Юлія Тимошенко — одне з найвпізнаваніших облич в українській політиці протягом десятиліть (Фото: ba.org.ua)
Лідерка Батьківщини, експрем'єрка і народна депутатка України Юлія Тимошенко домінує у новинних стрічках чи не вперше за час повномасштабного вторгнення РФ в Україну. 14 січня Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура повідомили їй про підозру у пропозиції хабаря народним депутатам України.
Слідство підозрює, що Тимошенко пропонувала депутатам виплати за ухвалення рішень у парламенті. НАБУ і САП стверджують, що вона також ініціювала переговори з окремими нардепами щодо запровадження системного механізму надання хабарів в обмін на лояльну поведінку під час голосувань.
«Йшлося не про разові домовленості, а про регулярний механізм співпраці, який передбачав виплати наперед та був розрахований на тривалий період», — заявили в НАБУ. Народним депутатам мали надходити вказівки щодо голосування, а в окремих випадках — щодо утримання або неучасті в голосуванні.
Тимошенко може загрожувати від п’яти до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна або без нього. Справу щодо неї порушено за статтею про «пропозицію чи обіцянку службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй або третій особі неправомірну вигоду» (ч. 4 ст. 369 КК України).
Юлія Тимошенко назвала звинувачення «абсурдними» і заявила, що «категорично» їх відкидає. «Схоже, вибори набагато ближче, ніж здавалося. І хтось вирішив почати зачистку конкурентів», — написала вона, заявивши про «не перше політичне замовлення» проти себе.
Натомість НАБУ на підтвердження своїх заяв опублікувало аудіозаписи, на яких чути, як жіночий голос каже: «Якщо ми з вами сьогодні домовимося, то ми фіксуємо, хто з вами разом — або ви, або хто з вами разом — і я вам віддаватиму. А ви… і даватиму як на касу».
За майже 30 років в українській політиці Тимошенко неодноразово опинялася як на її вершині, приваблюючи до себе міжнародну увагу, так і в центрі численних розслідувань та скандалів. NV нагадує про політичний шлях Тимошенко у стислому таймлайні.
- «Твій день настав: Госпади дапамажи». У соцмережах відреагували мемами на обшуки НАБУ у Тимошенко — насміхаються і тролять
- Тимошенко давала вказівки щодо голосів під час звільнення Малюка та призначення Федорова і Шмигаля — записи НАБУ
- «Три десятиліття у великій корупції». Інтерв'ю з Каленюк — про підозру Тимошенко і голосування в парламенті «за конверти»
- Таємниці Леді Ю. П’ять найбільш вражаючих цитат та фактів з «плівок Тимошенко»
Політичний шлях Юлії Тимошенко: таймлайн
27 листопада 1960 року — народилася у Дніпрі (тоді Дніпропетровськ). Мала прізвище Грігян, у старших класах змінила його на прізвище матері, яка з раннього дитинства виховувала доньку одна — Телегіна.
1979 — одружилася з Олександром Тимошенком, наступного року народила доньку Євгенію. На той момент вже кілька років навчалася у Дніпропетровському гірничому інституті.
1984 — отримала диплом інженера-економіста, закінчивши економічний факультет Дніпровського національного університету (перевелася у цей виш з попереднього).
1984−1988 — працювала інженером-економістом на Дніпровському машинобудівному заводі в Дніпрі.
Кінець 80-х — разом з чоловіком почала займатися бізнесом, зокрема відеопрокатом. В офіційній біографії Тимошенко «дуже близькою людиною» названо її свекра Геннадія Тимошенка, який за радянських часів працював керівником відділу кінопрокату Дніпропетровської облради, після розвалу СРСР — головою райради Кіровського району Дніпропетровська.
Початок 90-х — перші кроки майбутньої «газової принцеси»: коло бізнес-інтересів родини Тимошенко охопило енергосектор і торгівлю нафтопродуктами. У 1991 році Юлія Тимошенко стала генеральним директором корпорації Український бензин. У партійній біографії політикині стверджується, що для закупівлі паливно-мастильних матеріалів Тимошенко використовувала «власний капітал і банківські кредити». Компанія швидко стала домінуючим постачальником для сільського господарства Дніпропетровської області.
1995 — стає президенткою компанії Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ), створеної на базі її попередньої корпорації Український бензин. У середині 90-х ЄЕСУ, де на провідних ролях знову був свекор Тимошенко, стала найбільшим імпортером природного газу в Україну з Росії та країн Середньої Азії. Це сталося за сприяння Павла Лазаренка — колишнього очільника Дніпропетровської ОДА, який саме в ті роки обіймав посаду першого віцепрем'єра, а згодом і прем'єр-міністра України (1996−1997). Пізніше Лазаренко отримав вирок у США за звинуваченням у відмиванні грошей, отриманих незаконним шляхом і переведених на закордонні рахунки в 90-х роках. Тимошенко роками заперечувала свою причетність до справи Лазаренка та надприбутків, які Лазаренко отримав в енергетичній сфері - разом зі статусом одного з найбільших корупціонерів в історії України. Саме в 1995 році Юлія Тимошенко була вперше затримана — через кримінальну справу за статтею «контрабанда валюти». Пізніше суд закрив цю справу.
