Від джерел серед військових «Схеми» отримали доступ до великого масиву даних – гігабайтів переписок та голосових повідомлень російського армійського високопосадовця – генерал-майора Романа Дємурчієва.
Нині він, у статусі заступника командувача 20-ї загальновійськовій армії у складі угруповання «Захід» збройних сил РФ, допомагає керувати підпорядкованими військами, що стоять, зокрема, на Лиманському напрямку в Україні.
Це важлива та важка ділянка фронту. Тому, спираючись на масив листувань та розмов Дємурчієва вже під час повномасштабного вторгнення, «Схеми» вирішили дослідити, чим живуть і як воюють окремі підрозділи армії РФ. Щоб зрозуміти логіку їхніх дій та рішень, задокументувати ймовірні злочини, встановити відповідальних, а також на прикладі однієї армії зрозуміти загальну воєнну стратегію Росії.
І хоча розмови Дємурчієва приватні, насправді вони є свідченнями про жорстокі тортури і вбивства українських військовополонених – те, що цивілізований світ кваліфікує як воєнні злочини. А ще – проливають світло на реальний стан справ у російській армії – проблеми з командуванням і забезпеченням, на ставлення до власних солдатів, на кумівство та навіть ймовірну корупцію.
«Схеми» також поділилися матеріалами із колегами з проєкту «Система» (проєкт Радіо Свобода та «Настоящего времени»), які спеціалізуються на Росії. При цьому журналісти не брали до уваги переписку на інтимні теми, нетверезі розмови з іншими армійськими високопосадовцями та безліч трагікомічних побутових ситуацій чи хабарі у вигляді банки ікри.
Хто такий Роман Дємурчієв
Роману Дємурчієву 49 років. Він – виходець із Казані, це Татарстан. Випускник військового училища, учасник двох російсько-чеченських воєн.
Нині – вже генерал-майор, після указу очільника Росії Путіна у 2023 році.
У 2024-му ж, військова кар’єра Дємурчієва знову пішла вгору. Це він анонсував у своїх голосових повідомленнях у травні 2024-го, зокрема:
«Мене
хочуть забрати заступником командувача 20-ї армії. Це пробиває Мітяєв,
пробиває Сєньков (Олег Сєньков, генерал-майор, екскомандувач 1-го
армійського корпусу угруповання «ДНР», потім – начальник штабу 20-ї
армії ЗС РФ – ред.), бл**ь. Документ приїде – поїду туди. Взагалі по**й,
куди їхати – хоч до Антарктиди, мені взагалі до пи**и, бл**ь, хоч до
Києва на БМП».
Так і сталося – але не «в Київ на БМП». Після усіх сприянь він дійсно отримав посаду.
«Та
бл**ь, призначили заступником командувача. Командувач – їб**н, тупий,
бл**ь, с*ка, боїться за свою дупу, блін. Відправив усіх заступників –
нас, на «передок», бл*».
Стосунки з керівництвом на новому місці, вочевидь, одразу ж не склалися.
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФІз
«Мітяйкою» (Олег Мітяєв, генерал-лейтенант армії РФ – ред.), бл**ь,
командувачем армії, навіть мало не побилися один раз. Так, бл*, кричить,
верещить, крикливий. Пішов він на**й.
Нині Дємурчієв допомагає вже новому командувачу – Роману Юрченку – керувати військами, що підпорядковані 20-й загальновійськовій армії у складі угруповання «Захід» ЗС РФ.
«Під***си одні, зате всі ордени отримують». Одкровення Дємурчієва про армію РФ
«Жуки, бл**ь, я про всіх все знаю, бл**ь, я живу вашим життям, бл**ь».
Це голосове повідомлення російський високопоставлений військовий Дємурчієв записав у травні 2024-го року. У ньому він хизується рівнем обізнаності щодо внутрішніх процесів в армії РФ. Він, судячи з масиву переписок, який вивчили «Схеми», дійсно, багато знає про російський військовий устрій зсередини.
Так, наприклад, коментує російську систему навчання військових:
Дємурчієв звертається до Михайла Кособокова, командувача 49-ї армії ЗС РФ«Не академія Генштабу, а академія п***рштабу, бл**ь. Так хочеться в рот насцяти, щоб захлинулися сечею десантною, бл**ь».
А так – описує підготовку російських солдат безпосередньо до бою:
Дємурчієв звертається до Сергія Мєдвєдєва, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ«Люди приходять, вночі заводимо їх, зранку – у бій. Підготовка – нульова, «колгоспники», часу на підготовку ніхто не дає».
Судячи з записів, генерал «знає все» про окремі роди військ:
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ«Ніякого задоволення немає, бл**ь, у війні, нагнали цю півнячу десантуру».Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ю танковою дивізією ЗС РФ«Морська піхота – це теж півняча контора їб**а, бл**ь».
І щодо армії РФ загалом:
Дємурчієв звертається до «Грєка», співробітника військової контррозвідки ФСБ РФ«Під***си
лише навколо, зате всі ордени отримують, **пта. Я хочу швидше з'ї***ися
з цієї армії, з цієї кінченої війни. Брехуни, під***си та боягузи».
