СУМИ – Сумська область має з Росією, яка п’ятий рік веде велику війну проти України, 563,8 км державного кордону (більше з усіх українських областей – лиш у Луганщини, яка майже вся нині окупована).
За чотири роки повномасштабної війни (станом на кінець лютого 2026 року), за даними ОВА, в області загинули 578 мирних жителів, з них 29 дітей. Поранень зазнала 2461 людина.
Понад 268 тисяч квадратних кілометрів території області перебувають у «червоній зоні». 78 населених пунктів жителі були вимушені покинути через примусову евакуацію. Пошкодженими вважаються понад 13 тисяч житлових будинків. Понад 200 тисяч гектарів землі в 2026 році не будуть засіяні – через небезпеку активних бойових дій.
То якими були ці 4 роки війни для Сум і завдяки чому «Місто-герой України» вистояло і продовжує боротьбу в умовах щоденних атак по цивільній інфраструктурі?
Замість прогулянок з дитиною – укриття
Лікарка-невролог місцевої лікарні Наталя Бершова добре пам’ятає 24 лютого 2022 року. Вона, як і всі, звісно, чула і навіть обговорювала новини про те, що країна-сусід готується до великої війни. Але про евакуацію не думала: її донечці Мирославі не було і трьох місяців.
Добре, що донька була на грудному молоці, бо чим би годувала дитину у ті, важкі дні – навіть боюсь собі уявитиНаталя Бершова
«Ми були щасливі, планували майбутнє, думали про садочок поруч із домом. А 24 лютого прокинулися від дзвінків. Чоловік одразу пішов до військкомату. Я тоді розуміла, що можу більше ніколи його не побачити. Але Слава повернувся ввечері, приніс із собою автомат, в квартирі зібрав його і ранком знову пішов. А я, лишившись сама з донькою на руках, раптом зрозуміла: в нас немає жодних запасів – ні памперсів, ні їжі. Добре, що донька була на грудному молоці, бо чим би годувала дитину у ті, важкі дні – навіть боюсь собі уявити.
Місто було в облозі, магазини працювали з перебоями, де брати продукти, я не знала. Пам’ятаю, як купила на базарі маленьку курку за 600 гривень – просто, щоб було з чого зварити бульйон. І найстрашніше, що тоді ніхто не знав, скільки триватиме облога».
У лютому 2022-го люди у Сумах чули і бої, що точилися на околицях міста, і навіть у самих Сумах. Місто було в напівоблозі: евакуюватись було вкрай складно, траса на Київ прострілювалася, там бачили розстріляні автомобілі. Литше в березні запрацював «зелений коридор», яким тисячі жителів змогли відносно безпечно виїхати у бік Полтави.
Але Наталя та її батьки, також медики, вирішили не виїжджати з Сум. Зараз жінка вже вийшла на роботу після декретної відпустки, чоловік, відслуживши 2 роки у та понад рік в ЗСУ, повернувся з фронту, маючи інвалідність.
Тут у лікарів зараз роботи вистачає. Людям все важче переживати постійний стресНаталя Бершова
«У нас тут, у лікарів загалом і у неврологів зокрема, зараз роботи вистачає. Людям все важче переживати постійний стрес: на цьому тлі загострюються хронічні захворювання, ускладнюється їх перебіг. Наше відділення завжди заповнене. Крім того, через обстріли і руйнування на прикордонні – зменшилася кількість лікарень в області. Частина знищена, частина закрита. Жителі сіл з тієї ж Юнаківської чи Краснопільської громад (місця найактивніших бойових дій на Сумщині – ред.) шукають у Сумах прихистку й медичної допомоги. Наша лікарня також неодноразово зазнавала пошкоджень – були і вибиті вікна, і руйнування, але ми все одно працюємо».
«Сумчани роблять своє і не панікують»
На початку березня перша машина з допомогою доїхала до Сум з Києва дорогами, які знали лише місцевіВіктор Бобиренко
Із Віктором Бобиренком, громадським діячем, керівником експертної групи ГО «Бюро аналізу політики», блогером ми зустрічаємось у старому волонтерському хабі в середмісті Сум. Центр запрацював у день початку війни – 24 лютого 2022 року. Тоді чоловікові довелось згадати, що таке бути вантажником.