1997 — початок політичної кар'єри, Тимошенко вперше стає депутаткою Верховної Ради. Мандат нардепа вона отримала, вигравши наприкінці попереднього року вибори у мажоритарному окрузі в Кіровоградській області. Восени 1997-го стала заступницею голови партії Громада, очолюваної Павлом Лазаренком. У 1998-му була повторна переобрана в Раду. Очолювала бюджетний комітет парламенту, долучилося до розробки Бюджетного і Податкового кодексів.
1999 — Тимошенко створила Батьківщину — спочатку як фракцію в Раді з частиною колишньої Громади, а згодом і як партію. Персонально очолила новостворену політсилу.
1999−2001 — перше призначення в уряд, перший арешт. УКабміні Віктора Ющенка та за президента Леоніда Кучми Юлія Тимошенкобула призначена віцепрем'єр-міністром України з питань паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Долучилася до перших спроб реформувати ПЕК. Як писала ВВС, спротив цим реформам «створив перших політичних ворогів» Юлії Тимошенко. На початку 2001-го Генпрокуратура відкрила щодо неї справу за звинуваченнями в контрабанді газу, несплаті податків в особливо великих розмірах та хабарництві. Тимошенко втратила посаду в уряду, у лютому була заарештована, у березні арешт скасували. Справи пізніше закрили.
Початок 2000-х — Тимошенко стає однією з ключових фігур в антикучмівському русі. На тлі кримінальних розслідувань щодо неї Тимошенко взимку 2001-го року ініціювала створення Форуму національного порятунку (ФНП) — громадського об'єднання, яке ставило на меті усунення від влади Леоніда Кучми. ФНП об'єднав низку опозиційних сил разом із Батьківщиною та кількома консервативно-патріотичними партіями. Тимошенко нарощує політичну вагу: саме на основі ФНП було створено Блок Юлії Тимошенко (БЮТ). Навесні 2002-го БЮТ пройшов у Верховну Раду, набравши понад 7% голосів. У ці ж роки політсила Тимошенко брала участь в акціях Україна без Кучми та Повстань, Україно!
2004−2005 — Помаранчева революція і перша жінка-прем'єр в історії України. БЮТ, Наша Україна і Соціалістична партія домовилися про створення коаліції і висунули Віктора Ющенка єдиним кандидатом від опозиції на президентських виборах 2004 року. Коли на тлі фальсифікації виборів на користь Віктора Януковича спалахнула Помаранчева революція, Тимошенко стала одним із найвпізнаваніших її облич. Після остаточно перемоги Ющенко і Рада призначили Тимошенко прем'єр-міністром України. Ораторка Майдану здобула міжнародну популярність, зокрема і завдяки впізнаваній «фірмовій» зачісці з косою і пристрасті до дорогого вишуканого одягу. У світовому рейтингу Frobes вона посіла третє місце у списку 100 найвпливовіших жінок світу. Утім, у помаранчевій команді швидко стався розкол, і вже у вересні 2005-го Ющенко відправив уряд Тимошенко у відставку. Згодом він називав її призначення однією з найбільших своїх помилок.
2006−2007 — загострення протистояння з Ющенком, політична криза в Україні. На знакових виборах у Раду через два роки після Помаранчевої революції перемогла Партія регіонів Віктора Януковича, тоді як БЮТ стала другою за популярністю політсилою. Це призвело до затяжної і драматичної коаліціади 2006 року, адже Ющенко не хотів знову бачити Тимошенко на посаді прем'єра. Вона натомість відмовилася підписувати ініційований Ющенком Універсал національної єдності, назвавши документ «актом політичної капітуляції» помаранчевих сил. Янукович став прем'єром, а в його уряд увійшли представники Нашої України. Це призвело до нової політичної кризи, в 2007 році Ющенко розпустив парламент.
