати світові слабкість російської ППО, про яку ми зараз говорили? Що ви думаєте з цього приводу?
– Нам часто говорять, що чим атакувати Москву, краще використовувати ці сили для атак по заводах, які виробляють ракети та дрони. Але в даному випадку потрібно дуже добре подумати, тому що якщо запустити, умовно кажучи, 200-300 дронів на Москву під час параду, то щонайменше Путін постане перед дилемою: або сховати людей у бомбосховищі і зірвати парад, або наражати їхнє життя на велику небезпеку. Це дуже великий психологічний удар. Це стратегічний удар по психіці ворога. Тож тут треба добре подумати.
Я особисто зупинився б на атаці. Але враховуючи, що сигнал уже подали, і в Росії вже боятимуться атаки дронів, тут можуть бути варіанти. Думаю, військове командування ухвалить правильне рішення.
Такі психологічні удари і на 1700 кілометрів, і по Москві – це дуже важливо. Але питання, чи вдасться за рахунок цих ударів вирішити головне завдання. А наше головне завдання – це зупинити війну та просунутися у бік деокупації.
Так ось, для вирішення головного завдання є кілька інших шляхів.
Є один шлях, про який я вже сказав і я на ньому наполягаю. Сьогодні найважливіший стратегічний елемент – це, як не дивно, не стратегічний план. Це «мідлстрайк»-дрони. Нині потрібні дрони з 50-100 кілограмами бойової частини і дальністю до 350 кілометрів.
Пункти управління, логістика, штаби – їх відсунули від лінії бойового зіткнення. Я знаю, що командувач Силами безпілотних систем вже якось заявив про те, що він хотів би «мідлстрайк» дрони включити до «кілзони».
Нині потрібні дрони з 50-100 кілограмами бойової частини і дальністю до 350 кілометрів
«Кілзону» на 350 кілометрів створити швидко не вдасться, але «сіру зону», де все буде у небезпеці, – на ті ж 350 кілометрів зробити можна. І для цього потрібні тисячі, десятки тисяч безпілотників у «мідлстрайк»-категорії. Це дуже важливо.
Я ще раз хочу сказати, що це складніше, ніж «дипстрайк», тому що подолання фронтової зони потребує ретрансляторів, вимагає супроводу розвідувальних дронів і досить дорогих, як-от Shark, Leleka та інших, які можуть супроводжувати на 100 кілометрів.
Але цей супровід лише на 100 км, далі дрони «мідлстрайк» можуть летіти самостійно на 350 км, наприклад. Вибивання логістики – це шлях до деокупації. Це один важливий момент.
Другий момент, який ми ще не вирішили – це ракети. На жаль, питання ракет остаточно не розв'язали, хоча ракета в серії, зокрема, балістична, вимагає ще значного доопрацювання.
Тут два шляхи. Один шлях – прискорюватися самим, а другий – пробувати увійти до альянсу з Францією та Німеччиною. Як відомо, вони вже вирішили спільно робити ракету дальністю 2000 км. І тут дуже важливе політичне рішення – увійти до альянсу.
Так само, як з дронами «мідлстрайк», до речі. Ми увійшли до союзу з Німеччиною та з Норвегією. Величезні контракти, і дай Боже, щоб це все запрацювало вже зараз улітку.
Третє питання – це мультидоменні безпілотні системи. І тут хочу сказати не лише про той НРК, який я згадав, котрий є носієм повітряних дронів. А, наприклад, про підводні дрони, які виринають і запускають авіаційні дрони.
– А надводні вже, до речі, є?
– Надводні є, а я говорю про підводні. Це також варіант, який дуже потрібен, щоб підводний апарат був носієм безпілотних авіаційних комплексів.
Плюс вихід у космос – також дуже важливий для нас. Хочу нагадати, що Росія вже запустила до десятка розвідувальних супутників лише цього року.
