Видання Kyiv Independent опублікувало розслідування про діяльність рухів опору на окупованих територіях – «Жовта стрічка» та «Зла Мавка». Викриття стало предметом гострої дискусії у соцмережах – про безпеку подібних акцій протесту в окупації, про відповідальність донорів і підрядників та про роботу журналістів. Радіо Свобода зібрало різні думки.
Про що розслідування
Журналісти Kyiv Independent з'ясували, що рух опору «Жовта стрічка» та жіночий партизанський рух «Зла Мавка» підтримувала британська компанія IN2,
яка базується в Дубаї. Автори дійшли висновку, що активістів
заохочували до проявів опору, ігноруючи попередження про небезпеку.
Вербування
до «Жовтої стрічки» відбувається через незашифрований бот у месенджері
Telegram. Розслідувачі спробували ним скористатися і з'ясували, що
перелік протоколів безпеки був необов'язковим.
Неназваний
представник Головного управління розвідки сказав Kyiv Independent, що
організатори руху «безпідставно наражають на небезпеку життя своїх
активістів і отримують з цього вигоду».
Компанія IN2 наголосила,
що «рішуче відкидає будь-які твердження про те, що діяльність програми
могла призвести до арештів, катувань чи загибелі активістів «Жовтої
стрічки».
Видання Kyiv Independent з’ясувало, що компанія IN2 отримувала фінансування від урядів Великої Британії та Канади.
За документами канадського уряду, виплати організації IN2 за 2022/2023
та 2023/2024 роки склали загалом 2 327 000 канадських доларів (1 700 955
доларів США). Яка частина цих грошей пішла на підтримку організацій зі
спротиву окупації в Україні – невідомо.
Після Канади у 2025 році
впродовж кількох місяців організацію IN2 фінансував британський уряд. За
даними, які наводять автори розслідування, старшим співробітникам IN2
теж виплачували значні суми із цих коштів – зокрема, керівник проєкту
отримував денну ставку в розмірі 616 фунтів стерлінгів (833 долари США),
тоді як директори мережі, як-от британський журналіст Девід Патрікаракос, по 800 фунтів стерлінгів (1080 доларів США) на день.
Британське
фінансування згорнули після того, як виникло занепокоєння про безпеку
операцій, залучення недостатньо кваліфікованих працівників і загальну
ефективність використання коштів, йдеться у статті Джиммі Раштона, Олексія Сорокіна і Кріса Йорка.
Автори, зокрема, звернулися до британського розслідувача з проханням незалежно оцінити додаткову інформацію з фотографій, опублікованих «Жовтою стрічкою». Він зміг за кілька хвилин визначити точне місце зйомки, а також встановити приблизний час. Зображення часто також дозволяють оцінити приблизний зріст, стать і вік людей.
При цьому російська влада дедалі активніше використовує камери спостереження, щоб виявити такі факти опору.
Пояснення Ганни Шелест і коментар Ольги Руденко
Поруч із Девідом Патрікаракосом у статті Kyiv Independent фігурує відома українська дослідниця Ганна Шелест, директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики «Українська призма» і голова наглядової ради Українського інституту.
У відповідь на публікацію Шелест заявила у фейсбуці, що Kyiv Independent використали для розслідування «фейковий звіт» та «свідків, які брешуть».
Вона підтверджує, що з 2022 року допомагала руху «Жовта стрічка» – залучала ресурси, експертизу та фінансування, але заявляє, що не впливала на операційну діяльність і не контактувала з активістами напряму.
За її словами, матеріал використовує сумнівні джерела, містить викривлені факти про фінансування, безпідставні натяки на причетність до загибелі чи тортур активістів і маніпуляції з окремими кейсами. Вона також наголошує, що учасники спротиву діють добровільно і «самі можуть приймати рішення, чи взагалі приєднуватися до руху спротиву».
Шелест вважає, що публікація може нашкодити, зокрема через ризики для людей на окупованих територіях і використання матеріалу «ворожою пропагандою».
Всі заперечують будь-яку відповідальність за безпеку активістів на місцяхОльга Руденко
Головна редакторка Kyiv Independent Ольга Руденко відкидає такі зауваження і запитує, чому Ганна Шелест «забула вказати дохід від співпраці з «відомою у вузьких колах британською компанією» у своїх деклараціях за 2024 і 2025 рік».
«Головне – буквально всі в цій історії заперечують будь-яку відповідальність за безпеку активістів на місцях», – наголошує Руденко. Вона опублікувала кілька дописів у фейсбуці, пояснюючи розслідування та відповідаючи критикам.
Руденко, зокрема, пояснила, чому в статті використана одна з відповідей Ганни Шелест під час офреку – через суспільний інтерес. Як повідомив Kyiv Independent, у розмові Шелест заперечила, що давала вказівки вмикати українську музику в окупації публічно, заявивши, що це було б «самогубством», і припустила, що це неправильно витлумачили. Але серед шляхів опору в чатботі «Жовтої стрічки» був і такий варіант.
«Більше питань, ніж відповідей»
Журналістка Ангеліна Карякіна вважає, що матеріал Kyiv Independent про рух опору плутає фінансування із загрозами безпеці активістів і не дає чітких відповідей. Карякіна є співзасновницею Лабораторії журналістики суспільного інтересу і радницею голови правління Суспільного.