У переписках з різними співрозмовниками, Дємурчієв яскраво висловлюється і про роботу російських спецслужб – як ФСБ та ГУ Генштабу (більш відоме як ГРУ):
«А
у нас ФСБ-«блювасбе», бл**ь – контора півняча. Х** що навіть, бл**ь, на
захист робить. Можуть тільки стежити, хто скільки спи***в. У***ни,
бл**ь, зла не вистачає».«Інші командири ГРУ – миші, пішли вони на**й».
За посадою генерал обізнаний щодо новинок російського ВПК:
«Посейдон» (заявлена Росією новітня ядерна підводна зброя – ред.), бл**ь, у нас не працює, вона ще ні**я не зроблена до кінця. Ну, це вже секретні ці (дані – ред.) даю…».Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ«У мене, у дурня, бл**ь, тільки один «Орлан». В «Орлан-10» я ядерний вибух ледве побачу, якщо він буде».
І щедро роздає оцінки багатьом впливовим російським військовим:
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФ«Взагалі
Теплинського (Михайло Теплинський, тоді – командувач Повітрянодесантних
військ ЗС РФ – ред.) обісцяти треба, він надто уявив із себе чувачка,
бл**ь».«Монгол (Олег Власов,
командир 810-ї бригади морської піхоти ЗС РФ – ред.) ї***ий, бл**ь,
командир бригади. Генерал, бл**ь, чотири «Ордени Мужності», на**й, Герой
Російської Федерації. Жирненький став. Ось ти, думаю, тварюка».
Генерал не тільки вільно обговорює різні теми, але й ділиться секретною інформацією, бо:
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФ«Про
це голосове повідомлення, яке я тобі зараз відправляю – про нього
взагалі не знатиме ніхто ніколи. Прийом, I love you, бл**ь, у будь-якому
варіанті».
Відрізані вуха та полонені-«подарунки» для ФСБ
У Третьому армійському корпус Сил оборони України, бійці якого воювали або воюють проти підрозділів 20-ї армії РФ на ввіреній їм ділянці фронт, розповіли «Схемам» про бої із ними.
«Їх можна вважати елітою, чи радше вони себе вважають елітою. Якщо мені пам'ять не зраджує, 20-та армія – це 40 тисяч військовослужбовців. Відколи підрозділ Третьої штурмової бригади змінив місце бойових дій з Авдіївки на Борівський напрямок, вони і є нашим основним противником по теперішній час», – розповідає Іван Старостенко з позивним «Кіпіш», командир 1-го механізованого батальйону 3-ї ОШБр Третього армійського корпусу.
Журналісти «Схем» попросили його прослухати одне з голосових Дємурчієва, в якому він ймовірно каже про бійців на той момент 3-ої окремої штурмової бригади.
«У**ярили
десь два ешелони снарядів. Якби ти бачив по відео цей опорник (опорний
пункт – ред.), бл**ь, Франція менше трималася, бл**ь, у «Велику
вітчизняну війну», ніж цей опорник. Там немає живого місця. Там навіть,
бл**ь, від дерев гілок немає. Там усе викорчувано. Все горить. А
«укропи» виходять з окопу і гасять, бл**ь, і яєчню смажать на багатті.
Уявляєш, бл**ь? Треба Зеленському листа написати, щоб Героя України дав
їм, бл**ь. Ми о**єваємо, що там відбувається. І трупів лежить наших,
бл**ь, біля цього опорника, п***ець».
«Це сказано саме про нашу бригаду. Ця розмова в них була щодо позиції «Павлоград», яка безпосередньо входила у зону відповідальності 1-го механізованого батальйону. Західніше населеного пункту Нововодяне та північніше населеного пункту Макіївка. Мене тоді, як командира роти, здивувало, що по піхотній позиції літаки скидають КАБи, десь до 10 КАБів було залучено на знищення. Я за світловий день тоді нарахував 78 прильотів ствольної артилерії, 65 – від 120-мм мінометів. А те, що нижче – це 82-мм міномети, АГС, FPV і скиди з «мавіків» – ми навіть не рахували.
Позиція «Павлоград» тримала оборону протягом 2,5-3 місяців. Був такий складний момент, коли чотири військовослужбовці ворога наблизились упритул до позиції «Павлоград», де засоби нашої артилерії вже не могли активно працювати, тому що був ризик уразити наших бійців. І піхота залишилася сам на сам із ворогом, за підтримки дронів. У такий важкий момент, я бачу, як один військовослужбовець, як Рембо, вистрибує на бліндаж, бере кулемет і починає просто вести вогонь по ворогу», – розповів Іван Старостенко.
«Я такого не бачив на війні. Він відбив цю атаку і отримав кульове поранення. Це вже шосте кульове в нього. Боєць проходить довготривале лікування – і знову повертається в стрій. Це якщо можна виділити якусь таку романтичну, героїчну історію бійця. А в цілому – це повністю заслуга піхоти. Дійсно, він (Дємурчієв в голосовому – ред.) вказує на кількість трупів – їх була величезна кількість. Тому що, наприклад, були дні, коли наш батальйон знищував 260 військовослужбовців за добу», – додав Старостенко.
Журналісти дали прослухати військовому ще одне голосове російського генерала.
