Василь Курилик (William Kyrelek) народився 3 березня 1927 р. у м. Вітфорд провінції Альберта. Батько майбутнього художника — Дмитро Курилик був вихідцем із Буковини с.Борівці та емігрував до Канади у 1924 р. Мати — Марія Гуцуляк народилася в Канаді, куди її сім’я переїхала ще в 1896 р.
У Канаді родина Куриликів, українських селян-працелюбів, розпочала фермерське господарство. З дитинства хворобливий Василь, який проявляв любов до малювання, не зміг стати добрим працівником на фермі та помічником батькам.
У 1949 р. Василь Курилик здобув ступінь бакалавра у Манітобському університеті. Також проти волі батька навчався в Онтарійському коледжі мистецтв та художньому коледжі Сан-Мігель де Альенде в Мексиці, проте так і не завершив навчання.
І все ж таки, світову славу Василю Курилику принесли не твори з чудернацькими композиціями, а серія картин "Страсті Христові", написана за Євангелієм Св. Матвія. Цей цикл робіт, виконаних гуашшю, аквареллю та олійними фарбами протягом 1960—1963 рр., складається із 160 картин.
Передувала написанню "Страстей Христових" його подорож у 1959 р. по Святій землі, що тривала п’ять тижнів. Власне, ця серія картин втілює не лише творчу ідею, а й виконує, за задумом автора, проповідницьку функцію.
Моє знайомство з творчістю художника Василя Курилика
Василь Курилик (1927-1977) був одним із численної української громади в Канаді і шанував свою ідентичність. Про нього написано багато книжок – видано декілька монографій,
Пригадую, десь в кінці 1984 році коли я прийшов працювати в Чернівецький державний архів де вже працювала комісія по упорядкуванню та збиранню - особистих архівів відомих буковинців це науковців – письменників – художників і.т.д.
Мене взяли в таку експедицію як вантажника у містечко Вашківці до родини тоді вже покійного Івана Півня – письменника та головного редактора місцевої газети. Дружина вже приготувала стоси рукописів – листи - книги та багато іншого. Але комісія мала зробити свою експертизу і вибрати все цінне для архівної історії.
Я теж переглядав правда вже те що, було відкладено і не попало в особистий архів письменника.
Серед листів з штемпелем Канада від Василя Курилика де він писав що дуже хоче побувати на землі своїх пращурів тоді і уяви не мав хто такий Василь Курилик в листі про свою творчість Василь нічого не писав.
Далі до рук потрапила канадська україномовна газета „Батьківщина” яку видавала діаспора м. Монреаль (Канада) і тут мені все стало зрозуміло. На шпальтах цієї газети була велика стаття про творчі здобутки художника на ім’я Василь Курилик коріння якого походить з Буковини. Родинне коріння якого походить зі славного села Борівці, що розкинулось між двома річками – Прутом та Дністром. Про нашого земляка та обдарованого художника я вирішив розказати також в місцеві газеті.
Ії тоді було три це рупори комуністичної партії «Радянська Буковина», «Зоріле Буковини» та « Молодий буковинець» комсомольське видання. На жаль моя коротенька публікація потрапила прямо в органи КДБ. Мене неодноразово туди викликали і „переконували ” що, не варто писати про „НИХ”. Скільки тоді я мав мороки з тими службами – то краще не згадувати…
А в кінці вісімдесятих коли було мною вивчено генеалогічне коріння художника та більше було інформації про його творчість стаття вийшла.
Коли художник вдруге перебував у рідному селі, то рідня пригадує такий випадок: „Тоді на дворі стояло тепле літо. Василь багато малював у полі сільських пейзажів; раптом до хати, де він тоді мешкав, вбігла маленька дівчинка і крикнула; „Ваш вуйко художник захворів і впав лицем до землі і там лежить ” . Тут миттєво вибігли родина з хати і підійшли до лежачого Василя запитавши: „Вам погано, вуйку Василю?”.
На що художник з усмішкою відповів; „ Ні, мої рідні, все в порядку. Я просто хочу відчути запах рідної землі. Вона має свій особистий запах. Тут я шукаю свого коріння…”
Сьогодні Василь Курилик повертається на Буковину в с.Борівці, до свого коріння, до нашої пам’яті і пошанівки. Він — гордість і слава Борівців. Адже завдяки йому про село, нашу Буковину, Україну знає світ.
Степан КАРАЧКО, крєзнавець
Немає коментарів:
Дописати коментар