Що саме викрили, крім факту роботи у суперчутливій сфері?Ангеліна Карякіна
Вона запитує, чи справді західне фінансування є проблемою, чи обґрунтовані закиди щодо високих гонорарів консультантів і чому присутність експертів подається без аналізу їхньої компетентності.
Також Карякіна не розуміє, чому окремі факти (як-от реєстрація компанії в Дубаї) подані, на її думку, в негативному тоні без доказів проблемності.
Журналістка вважає, що розслідування залишає більше питань, ніж відповідей. «Що саме викрили колеги, крім факту роботи цих людей у суперчутливій сфері?» – запитує Карякіна.
Про те, що матеріал породжує більше запитань, також пише у соцмережах американська редакторка Сабра Айрес, яка давно висвітлює Україну.
У неї склалося враження, що репортерів «більше цікавить оприлюднення сум, які отримували консультанти, хоча це, здається, не є суттю проблеми (і доволі наївно та непрофесійно вважати, що це так)». Для неї матеріал є прикладом розслідування, яке «не дотягує до формулювання будь-яких релевантних висновків».
Політична аналітикиня фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна вважає матеріал Kyiv Independent про «Жовту стрічку» частково некоректним і поверхневим. Вона пояснює, що фінансування подібних ініціатив із боку західних партнерів є звичною практикою і не свідчить про меркантильність виконавців. Згадані «високі гонорари» вона називає типовими для міжнародного консалтингу.
На її думку, автори статті очікували публічних відповідей там, де це неможливо через чутливість теми та безпекові обмеження. Також Золкіна вважає, що автори недостатньо розуміють специфіку руху опору та різницю між громадською активністю і агентурною діяльністю. Загалом, на її погляд, стаття спирається на надто багато анонімних джерел, містить неперевірені судження і не має достатньої документальної бази.
«Акції громадянського спротиву в окупації потрібні»?
Не вартує підйом духу українців у Києві закатованих людей у Луганську чи КримуВолодимир Фомічов
Натомість колишній полонений Володимир Фомічов пише, що «дуже страшно, що знайшлись якісь діячі, які підставляють наших людей під вʼязниці, щоб отримувати гроші». Не вартує підйом духу українців у Києві закатованих людей в полоні у Луганську чи Криму, коментує він розслідування. У 2016 році Фомічов потрапив у полон до угруповання «ДНР», підтримуване Росією, а після звільнення за обміном у 2017 році повернувся до журналістики.
Засновник спільноти InformNapalm, переселенець із Криму Роман Бурко зазначає, що матеріал порушив давно ігноровану проблему: частина людей використала ситуацію для власної вигоди. На його думку, і донори, і виконавці проєктів нехтували безпекою українців на окупованих територіях, ставлячись до них як до ресурсу.
«Зараз всі, хто сидів на подібних годівницях, будуть вписуватись один за одного медійно, бо вони розуміють, що повʼязані не тільки грошима, але і кровʼю тих, на кому ці гроші зароблялись...Ймовірно, навіть після цієї статті ніхто не буде нести ніякої відповідальності», – пише Бурко.
Під час обговорення матеріалу про «Жовту стрічку» часто ігнорують реальних людей в окупації, вважає Андрій Діхтяренко, головний редактор «Реальної газети», яка висвітлює проблеми окупації.
Вони це робили, щоб підтримати самих себеАндрій Діхтяренко
Він переконаний, що акції громадянського спротиву на окупованих територіях мають значення насамперед для самих українців там, бо допомагають їм зберігати ідентичність, гідність і відчуття зв’язку з Україною.
«Вони це розвішували не тому, що їх попросили або що дали їм гроші, або що це така спецоперація. Вони це робили, щоб підтримати самих себе і інших українців навколо них», – наголошує журналіст, який сам брав участь в акціях протесту в Луганську в 2014 році.
Водночас такі дії пов’язані з ризиками і потребують максимально обережних підходів у комунікації та організації.
Діхтяренко підкреслює, що «Жовта стрічка» і подібні форми спротиву не слід знецінювати, адже вони є важливою частиною досвіду людей в окупації та їхнього внутрішнього опору, навіть якщо ззовні ці дії можуть здаватися символічними або небезпечними.
Головній редакторці онлайн-медіа про Маріуполь 0629.com.ua Анні Мурликіній здалося, що у розслідуванні журналісти якраз знецінили ненасильницькі акції спротиву на ТОТ як беззмістовні.
Вона запитує, яким чином розкриття інформації про фінансування спротиву з-за кордону сприятиме безпечнішій діяльності, адже зараз із-за кордону фінансуються «не лише оборонні потреби, а й медіа, освіта, медицина та соціальні виплати, зокрема пенсії». «Чи можна вважати це неправомірним?» – зазначає Мурликіна.
При цьому вона погоджується, що безпекові питання мають бути пріоритетом і наголошує на персональній відповідальності за контакти з людьми в окупації, навіть якщо вони самі готові йти на ризик.
Немає коментарів:
Дописати коментар