Дємурчієв звертається до Олега Сєнькова, генерал-майора, ексначальника штабу 20-ї армії ЗС РФ«Він
(він – Олег Мітяєв, тоді – командувач 20-ї армії ЗС РФ – ред.) мені
каже: «Бл**ь, 48 годин – не візьмеш хребет – я тебе не бачу в армії,
пиши рапорт, якщо не напишеш рапорт, то я тебе приберу з ганьбою». Бл*, з
якою ганьбою він мене може прибрати? Довб***б. Рапорт, звичайно, я не
писатиму, я що – мавпа? Але мені щось неприємно якось, бл**ь. А йти не
можемо, тому що, с*ка, як завжди причина – FPV та дрони».
«Хребет – це скоріше за все, висота, яка з західної сторони йде над річкою Жеребець, в районі Нововодяного Донецької області. Противник тоді активно штурмував цю висоту, йому потрібно було її взяти. Тактика застосування їхніх сил була досить проста – це активне ураження вогневими засобами даної ділянки, яку вони мають намір штурмовати. Потім тиша – і резерви противника починають штурмові дії. Чому це призвело до такої агонії в їхніх голосових повідомленнях, до таких великих втрат – тому що на той момент в 3-й штурмовій бригаді була, в першу чергу, активна компонента БПЛА, на дуже високому рівні. Ми робили все для того, щоб наш особовий склад не вступав у контактні бої із ворогом», – сказав Іван Старостенко.
То що ж відбувалося на тих ділянках фронту, де оперували підрозділи Дємурчієва?
Комунікація генерала, яку вивчили журналісти, демонструє – жорстокість в армії РФ толерують. Причому, не тільки до опонентів на полі бою. Наприклад, Дємурчієв схвально реагує на відео «допиту» розіп’ятого живого мишеняти. Його надіслав ще один командувач – 49-ю загальновійськовою армією Південного військового округу РФ – Михайло Кособоков.
Від розправ над тваринами, що для них є розвагаю – до воєнних злочинів. У переписці «Схеми» знайшли багато свідчень про це.
Це фото відрізаних людських вух, підвішених на шнурку, генерал розсилав як армійським товаришам, так і дружині.
Переписка Дємурчієва (нік – «Воин») з дружиною – Олександрою Дємурчієвою (нік – «Кошка МТС»)Воин:Настрій піднявся!Кошка Мтс:Я думала це байки з часів ЧечніВиявляється, правдаА що потім з ними робити?Воин:Зберу гірлянду та подаруюКошка Мтс:Як свинячі вуха до пиваВоин:Ага
Дружина генерала думала, що це «байки часів Чечні», але інший співрозмовник армійця – на той час начштабу, перший заступник командувача 36-ї армії, генерал-майор Ігор Тімофєєв – упізнав знайому практику.
Переписка
Дємурчієва («Воин») з Ігорем Тімофєєвим – генерал-майором, начштабу,
першим заступником командувача 36-ї армії ЗС РФ («Тимофеев2»)Воин: Без своїх втратРозвідники в**бали всіх.Тимофеев2: 👏👏👏👏👏👏👏👏👏Воин: 4 полонених.Тимофеев2: Вуха не чіпали?Як у дитинстві?Воин:Німці у контратаку пішли, с*ки, опорник відбиватимуть. Це добре. Усіх вб'ю(Надсилає в чат фото відрізаних вух)НедавніНічого не змінюється. Тільки час, і ми старіємоСохнутьТимофеев2: БЕРЕЖИ СЕБЕ!
Вочевидь «дитинством» він називає війни Росії проти Чечні, адже і Дємурчієв, і Тімофєєв брали в них участь. А численні міжнародні організації документували випадки позасудових страт, катувань і каліцтв, зокрема, коли відрізали вуха, під час російського вторгнення до Чечні.
Про такі ж випадки катувань, до яких вдаються російські військові після початку повномасштабного вторгнення в Україну – «Схеми» розповідали у попередніх своїх розслідуваннях. Зокрема, у вересні 2022 року журналісти опублікували матеріал, в якому у перехопленій СБУ розмові російський військовий Станіслав Шматов казав у розмові з батьком, що українському полоненому у районі Борової на Харківщині відрізали вухо, бо «він не хотів говорити».
У згаданий Дємурчієвим період – а це осінь 2022-го – російська 42-га мотострілецька дивізія, якою він тоді ще командував, стояла на кількох напрямках – Запорізькому і Донецькому.
Більше інформації щодо випадків таких катувань – щоб їх розслідувати – в переписках генерала «Схеми» не знайшли. Тільки схвальні реакції його співрозмовників на фото з відрізаними вухами.
І, судячи з листувань Дємурчієва, це поширена практика не лише серед російських військових, але й силовиків.
Дємурчієв пише одному зі співрозмовників:«Валерію
Миколайовичу, блін, ви вже – бос, вже солідна людина. Перед вами Москва
має стояти на колінах. Ви – бос у супер-організації, моїй мрії. Блін, і
ви відрізаєте вуха. Але в нашому віці цього вже не роблять, тільки
дають команди комусь щось зробити. Якщо це було, то це було гарно, я
певен. Це все між нами. Пишаюся вами».
Про кого мова і що це за «організація мрії», про яку каже Дємурчієв?