«Думав, що після студентських часів ця навичка мені вже ніколи не знадобиться. А тут, через 22 роки, я та двоє моїх друзів розвантажили першу машину з гуманітаркою. Руки тремтіли, спина боліла – але ми впорались. На початку березня це була перша машина з допомогою, яка доїхала до Сум з Києва дорогами, які знали лише місцеві».
Він розповідає, що майже до кінця березня 2022 року Суми були в оточенні. Дороги до міста були або під вогневим контролем, або навіть з блокпостами окупаційних військ РФ. Виїхати можна було лише в певні години через «зелені коридори». Будь який самостійний рух машин по автошляхах нерідко закінчувався трагічно, зауважує він: машини розстрілювали і навіть переїжджали танками.
Уже 24 лютого в Сумах точилися вуличні бої. У центрі гриміла канонадаВіктор Бобиренко
«Про те, що почалась війна, я дізнався о 6-й ранку. Мені зателефонував Юрій Яремчук, тоді він був головою Краснопільської РДА і каже: «Віть, через Краснопілля вже йдуть танки». Я не те, щоб здивувався. Я чекав цієї великої війни і не сумнівався, що вторгнення буде. Але помилився в одному: думав, що Суми росіянам будуть нецікавими. Здавалося, що стратегічна інфраструктура – нафтогін «Дружба», газогін до Європи – стане запобіжником. Що Росія не ризикне активними бойовими діями тут, аби не поставити під загрозу маршрути постачання енергоносіїв. Помилився. Уже 24 лютого в Сумах точилися вуличні бої. У центрі гриміла канонада. Кілька російських БТРів заїхали в місто, зробили показові фото на тлі адмінбудівлі, щоб доповісти , що «Суми наші», – і поспіхом відступили».
Чоловік каже, що у перші дні війни усе місто мобілізувалось: під обстрілами, в оточенні, під постійною загрозою люди самоорганізувались, ресторатори із залишків продуктів, які мали, готували гарячу їжу для волонтерів і оборонців, розвозили обіди на блокпости, у штаби, у хаби. Кожен допомагав, чим міг. Як з «великої землі» примудрялись передавати необхідне – навіть тепер важко уявити.
Мене часто запитують: «Як ви там у Сумах тримаєтесь?». На самоорганізації і допомозі один одному. У нас тут незламні людиВіктор Бобиренко
«Мій особистий приклад – у березні 2022-го я раптом зрозумів, що не зробив запасу ліків, без яких через свій цукровий діабет не можу обійтися. Написав про це у Facebook. За день мені передали десять упаковок. І ще кілька днів телефонували й питали: чи не потрібно ще. Мене часто запитують: «Як ви там у Сумах тримаєтесь?». Отак. На самоорганізації і допомозі один одному. Можливо, це звучить пафосно, але у нас тут незламні люди. Якось я пішов по каву і чую десь близько гуде «Шахед», подумки шукаю найближче укриття. А продавчиня, почувши звук, визирнула з кіоску, дістала телефон і почала знімати дрон на відео. Він пролетів. Вона дозняла, повернулася за прилавок і спокійно питає: «Що будете замовляти?». Отакі вони сумчани: роблять своє і не панікують».
Курська операція
Окремою сторінкою, каже Віктор, для міста стала так звана Курська операція. Після відступу військ РФ у травні 2022-го у нас якийсь час було відносно тихо. Але влітку 2024-го, коли українські війська прорвали кордон і зайшли на територію Росії, Сумщина знову опинилася в центрі подій. Через область рухалися колони техніки у напрямку Юнаківки й Суджі. Місто буквально гуло: і вдень, і вночі було чути важку техніку.