Ми теж пробуємо працювати з Чехією і з європейськими компаніями. Є домовленість із французькою компанією Prométhée про створення мікросупутників. Дуже важливо створити своє угруповання та бути співвласником, щоб не залежати від тих самих Starlink та інших критичних речей. Тому є кудись рухатися.
– Ви про ракету сказали. Маєте на увазі FP-7 та FP-9 – українську балістику, яка у серії вже зараз?
– Ця балістика ще не в серії. Є лише випробування компанії Fire Point. Я, чесно кажучи, погоджуюсь з тим, що зараз не час думати про націоналізацію [Fire Point]. Виступив досить суперечливий політик, який керує нині об'єднанням NAUDI у 160 підприємств, це Сергій Пашинський. Але він сказав правильну річ. Зараз не час думати про те, щоб усунути Fire Point. Так, ракети, можливо, вони зроблять не швидко. Але їхні дрони сьогодні дуже ефективні – і «дипстрайк», і «мідлстрайк».
Тим часом потрібно також давати більше можливостей іншим приватним компаніям. На сьогодні в Україні займаються ракетами 8 приватних компаній. Треба надати їм можливість.
У нас є [з виробництва] головок самонаведення для ракет, які визнані чи не найкращими у світі. До широкомасштабного вторгнення їх купували США, Канада та Британія. Вони визнані кращими, ніж головки самонаведення на російських системах С-400 та С-500. Тому ця компанія може зробити ракету. І вона робить ці ракети, зокрема, протиракету проти балістики. Такі компанії слід серйозно підтримувати.
Отже, три позиції:
1. Дрони «мідлстрайк» у максимально масштабованій кількості.
2. Ракети у максимально масштабованій кількості, де має бути щонайменше 10% балістичних.
До того ж, до 2027 року вже буде розмито поняття між крилатою ракетою та так званою ракетою-дроном. Зараз йде до того, що вже розмивається ця межа. Вони конкуруватимуть і перемагатимуть ті системи, які будуть дешевшими і легше масштабуватимуться.
Як, наприклад, у Сполучених Штатах, де нещодавно представили крилату ракету, надруковану на 3D-принтері. Ось до цього треба терміново йти. Тоді ми зможемо і масовістю, і точністю перемагати противника.
3. Мультидоменні безпілотні системи, які, безумовно, змінюватимуть ситуацію і на полі бою, і на всьому театрі військових дій.
«Росія не в безвихідному становищі»
– Зважаючи на все, що ви зараз сказали, це робота на майбутнє. Гроші, я так розумію, є, з огляду на допомогу західних партнерів і кредит від Європейського Союзу. Із цим питань не має виникнути, якщо все залишиться так, як є.
Я знову повертаюся на початок нашої розмови про ліквідацію 45 тисяч російських солдатів. Що це таке? Стратегічний глухий кут для Росії на фронті? Вони просуваються зараз. Найважчою виглядає ситуація в Костянтинівці. Показали її свіжі кадри. Вона фактично знищена, і Росія просувається у цьому місті. Але загалом РФ в безвихідному становищі на фронті?
– Росія не в безвихідному становищі. Росія може вести війну ще 2-3 роки, а може, й більше. Демографічний фактор це дозволяє. Ця – країна рабів і панів, була такою за часів , така вона і зараз. Нічого не змінюватиметься. Але Росія впаде раптово, і для цього потрібні передумови. Ось ці передумови, які я назвав, – це шлях до її падіння. Ми можемо створити умови для глобальної деокупації. Знищення 45 тисяч військових, які прийшли до нас зі зброєю – це також частина цього глобального плану. Його також потрібно виконувати, розширюючи «кілзону».
Російська політологиня Катерина Шульман вважає, що нині немає підстав прогнозувати територіальний розпад Росії в осяжному майбутньому: «Набагато ймовірнішим сценарієм у разі скорочення ресурсів федерального центру є не територіальний розпад, а суверенітет, тобто федералізація. Це означає повернення до федеративних угод». Більше читайте в інтерв'ю Катерині Шульман Білоруській службі Радіо Свобода.
Немає коментарів:
Дописати коментар