Дємурчієв продовжує:«А
я думав, ваша контора – недоторканна, як депутати. А ваші співробітники
ще й до в'язниці потрапляють? Хіба ви спецвідбір не проходили? Ви
займаєтеся свавіллям? Їб**ь, на**й. А мене не взяли до вашої контори,
бл*».
«Валерій Миколайович» записаний у Дємурчієва з прізвищем «Непоп».
Дємурчієв звертається до«Непопа»«Ви – офіцер секретний, мужній, гідний».
У витоках російських баз даних журналістам вдалося знайти лише одну людину з таким ПІБ – він навчався в Рязанському повітрянодесантному училищі, як і Дємурчієв, і його співрозмовник «Нєпоп».
А в телефонних книгах записаний як «Валерій ФСБ» та «Валєра Вимпел» – що є одним з найбільш засекречених та елітних підрозділів спецназу ФСБ.
Це не єдиний спецслужбіст, із яким спілкується Дємурчієв. Наприклад, співробітник ФСБ з позивним «Грєк» – він же Роман з військової контррозвідки – регулярно отримує від генерала полонених, який називає їх «подарунками».
Дємурчієв звертається до «Грєка», співробітника військової контррозвідки ФСБ РФ«У
мене полонений один є, можу тобі його подарувати. Ось, сидить там,
бл**ь, у ямі. Що мені з ним робити – «утилізувати» чи тобі віддати?»
Після роздумів «Грєк» погоджується забрати полоненого разом із протоколом допиту, але Дємурчієв уточнює:
Дємурчієв звертається до «Грєка», співробітника військової контррозвідки ФСБ РФ«Але
в нас часу не було просто катувати його, тому інформація – полюбовно,
але на 90% вона – правда. Але у вас-то часу дох**я, ви можете підключити
різні інструменти, бл**ь, які змушують людину говорити правду».
Завдяки фотографії полоненого, яку ФСБівець надіслав Дємурчієву, «Схемам» вдалося його встановити – це 42-річний доброволець із Запоріжжя. Військовий провів у полоні понад півтора року – зокрема, утримувався в СІЗО на Алтаї. Влітку 2025-го його обміняли і він повернувся додому.
Журналісти звернулися до колишнього бранця через його родичів – із проханням з ним поговорити. Але він не захотів на камеру згадувати про катування у полоні – через все ще важкий фізичний стан. За його словами, його тоді сильно били та використовували струм.
Та того дня військовий потрапив в полон не один.
Переписка Дємурчієва («Воин») зі співробітником військової контррозвідки ФСБ РФ («Грек»)Воин:Ще один був. Не дожив. С*ченяГрек: ПравильноЯ особисто за «утилізацію».Інакше ми їх не переможемо.Воин:👍Грек: Якщо батьки живі, брати, сестри є.То потрібно нам з ними працювати.Щоб інформацію добувалиВоин: Я так і зрозумів. А як ще? Лише так. Молодці
Робота з родичами полонених із метою їх подальшого вербування – це теж стала практика.
Переписка Дємурчієва («Воин») зі співробітником військової контррозвідки ФСБ РФ(«Грек»)Грек:Нам дуже потрібні «свіжі» полонені для роботи з їхніми батьками..🙊Якщо раптом будуть – то мої люди є в Токмаку, вони одразу їх заберуть.Воин: У мене 6 чоловік нещодавно було. Якби знав.
Може здатися, що російський спецслужбіст, всупереч своїм переконанням щодо – цитата – «утилізації», проти того, щоб генерал вбивав полонених.
Переписка Дємурчієва («Воин») зі співробітником військової контррозвідки ФСБ РФ («Грек»)Воин: У мене у підвалі двоє синіх (ймовірно, мова про бійців Сил оборони України – ред.). Потрібні? Або я їх прикінчу...Грек: Потрібні!Кому дзвонити?
Але це не так.
Переписка Дємурчієва («Воин») зі співробітником військової контррозвідки ФСБ РФ («Грек»)Грек: Справа є.НегласнаВоин: ГотовийГрек: Є кілька пі***асів, затриманих на місці злочину на схронах з СВП (саморобні вибухові пристрої – ред.)Сидять у нас…Реальні члени резидентури… (ймовірно, мова про українців, які здійснюють опір на окупованих територіях – ред.)Але під процес їх віддавати не можна...Є пропозиція віддати тобі на кілька днів попрацювати копачами окопів, траншей.Ну і там їх залишити.Назавжди.Чи є надійні люди?Не балакучі?І щоб мої колеги (з військової контррозвідки) не дізналися.Воин: ТакГарантуюГрек: ДякуюВоин: Ніхто не дізнається. Слово даюКомдива🥰Грек: Дякую, РоманеВоин: Тобі дякуюІкра готуєтьсяСтвол тобі подарувати?
Вбивства полонених
У переписках Дємурчієв часто пише про українських бранців, яких вони регулярно катують та вбивають. Про це говорять як про буденне явище.
Дємурчієв звертається до «Грєка», співробітника військової контррозвідки ФСБ РФ«На
Новопрокопівці та Вербовому (Запорізька область – ред.) учора
полоненого взяли, якогось такого хамовитого «укропа», років 30, з
радіостанцією, командир групи, походу, штурмової. Ну так, неохоче
розмовляв, ну, його солдати і припиз***или, бл**ь, у траншеї».
