Урок географії для Трампа. Чому Ормузьку протоку так важко розблокувати

Вантажне судно Mayuree Naree під прапором Таїланду було уражене в Ормузькій протоці 11 березня 2026 року (Фото: ROYAL THAI NAVY/Handout via REUTERS)

Вантажне судно Mayuree Naree під прапором Таїланду було уражене в Ормузькій протоці 11 березня 2026 року (Фото: ROYAL THAI NAVY/Handout via REUTERS)

Війна США та Ізраїлю проти Ірану спричинила дуже прогнозовану, але водночас надзвичайно проблематичну асиметричну відповідь з боку Тегерану: він фактично заблокував Ормузьку протоку, через яку транспортується 20% світових поставок нафти.

Саме блокада Ормузької протоки підняла світові ціни на нафту до найвищих рівнів з 2022 року, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Від початку американсько-ізраїльських авіаударів по Ірану в протоці були атаковані вже 16 торговельних суден, відповідно до даних Lloyd’s List. Тож тепер, хоча цей ключовий транспортний шлях не є замінованим, капітани танкерів та інших кораблів не наважуються йти через протоку та наражати свої судна на ризик ударів з боку іранців.

Той факт, що ця очікувана проблема, схоже, заскочила зненацька адміністрацію Дональда Трампа, є дуже показовим, констатують міжнародні медіа.

«Якщо й був момент, коли відсутність стратегії США щодо Ірану стала очевидною, то це був саме він. У суботу [14 березня] Дональд Трамп зажадав, щоб Велика Британія, Китай, Франція, Японія та інші країни долучилися до військово-морського ескорту нафтових танкерів через Ормузьку протоку», — нагадує The Guardian.

Попри погрози Трампа про "дуже погане" майбутнє для НАТО, якщо союзники відмовляться допомогти розблокувати Ормузьку протоку, наразі жодна із західних країн не погодилася направити туди свої військові кораблі. «Це не наша війна, ми її не починали», — заявив 16 березня міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус. Як зазначає NBC News, ця його заява, схоже, підсумувала загальний настрій серед союзників США, оскільки ані Британія, ані Франція, ані Японія, ні інші країни не висловили бажання скерувати свої сили для розблокування Ормузької протоки.

Ця протока є єдиним морським «виходом» з багатих нафтою країн Перської затоки. Її ширина в найвужчому місці становить лише 34 км, тож усі громіздкі судна — зокрема й танкери — змушені проходити цим шляхом у межах легкої досяжності від узбережжя Ірану, нагадує американська The New York Times. У своєму огляді це впливове видання пояснює, чому Ормузьку протоку так важко розблокувати і чому вона стала «наочним доказом здатності Ірану здобути асиметричну перевагу» навіть щодо могутніших супротивників.

NYT пише про те, що нині Трампу доводиться засвоювати «урок географії». Видання розповідає, як минулого тижня розчарований блокадою президент США запитав генерала Дена Кейна, голову американського Об'єднаного комітету начальників штабів, чому США не можуть розблокувати протоку.

«Йому сказали, що відповідь проста: навіть один іранський солдат або ополченець може промчати через вузьку протоку на швидкісному катері, випустити ракету [з переносного комплексу] у повільний супертанкер або встановити магнітну міну на його корпус», — пояснює NYT.

The Guardian додає, що варіанти маломасштабних точкових атак з боку Ірану включають не лише швидкісні катери, але й ударні безпілотники з неба, до 5000 морських мін, а також морські дрони. Хоча Дональд Трамп заперечує, що Іран має їх на озброєнні, минулого тижня саме один із морських безпілотників міг вразити таїландське судно Mayuree Naree в Ормузькій протоці.

Ерік Шмітт, один з безпекових аналітиків NYT, нагадав, що Корпус вартових ісламської революції Ірану має на озброєнні десятки швидкісних катерів. Тож навіть самої цієї загрози достатньо, щоб зірвати перевезення вантажів та нафти через Ормузьку протоку. Тож заклики президента США «проявити трохи мужності» до власників танкерів наразі мають небагато ефекту.

Варіантів покращити ситуацію у Трампа не дуже багато, додає New York Times. Організація військового супроводу комерційних суден, як пояснює Шмітт, в умовах сучасного розвитку технологій була б «надзвичайно дорогою та надзвичайно ризикованою» справою. По-перше, формування такого ескорту може зайняти тижні. По-друге, це вимагатиме знищення численних іранських ракетних пускових точок уздовж протоки. Нарешті, це означатиме потребу в перенаправленні ще більшої кількості військових кораблів на Близький Схід.

Участь інших країн у такому супроводі також не може бути довгостроковим рішенням — як через ризики, так і через затратність таких зусиль, які були б занадто високими для їх постійної підтримки.

The Guardian наводить думку Річарда Міда, головного редактора Lloyd’s List. За його словами, для мінімально ефективної операції з супроводу танкерів або інших суден може знадобитися від восьми до десяти есмінців. Цього вистачило б для захисту лише п’яти-десяти суден, які могли б здійснювати транзит кожні півтора дня. Водночас це становило б лише близько 10% від довоєнних обсягів торгового судноплавства через Ормузьку протоку.

NYT нагадує, що ризики блокади Ормузької протоки є настільки давніми, що ще в 2000-х роках Пентагон попросив одного зі своїх найкращих стратегів на Близькому Сході оцінити подібну ситуацію. Тоді генерал-лейтенант Семюель Хайноут дійшов висновку, що хоча США можуть використовувати можливості своїх найсучасніших сенсорів та високоточних ударів, щоб пом’якшити іранські атаки в Ормузькій протоці, американські сили не можуть зупинити їх повністю. Адже судноплавні шляхи в цій ділянці занадто вузькі, а судна занадто вразливі до ударів ракет, снарядів та атак малих човнів.

«Ормузька протока — це складна проблема, яку майже неможливо розв’язати лише військовими засобами», — пояснював Хайноут.

За його словами, бажання зберігати цей водний шлях стабільно відкритим означало б необхідність захоплення та утримання прибережної іранської території, яка межує з протокою. Іншими словами, для втілення такої задачі необхідна наземна присутність наземних сил США.

«Для захоплення узбережжя знадобиться велика кількість наземних військ», — пояснював Хайноут. Тож зрештою, на думку фахівця, довгостроковим рішенням щодо розблокування Ормузької протоки могло б бути дипломатичне рішення.

Утім, такого рішення поки не проглядається. 15 березня міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі дав зрозуміти, що Іран продовжить блокаду Ормузької протоки для ворожих йому суден.

«Насправді, Ормузька протока відкрита. Вона закрита тільки для танкерів і суден, що належать нашим ворогам, для тих, хто атакує нас і їхніх союзників. Інші можуть вільно проходити», — заявив Арагчі в інтерв'ю MS Now.

Редактор: Інна Семенова

 

Немає коментарів:

Дописати коментар