За його словами, цю тактику росіяни використовують дуже-дуже давно.
Речник Сил оборони Півдня України Владислав Волошин в коментарі українським медіа заявив, що російське командування поставило своїм підрозділам завдання до 24 лютого 2026 року, тобто річниці початку повномасштабного вторгнення, продемонструвати "захоплення" понад 10 українських населених пунктів.
Волошин зазначив, що за даними української розвідки, російським підрозділам було наказано зайти до низки населених пунктів, встановити там російські прапори, зафіксувати це на відео або фото, а опісля - залишити територію.
До цього переліку, зокрема, входять Новоселівка, Олексіївка, Олександроград та ще низка населених пунктів. Також до списку увійшли Тернувате та Придорожнє, де спроби встановити триколори вже фіксувалися. Детально про мету та ефективність подібних дій окупантів УНІАН поговорив з військовим експертом Михайлом Жироховим.
Що така тактика "зайти, встановити прапор і вийти" говорить про реальні можливості російських військ та їхні цілі на цьому етапі війни?
Цю тактику росіяни використовують дуже-дуже давно. Навіть такий термін з'явився "флаговтик", коли вони заходять і це роблять. Передусім це необхідно для їхньої пропаганди. Яким чином це впливає на боєздатність або ще щось, - сказати важко.
Ці кадри використовує Міністерство оборони Росії. Я думаю, що їх показують Путіну і формується така викривлена реальність, в якій російська армія перемагає. І він розповідає про це Трампу.
Виходить, реального військового значення така демонстративна "присутність" у населених пунктах, які називав Волошин, наприклад, Новоолександрівка, Воскресенка, Орестопіль, не має? Ми розуміємо, що це невеликі населені пункти, але, можливо, вони мають якесь важливе значення? Тобто це передусім інформаційно-пропагандистська операція? Тоді для кого це робиться, хто цільова аудиторія, окрім Путіна, просто рядові росіяни?
Насамперед рядові росіяни. Навіть українські медіа, навіть люди, які про це пишуть, не завжди можуть знайти на карті, де знаходиться Златопіль або ті населені пункти, про які ви говорите.
Наші медіа дуже часто перепощують російські телеграм-канали або медіа і пишуть, що окупанти зайшли в якийсь населений пункт. Таким чином інформація потрапляє і в наш інформаційний простір.
Людині, яка не розбирається у військовій карті, практично неможливо орієнтуватися в ділянках фронту, тим більше знаходити якийсь хутір з чотирьох будинків на конкретному напрямку. Ситуацію ускладнює те, що на Донбасі й Запоріжжі багато назв повторюються: лише Миколаївок і Федорівок там десятки.
Тому це така, в тому числі, інформаційна і ІПСОшна операція. Відкриває увечері якась людина "Телеграм" і читає, що росіяни зайшли в Івановку, Петрівку, Сидорівку, і думає: "Нічого собі, росіяни наступають". Людина не розуміє, що такі населені пункти дуже маленькі або взагалі не мають ніякого стратегічного значення, але людина прочитала і все. Вона не полізе на карту дивитися, де знаходиться ця умовна Іванівка.
Які ризики для нашого цивільного населення створюють такі короткочасні рейди росіян і як українські сили можуть протидіяти їм?
Евакуація. Це проблема, яка існує з 2014 року. На Чернігівщині говорили про примусову евакуацію з прикордоння, прифронтових територій. Але у держави немає ніяких інструментів для того, щоб евакуювати людей.
Людина сказала, що вона не поїде звідти. У неї там кури, і навіть якщо в сусідній будинок прилетів "Шахед", - "до мене не прилетить". І все. Або друге питання: "А кому ми потрібні?" Росіяни розганяють, що "ви приїдете на пусте місце, західники вас ненавидять, ви будете жити в хліву або взагалі будете на вулиці жити".
Ця проблема існує вже 12 років, і вирішити її неможливо. У нас демократична держава, у нас же не Третій Рейх, не сталінські часи, коли зайшли, всіх повантажили у вагони і повезли на захід країни або в якесь безпечне місце.
Чи свідчить таке завдання з триколорами про зміну стратегії Росії - від утримання територій до таких символічних інформаційних "перемог"?
Ні. "Флаговтик" існує щонайменше два роки точно. Це "нормальна" російська тактика і вона не нова.
А чи може подібна медійна картинка реально вплинути на переговорні позиції Росії?
Абсолютно точно. Інформаційну війну ми програли. Західних журналістів на фронт не пускають, західні медіа передруковують російські формулювання.
Чи свідчить ставка на такі операції про нестачу ресурсів для реального наступу і спробу компенсувати це інформаційними діями?
Не варто заспокоювати себе твердженнями, що у росіян закінчились люди, у них закінчились танки, закінчились снаряди. Недооцінка противника - це величезна проблема українців останнім часом. Коли говорять, що ракет залишилося "на два нальоти", що людей нема - нібито збирають вже алкоголіків і всіх таких, створюється ілюзія швидкої перемоги.
Насправді це може бути лише тактичною хитрістю і саме по собі ні про що не свідчить. Причин для окремих епізодів може бути багато: від дисциплінарних рішень до ситуативних ініціатив на місцях, наприклад, коли командир захотів у відпуску з'їздити і відправив військових, щоб ті повісили прапор на найближчому хуторі.
Михайло Жирохов - український історик, журналіст, військовий експерт, дослідник та письменник.
Народився 1974-го року на Донеччині, у місті Комсомольське. Вищу освіту здобув за спеціальністю «історія» 2000-го у Донецькому державному університеті. У сфері наукових досліджень автора = військові збройні конфлікти на пострадянському просторі, історія авіації.
Немає коментарів:
Дописати коментар