Але встановити, хто вони і що з ними насправді сталось – важко, адже бракує інформації.
Та очевидно одне – підлеглі Дємурчієва діють за вказівкою свого командира:
«Я
скоро їх обісцю всіх, бл*. Полонених – не брати, все, х*й якого
полоненого візьму, всіх прикінчу, бл**ь. Під***си розлютили мене, пи**а
їм усім».«Я полонених брати не буду, я їх спочатку обісцю, потім – застрелю, а потім – спалю на**й».
Далі – відео подій середини грудня 2024 року, зафільмованих на тепловізійний коптер російських військових неподалік Макіївки. На ньому українські бійці, які здалися в полон, адже на відео можна побачити, що вони стоять із піднятими руками. А далі – дії російських військових.
Такі дії не тільки суперечать правилам і звичаям війни, прописаним у Женевських конвенціях від 1949 року, але й – Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Він говорить про те, що командир несе відповідальність за злочини підлеглих, якщо знав або мав знати про них і не вжив необхідних та розумних заходів, щоб їх зупинити або покарати винних (стаття 8 – ред.)
Втім, Росія ще у 2016 році Росія відкликала підпис під Римським статутом.
Тож якою була реакція командира Дємурчієва, коли його підлеглі доповіли йому про фактично вчинення воєнного злочину? Він пішов «інформувати» вище командування. Особливо закцентувавши, що військовополонених стратили.
–
Взяли вночі. Ну, я тобі доповідав. Два «зеки» зайшли на опорник, на
позицію, там – три «хохли». Взяли в полон і зарубали їх лопатками, блін,
тварини, на**й. Подивися, бл**ь, страта саперними лопатками,– каже Роман Дємурчієв.– А потім що, по «зекам» приліт був, чи що? Ось останнє відео, щось там якийсь розривчик чи що таке?– запитує Олег Мітяєв, генерал-лейтенант армії РФ.– Може вони спочатку зарубали і потім тр*хнули, бл**ь?– сміючись, доєднується до розмови неідентифікований «Схемами» інший військовослужбовець армії РФ.
Чи розбирався командувач 20-ї армії РФ – а це генерал Мітяєв на той час – із тим, що сталося? Чи була якась реакція? Так, була:
Олег Мітяєв звертається до Дємурчієва«Романе
Геродотовичу, «зеки», які взяли точку, порубали лопатками, дай Бог
виживуть – до нагородження подати обов'язково. Потихеньку відтискай,
молодець. Молодці, тисніть, тисніть гадів, бл**ь».
Журналісти встановили підрозділ ЗСУ, полонених бійців якого вбили російські військові. Там підтвердили факт розправи над бранцями і додали: згідно з їхніми розвідданими, «зеки», як їх називали у розмові самі армійці РФ – це були військові підрозділу «Чорна мамба» 252-го мотострілецького полку у складі 3-ї мотострілецької дивізії 20-ї загальновійськової армії Росії.
Переписки Дємурчієва з засудженим в РФ генералом Поповим
Можливо, генерал та його оточення мають більше емпатії хоча б щодо своїх підлеглих? Відповідно до проаналізованих журналістами розмов – ні.
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ«Самаріну
(командир одного з полків – ред.) надр**ив, бл**ь, Самарін злиться,
каже, у нього чотири групи по 14 осіб, штурмові. З-поміж «зеків». Він
поставив загороджувальний загін і сказав: «Звідти ніхто живим не вийде,
на**й, по**ю». Я сказав: «Ну, мене за***ла ця вся х**ня. Давай, на**й».
Коротше, чи перемога, чи звідти ніхто, на**й, не вийде, у пи**у. Рішення
таке. За***ли ці приниження, образи, чмиріння. Зайшли тільки, бл**ь, на
край і стоять, все–ноги не йдуть. Там командир штурмового загону «привалив» двох своїх. Один х** – не йдуть, очкують».
Дємурчієв зі співрозмовником обговорюють військову стратегію Віталія Самаріна – на той час командира 291-го мотострілецького полку у складі 42-ї дивізії.
Втім, обговорення конкретних військових справ триває недовго – генерали швидко переходять від стратегій до особистих розмов і планів.
Переписка Дємурчієва («Воин») з Іваном Поповим, екскомандувачем 58-ї армії ЗС РФ («КА САР»)КА САР: Навряд чи виб'єте.Воин: ЗнаюНа Лебердон (зона відпочинку в Ростові, скорочено від «лівий берег Дону» – ред.) хочуЗабути цеКА САР: І я хочу з тобою.Не просто забути, а ніколи не згадувати.Я й звідси хочу. Нудить від усіх.У відпустку хочу пи**ець!Воин: Я тежКА САР: Сміливості не вистачає зробити цей крок.Я у цій армії з ними не зможу і не хочу. Зовсім.Воин: 🤝КА САР: Брехливі жополизи.
Співрозмовник Дємурчієва – ще один російський генерал Іван Попов.
Він керував 58-ю армією, до якої входила 42-га дивізія, якою тоді ще командував Дємурчієв.
Колеги «Схем» із проєкту «Система», які спеціалізуються на Росії – від розслідувань воєнних злочинів до корупції – нині окремо вивчають діяльність генерала Попова та його зв’язки з Дємурчієвим. «Схеми» поділились із ними масивом переписки.