Так, страшно. Але ще страшніше – після всього пережитого погодитися на умови, які знецінять нашу боротьбуВіктор Бобиренко
«У людей тоді був емоційний підйом. Світ побачив: Україна здатна не лише оборонятися, а й діяти наступально. Але по Сумах після цього стало відчутно більше «прилітати». Сьогодні ми переживаємо складний період. Удари по енергетиці, логістиці. Сотні пошкоджених будинків. Поховання наших захисників. Ми виснажені фізично і морально. Але серед моїх знайомих, друзів, сусідів я жодного разу не чув: «Давайте здамося. Давайте віддамо території й помиримося». Так, важко. Так, страшно. І часто страшніше не за себе – за дітей, за близьких. Але ще страшніше – після всього пережитого погодитися на умови, які знецінять нашу боротьбу. Не дочекається ні Путін, ні його сподвижники, що ми просто так здамо Суми і Україну. Суми – місто Герой і місто Героїв!»
«Навіть укриття не є абсолютною гарантією»
Володимир Бабич – нині заступник голови Сумської ОВА (обіймає посаду з травня 2025 року).
Не дали ворогу зайти в СумиВолодимир Бабич
Вранці 24 лютого 2022 року він, як начальник територіального управління Служби судової охорони області, поїхав на роботу. Але на нараді о дев’ятій ранку з колегами обговорювали не традиційні питання: думали, де взяти зброю, як організувати охорону правопорядку та системну оборону міста. Так з’явилося місцеве добровольче формування «Суд». Назва, каже, не юридична, а символічна: кістяк складали працівники служби судової охорони. До них приєдналися небайдужі містяни, ветерани МВС, пенсіонери силових структур.
«Ми тоді переконалися, що народ у критичний момент здатен згуртуватися. Не допустили мародерства, безладу, гуманітарної кризи. І головне – не дали ворогу зайти в Суми. Але виклики, які постають зараз, врази страшніші: удари КАБами, ракетами, «шахедами». А Суми – між іншим, один із найближчих обласних центрів до лінії бойових дій. Пряма відстань – близько 18–20 кілометрів. Це означає секунди на реакцію. І оборона сьогодні – це не тільки блокпости. Це мобілізація, цивільний захист, евакуація громад, захист критичної інфраструктури, координація з військовими. Зовні місто живе: працюють магазини, транспорт, підприємства. Але внутрішня логіка життя змінилася».
РФ вдарила по центру Сум у Вербну неділю: наслідки атаки на місто (фотосвідчення)
Про ускладнення ситуації, каже Володимир Бабич, говорять і цифри. В 2022 році у Сумах було 17 загиблих мирних жителів; у 2023-му – 6. У 2024-му загиблих серед цивільних зафіксували вже 38, а торік – аж 72.
«І це страшні цифри. Ми змушені шукати нові рішення, бо життя – найцінніше. Навіть укриття не є абсолютною гарантією. От, 19 лютого о четвертій ранку керована авіабомба вдарила по приватному сектору. Люди спали. Хто встигне добігти до сховища за кілька секунд? Звісно, укриття є, звісно, їх недостатньо. Зараз у всіх сховищах міста можна розмістити десь 80 тисяч людей – це приблизно третина населення. Але навіть якщо теоретично ми побудуємо укриття для всіх 250 тисяч мешканців, це не зробить місто абсолютно безпечним. Балістика і РСЗВ долітають за секунди. Іноді вибух лунає одночасно із сиреною».
Зараз місто, каже Володимир Бабич, вчиться повноцінно жити в умовах бойових дій. В школах почали будувати укриття, які дозволяють проводити навчання навіть під час тривог.
І 36 шкіл міста навчання за змішаною формою забезпечують 32, ще 4 працюють дистанційно.
Генератори везли з усієї УкраїниВолодимир Бабич
«Вчимось вирішувати питання з відключенням електрики. На Сумщині вперше відчули, що таке повний блекаут, це коли у місті Шостка кілька днів не було ані електрики, ані газу: ворог зруйнував підстанції, всю генерацію. Тоді на допомогу місту прийшла не лише область – генератори везли з усієї України. А ми зрозуміли, що подібна ситуація може виникнути в будь-якому місті і будь який час. І зробили висновки: навіть під час довготривалих відключень, які іноді тривали до 25 годин, в місті працювали всі лікарні та інші важливі для життя людей об’єкти інфраструктури».