2007−2010 — друге прем'єрство, газові угоди з РФ, «Юліна тисяча». Після дострокових виборів 2007 року Тимошенко таки очолила коаліційний уряд демократичних сил і керувала ним до 2010 року. На цей період припала світова фінансова криза (2008) та контраверсійна угода з Росією про постачання природного газу (2009). Маніпулюючи газовими контрактами, РФ припинила постачання газу в Україну взимку, з 1 січня 2009-го. Зрештою Юлія Тимошенко уклала у Москві угоду з Володимиром Путіним, яка закріпила монополію Газпрому та зобов’язала Україну купувати російський газ за принципом «бери або плати», при цьому ціна була завищена порівняно із цінами для ЄС. Документ підписали всупереч волі Ющенка, який називав угоду «кабальною» і антиконституційною. Ще одним епізодом цього протистояння стала осінь 2008 року, коли Путін під час візиту Тимошенко в Москву дозволив собі глузування з Ющенка. «Мазурик якийсь поцупив літак» — заявив Путін, натякаючи на те, що український президент скористався літаком, яким мала летіти прем'єрка, через проблеми з його бортом. Тимошенко при цих словах посміхалася.
Популізм як основний політичний стиль Тимошенко в ці роки проявив себе повною мірою. Його уособленням стала «Юліна тисяча» — програма компенсації втрачених вкладів в Ощадбанк СРСР, яку уряд Тимошенко частково втілив у 2008 році, виплачуючи українцям по 1000 грн.
2009 — спроба «ширки» з регіоналами. Менше ніж за рік до президентських виборів 2010 року БЮТ вів залаштункові коаліційні перемовини з Партією регіонів про так звану «широку коаліцію», яку в медіа називали «ширкою». Дві політсили розглядали можливість прийняття конституційних змін задля послаблення ролі президента на тлі суттєвого посилення ролі парламенту (зокрема йшлося про ідею обирати главу державу в Раді, при цьому подовжити повноваження чинного парламенту). Спроба цих домовленостей, які могли принести Януковичу і Тимошенко можливість «співправління» протягом багатьох років, провалилася.
2010 — президентські вибори і в’язниця від режиму Януковича. У 2010 році Тимошенко вперше балотувалася у президенти України, однак у другому турі програла Януковичу (48,95% виборців проти 45,47%.) Після його перемоги Тимошенко втратила посаду прем'єрки. Проти неї та її соратників було відкрито низку кримінальних справ — за звинуваченнями від закупівель автівок для сільської медицини до підписання газових угод із Росією. У 2011 році Тимошенко була засуджена на 7 років позбавлення волі за перевищення службових повноважень на посаді прем'єр-міністра України. Вирок, який у ЄС і США назвали «політично вмотивованим», Тимошенко відбувала у Качанівській колонії, а пізніше — у харківській лікарні через погіршення здоров’я. Після перемоги Революції Гідності була визнана політв'язнем, вирок було скасовано. Тимошенко з’явилася на Майдані в Києві в колісному кріслі ввечері 22 лютого 2014 року після звільнення з ув’язнення і виступила зі сцени. Один з найближчих соратників Тимошенко Валентин Турчинов став в.о. президента після втечі Януковича.
2014−2019 — дві нові спроби стати президенткою. Після поразки у протистоянні з Януковичем Тимошенко ще двічі балотувалася на виборах президента. У 2014 році вона посіла друге місце, але з великим відривом програла Петру Порошенку, якого обрали в першому турі. У 2019-му Тимошенко вона зайняла третє місце і не пройшла в другий тур, де зійшлися Порошенко та Володимир Зеленський. У 2014 та 2019 роках була вчергове обрана народною депутаткою Верховної Ради від Батьківщини.
2019 — дотепер — робота в Раді. В останні роки кар'єра Тимошенко обмежилася парламентською діяльністю. На позачергових виборах у рік обрання Зеленського Батьківщина виборола третє місце. Восени 2019 року Тимошенко та її фракція виступали проти скасування мораторію на продаж землі, оголосивши про перехід в опозицію до Слуги народу. Улітку 2022 року фракція Тимошенко стала єдиною, яка не дала жодного голосу за ратифікацію Радою Стамбульської конвенції, яка покликана боротися із насильством щодо жінок. Улітку 2025 року Тимошенко проголосувала «за» законопроєкт, який суттєво обмежував роботу НАБУ і САП та ставив антикорупційні органи в залежність від Офісу генерального прокурора. 14 січня 2026 року НАБУ і САП оголосили Тимошенко про підозру у пропонуванні хабаря за голосування народним депутатам з інших фракцій.
Позачасові меми. За свою багаторічну політичну кар'єру Тимошенко неодноразово давала українцями привід для жартів і «закріпила» за собою цілу низку персональних «афоризмів». Серед них — специфічна вимова українських слів, на зразок слова «кааліція» (коаліція) та знамениті фрази «Господи дапамажи» і «Пропало всьо!». Тимошенко вигукнула ці репліки, коли під час запису звернення в 2009 році на телесуфлері перед нею зник текст, який політикиня мала озвучити. Хоча Тимошенко хотіла оголосити про своє балотування в президенти, фрази стали символом провалу переговорів її партії про «широку коаліцію» з Партією регіонів. А пізніше — зажили окремим життям.
Немає коментарів:
Дописати коментар