«Я би сказала, що наступ РФ на Харківщині в 2022 році – це була перша відома робота Попова. Він дійсно командував частиною цього наступу. Тобто, він досяг піку своєї кар'єри саме під час російсько-української війни. Десь в березні 2023-го року він отримав звання генерал-майора, став командувачем 58-ї армії. Це теж дуже відоме з’єднання. Перше його велике завдання на новій посаді – це був Запорізький напрямок, саме в той час, коли там готувався український контрнаступ. Тому це була дуже важлива робота. В той час була битва за Роботине. І в липні 2023-го року раптово обривається його блискуча кар'єра молодого генерала. Його звільняють з посади. І він потім розповідає історію, що пішов на якусь нараду з Герасимовим – головою російського Генштабу. І на цій нараді він доповів, що потрібні люди, забагато втрат, не вистачає зброї. І, за його версією, саме через це його звільнили», – розповідає Єлизавета Сурначова, журналістка «Системи».
Два генерали – Дємурчієв та Попов – прямо обговорюють у приватних бесідах стан справ в армії РФ та впливових воєначальників.
Переписка Дємурчієва («Воин») з Іваном Поповим, екскомандувачем 58-ї армії ЗС РФ («КА САР»)Воин: Лямін (Денис Лямін, командувач 58-ї армії після Попова – ред.) кричить, що дурний в істериціТільки заважає та нервозність створює. Заї**в виродокКА САР: ГанчіркаВоин:
О 21.00 вчора дзвонив Дємчєнко (Олексій Дємчєнко, тоді – командир 71-го
мотострілецького полку, що входить до 42-ї дивізії – ред.) НГШ
(начальник Генерального штабу – ред.)КА САР: Дємчєнко – нездара.Воин: НА (командувач армією – ред.) кришує його. Попросив мене не ї**ти його. Тільки між нами.Я все одно його ї**ти буду. Він супер гальмоКА САР: А де снаряди?Нехай Лямін своєму другові Герасимову (Валерій Герасимов, генерал армії, начальник Генштабу ЗС РФ – ред.) зателефонує.Воин: Він не зателефонуєКА САР: Чмо.Воин: Нині чую НШа (начальник штабу – ред.) підлість робитиме. Висновки у своїй перекачаній голові зробить 🤣Пішли на**й усіКА САР: Я навіть тут відчуваю цю атмосферу лайна.Воин:
Як у вас із Сердюковим (Андрій Сердюков, генерал-полковник, з 2023 року
начальник Об'єднаного штабу Організації договору про колективну безпеку
(ОДКБ) – ред.)?Теж ВИРОДОККА САР: Поки що ніяк.Я не хочу з ним навіть зв'язуватись.Каплій
(Ігор Каплій, генерал-майор, був наступником Сердюкова на посаді
командира 76-ї гвардійської десантно-штурмової «Псковської» дивізії,
слухач Військової академії Генштабу ЗС РФ – ред.) тупа тварина.Вони обидва один одного гідні.Тупий як пробка, але НШ всього угруповання. Це пи**ець.Воин: 😳😳😳😳ПИ**А!!!! Каплій еталон тупості та ідіотизму!!!!КА САР:
Його Дворніков (Олександр Дворніков, екскомандувач військами Південного
військового округу РФ – ред.) вигнав із округу, Теплинський – із ВДВ.Хто нами керує???Армія дебілів, підлабузників і зрадників боягузливих.Воин: Сердюков і Каплій – це сендвіч дебілів зарозумілих
У розмовах Дємурчієв та Попов часто використовують яскраві епітети, коли описують стан справ у російській армії. Сподіваючись, що це так і залишиться між ними.
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ«Ну,
це теж між нами, взагалі попрошу, інакше… Ну, розумієте, негарно буде
мені дивитися в очі. Я з вами як зі старшим братом ділюся».
Але і протягом 2023-го року, коли Попова вже відсторонюють від командування 58-ою армією, Дємурчієв продовжує ледь не щодня доповідати колишньому начальнику:
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ«Просто, бл**ь, очко. Зв'язку немає, управління немає, дупа, бл**ь».«Дивимося, чергуємо, боїмося, «дрищемо».
Вочевидь, Попов у той час вже нудьгує у Сирії (куди його відправили служити після відсторонення) та надсилає Дємурчієву фото узбережжя, їжі, випивки тощо.
Генерал і з-за кордону активно цікавиться новинами з фронту – на той час підрозділи Дємурчієва ще стоять в районі села Роботине Запорізької області. У 2023 році армія РФ зазнала там значних втрат.
Переписка Дємурчієва («Воин») з Іваном Поповим, екскомандувачем 58-ї армії ЗС РФ («КА САР»)Воин: За вчора 70: 17 – 200, 27 – 300, безвісти – 165.Пи**ець. Але це все 200, думаюКП (командний пункт – ред.) 70 розкатали, «хімарями» та шрапнеллю. ПрикурилиКА САР: 165 безвісти?????Воин: Так. Але думаю на 99% – вони згорілиВчора було пеклоКА САР: О**їти!Клєщ як, тримається?Воин: У Клєща суїцид.