Зараз, каже Бабич, «подекуди ми чуємо критику: навіщо вам тут щось будувати, ремонтувати дороги, проводити культурні заходи, якщо місто не захищене від повітряних атак? Але місцевий бюджет не може придбати систему рівня Patriot, таке ППО – в компетенції держави».
Головне – максимально убезпечити місто і його жителів від смертельної загрози, але при цьому продовжити життяВолодимир Бабич
«Водночас обласний бюджет і місцеві бюджети допомагають військовим субвенціями на придбання БПАК (безпілотні авіакомплекси зенітних дронів – ред.), засобів радіоелектронної боротьби і іншого вкрай необхідного спорядження, долучається відповідальний бізнес. Ремонт мереж, транспорту, доріг – це не «зайві витрати». Це елементи стійкості. Без світла в лікарні, без води, без транспорту будь-яка громада не буде функціонувати. Кожен такий крок узгоджується з військовими, з Силами оборони. Все працює в комплексі – про щось ми можемо говорити, про деякі проєкти розкажемо пізніше. Головне – максимально убезпечити місто і його жителів від смертельної загрози, але при цьому продовжити життя».
Що чекає на Суми?
Безпекові перспективи Сум Радіо Свобода обговорило з заступником командувача Сухопутних військ ЗСУ генерал-майором Олександром Нестеренком. Він – уродженець Сумщини, загартований бойовими діями часів АТО-ООС. У 2022-му він командував оперативно-тактичним угрупованням «Суми» та відповідав за безпеку в межах Сумської, Харківської, Полтавської та Черкаської областей. А в березні–травні 2025-го виконував спеціальні завдання на території Бєлгородської області РФ.
Зараз статистика свідчить про зростання інтенсивності атак. Особливо збільшилась кількість авіаударів та застосування FPV-дронівОлександр Нестеренко
«Стратегічну роль Сумщини визначає географія – через область проходять важливі транспортні артерії, і хто контролює їх, той і має перевагу. Якщо шляхи опиняться під контролем РФ – це створить стратегічні загрози для столиці. Зараз статистика свідчить про зростання інтенсивності атак. Особливо збільшилась кількість авіаударів та застосування FPV-дронів. Але це не означає, що противник робить ставку на якийсь масштабний прорив. Головна його мета – виснаження цивільного населення, руйнування критичної інфраструктури та створення атмосфери невизначеності та страху. Мета очевидна – змусити людей припинити інвестувати, закривати бізнеси, виїжджати з прикордоння. Тобто йдеться про повзуче знелюднення територій».
І не варто забувати про психологічний тиск – країна-агресор точно роздуватиме чутки про «наступи»Олександр Нестеренко
Генерал-майор наголошує: з огляду на географію (563,8 км державного кордону із РФ), Сумщина залишається потенційним напрямком для спроб розширення зони небезпеки біля кордону. Однак аналіз ситуації показує, що наразі противник не демонструє ресурсів для глибокого наступу. Тисне передусім на логістику Сил оборони, атакуючи шляхи постачання. Тобто наразі йдеться швидше про дестабілізацію, а не про повномасштабну операцію із захоплення міста, уточнює він.
Саме тому, каже Олександр Нестеренко, найближчим часом варто очікувати продовження атак по енергосистемі, об’єктах життєзабезпечення:
«Це найбільша небезпека для цивільних. Саме тому питання енергонезалежності, укриттів, генераторів, резервних систем живлення залишаються ключовими. Ну і не варто забувати про психологічний тиск – країна-агресор точно роздуватиме чутки про «наступи». Більш песимістичних сценаріїв слід очікувати лише за умови суттєвих проривів ворога на інших напрямках фронту».
Немає коментарів:
Дописати коментар