Клєщ – це Іван Юрійович Клєщєрьов – однослуживець Дємурчієва, командир підрозділів у складі 42-ї мотострілецької дивізії. Із 2023 року – «Герой Російської Федерації», чому, схоже, посприяв, генерал Попов. Принаймні він сам так стверджує.
Іван Попов, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ, звертається до Дємурчієва«Я
не хочу жодних лаврів собі присвоювати, але це реальність. Клєщ, бл**ь,
лізе тільки завдяки мені вперед, бл**ь, і «героя» (Герой РФ – державна
нагорода в Росії – ред.) отримав він лише завдяки мені, бл**ь. Він
навіть це не зрозумів, бл**ь. У мене, бл**ь, половина з цього часу пішла
на дзвінки, блін, до Москви, до Адміністрації президента, бл**ь, Рада
Федерації, Панкову, бл**ь, Миколі Олександровичу (тоді – статс-секретар –
заступник міністра оборони РФ – ред.). Для того, щоб Клєщєрьов став
Героєм Росії, бл**ь, зі своїми гладіаторами, бл**ь».
Схоже, два генерали дійсно мають довірливі стосунки.
Адже у переписках вони обговорюють усе: від кадрових призначень до філософських питань.
Переписка Дємурчієва («Воин») з Іваном Поповим, екскомандувачем 58-ї армії ЗС РФ («КА САР»)Воин: Чому люди стають пі***ами? Може в цьому є кайф?КА САР: Рома, не рви мені серце.Хочу завитиЧесноЯк вовк, просто завитиДуже сильноВоин: Не беріть в голову. Просто на***шитися хочу з вами і тра**тись з гламурними дівчатамиКА САР: Ти головне не переплутай🤣🤣🤣
Російські генерали ностальгують за часами, коли служили разом, отримували нагороди.
Та хизуються у переписках новими досягненнями.
Дємурчієв звертається до Івана Попова, екскомандувача 58-ї армії ЗС РФТут
зустрілися з Рамзаном (Кадировим, очільником Чечні – ред.). Рамзан із
«Лордом» (Магомед Даудов, прем'єр Чечні, «права рука» Кадирова – ред.)
запросили сьогодні на цей день. Блін, орден мені вручили. Орден Кадирова
– найвища нагорода Чеченської Республіки. Золотий, з діамантами, блін!
Разом з тим, як свідчить листування, Дємурчієв регулярно висилає Попову гроші – сотні тисяч рублів – для чого періодично, як каже сам, «напружує дивізійну братву».
Згодом про це у Дємурчієва запитають в Слідчому комітеті РФ.
Адже у середині 2024 року Попова відправили у СІЗО. Проти нього в Росії завели справу – генерала запідозрили у масштабному шахрайстві – розкраданні металовиробів, призначених для обладнання інженерних споруд для армії РФ у Запорізькій області.
Журналістка «Системи» Єлизавета Сурначова розповідає:
«Попов повернувся в Москву, і тут його заарештовують. І це вже інший поворот. Бо до цього це були просто якісь кадрові розборки в армії. А тут – арешт. За корупцію, причому. Його дружина, як ми бачили в переписках з ним, дуже переживала через те, що його відправляють в СІЗО, мовляв, «Боже, ну з ним же не буде як із Навальним?». Вона мала на увазі, чи він не помре випадково при якихось нез’ясованих обставинах».
Голосове Дємурчієва від літа 2024-го«Мене
викликали в Головне військово-слідче управління щодо Попова, там знову,
бл**ь, всяка х**ня, мене, блін, пресують, я на**й їх послав, вони мене
задр**или. Слідчий старший, бл**ь, кинув ручку, на**й. Він мене запитує:
«Ви гроші перераховували Попову?». Я говорю: «Я не пам'ятаю». Він каже:
«Мене ваша відповідь не влаштовує – «я не пам'ятаю», бл**ь – так чи ні?
». Я кажу: «Чуєш, полковнику, взагалі-то, я – генерал, бл*, чого так зі
мною спілкуєшся?». Ну, і, коротше, слово за слово, я йому потім кажу:
«Чуєш, х*й, тон нижче, ще тон нижче, ще, с*ка, тон нижче, зі мною
ласкаво треба говорити, є**о, бл**ь».
У тій же розмові Дємурчієв зізнається – він поцупив у слідчих матеріали допиту однослуживця – вищезгаданого Самаріна, який також скидав Попову гроші та, на думку генерала, «правильно» відповідав на питання правоохоронців. Він обіцяє поділитись цими матеріалами з іншими товаришами по службі, адже готує і їх до допитів.
Дємурчієв
звертається до Євгена Малигіна, начальника штабу-першого заступника
командувача 19-ї мотострілецької дивізії 58-ї армії ЗС РФ«І
в тебе можуть спитати. Ну, якщо давав, бо вони пробили все те, що я
давав. І там свідчення давали інші. Чисто на допомогу – там 50, 100
тисяч. Якщо раптом у тебе питатимуть і «доказуха» буде, що ти
передавав».
Генерал, схоже, пробує зам’яти справу.
Дємурчієв звертається до Олександра Нілова, генерал-майора, командувача 90-ї танкової дивізії ЗС РФ«Я
навіть зустрічався із керівником ВСУ всієї Русі (Костянтин Корпусов,
керівник Головного військово-слідчого управління СК РФ – ред.), він мені
пообіцяв, що все буде нормально, а вийшло не нормально, тому що він
сам, ну такий, уї***ватий, бл**ь».
Зрештою вийшло так: у квітні 2024-го Попова засудили до 5 років за ґратами, і назад на війну, як він сам того просив замість виконання покарання, не відпустили. Останнє, що про нього відомо – його етапували до колонії у Підмосков’ї у жовтні 2025 року.
Дємурчієв звертається до Олени Попової, дружини екскомандувача 58-ї армії ЗС РФ Івана Попова«Скоти
вони, сволоти. Бог – не фраєр, він все розставить на свої місця. Ми ж
усі заходи вживали, щоб цього не було. Мені навіть головний керівник
Слідчого комітету Росії обіцяв, що все буде нормально. Але вони всі –
сволоти, вони – не чоловіки, вони за свої слова не відповідають. Але все
буде нормально».
Так резюмував Дємурчієв щодо справи Попова.
«Криза спідньої білизни» та інша переписка генерала
Крім допомоги своєму колезі-генералу, Дємурчієв приблизно в той же час обговорював і інші «важливі» справи. Наприклад, вирішення «нагальних питань» зі своїм помічником Расулом. У час, коли дивізія Дємурчієва наступала на Роботине, сам він був відряджений до Москви на навчання, як слухач Військової академії Генштабу.
Діалог Романа Дємурчієва з Магомедрасулом Бійсолтановим, старшим прапорщиком–
Расуле, вітаю. Значить, дивись, полковник Піліджанян. Це прокурор. Коли
він парився у лазні, він десь там залишив свої труси. Блін, він увесь
мозок уже виїв мені. Знайти ці труси, треба їх знайти, блін, і йому
віддати якось. Він тобі тільки вірить, нікому більше. Зателефонуй йому.
Блін, по-братськи. Але це між нами нікому не треба розповідати. Посмійся
і все, і досить.– Товаришу
генерале, бажаю здоров'я. Я вас почув. Він мені про труси сказав. Я йому
сказав: «Труси в пакетик поклав, на вішак повісив». Вже наступного дня,
коли я їхав, на цьому вішаку в пакетику трусів не було, нічого не було.
Я думав, він забрав їх. Я не знаю, як спитати. Може, солдати викинули,
якщо він не забрав.– Ось ти про
труси так і скажи, що вони висіли, а зараз – ні, і ти думав, що їх
забрали. Може, прибиральниця викинула, може, хтось із солдатів прибирав.
Ось так відповідай. Бл**ь, ну невелика втрата – труси. Тільки не
соромся, подзвони йому, я тебе попрошу, щоб він не подумав, що я його
кинув. Я його ніде не кидав. З трусами, блін, я йому допомогти не можу
нічим, а куртку я йому зроблю.– Товаришу генерале, прийняв, я вирішу питання.
Такі «історії» в переписках генерала – не рідкість. Та все ж більшість розмов про успішні штурми українських територій – подекуди видумані – про втрати бійців та їхню підготовку.
Окрема тема – національність військових.
Наприклад, це фото Дємурчієв пересилав різним співрозмовникам щонайменше 8 разів, як дивину.
Переписка Дємурчієва («Воин») звійськовослужбовцем ЗС РФ («Непоп Petrov»)Воин: (фото)Новобранці.Генія (ймовірно, Кенія – ред.). АфрикаНепоп Petrov: Привіт. Реально до тебе?Якщо придивитися, щось кавказьке навіть є
У наступному фрагменті переписки генерал характеризує бійців чеченських підрозділів, що також були у зоні його відповідальності. Мова, зокрема, про кадировські формування «Ахмат», про яких президент Росії Путін не раз заявляв, що вони «воюють сміливо, мужньо і героїчно».
Переписка
Дємурчієва («Воин») з Віталієм Подгородецьким, ексзаступником командира
(Дємурчієва) в 136-й окремій мотострілецькій бригаді у складі 58-ї
армії ЗС РФ («Подгородецкий»)Подгородецкий: На ваше з'єднання зараз великі надії покладають в ГенштабіВоин: Чому на мене?В чому прикол?Подгородецкий: Взяття нової території треба народу в ящику показати, ну і царю.Воин: ЗрозумілоМені 2 тисячі чеченів дали. Сцикуни та піарники. Х** що покажу. Інтриги одніРезультати показують лише слов'яниА їх мало
Журналісти «Схем» зателефонували Дємурчієву. Втім після того, як він почув перше питання про ймовірні воєнні злочини його військовослужбовців, зокрема, про відповідальність за відрізані вуха полонених, Дємурчієв кинув слухавку. На подальші дзвінки російський генерал більше не відповідав та взагалі заблокував можливість йому дзвонити.
А про те, чому чеченських бійців відпускають додому на свята, на відміну від інших підрозділів; ставлення до підлеглих; вибіркове вирішення питань із переведенням бійців на тилові посади через кумівство; ймовірну корупцію та генеральський вплив, а також про доходи генерала – офіційні і ні, та на що він їх витрачає – читайте в матеріалах проєкту «Система».
Немає коментарів:
Дописати коментар