Найближчі місяці стануть іще одним випробуванням для української стійкості. Росія не може перемогти Україну на полі бою, тому Путін тероризуватиме цивільне населення
У Києві й інших містах України віялові відключення електроенергії стали новою нормою. У зв'язку з тим, що російська кампанія терористичних бомбардувань цивільних об'єктів та об'єктів критичної інфраструктури триває вже третій тиждень, український уряд був змушений обмежити подачу електрики й запровадити регулярні відключення, щоби зберегти енергію на тлі пошкодження близько 40% енергосистеми країни.
Володимир Путін сподівається, що, знищивши українську інфраструктуру та позбавивши цивільне населення доступу до найнеобхідніших сервісів, таких як опалення, водопостачання й електрика, він зможе зламати волю України до опору та змусити київську владу піти на мирну угоду на умовах Москви. Поки що мало ознак того, що це відбувається. Натомість українці реагують на тактику терору Росії з тією рішучістю, яка характеризувала військові зусилля країни відтоді, як вісім місяців тому почалося вторгнення.
Нове загальнонаціональне опитування, опубліковане цього тижня, наголосило на нинішніх настроях опору по всій країні. Опитування, проведене 21-23 жовтня Київським міжнародним інститутом соціології, показало, що 86% респондентів підтримують продовження військового контрнаступу України та відмовляються від переговорів, попри ескалацію авіаударів Росії по цивільних об'єктах.
Ці останні дані дають уявлення про ставлення до того, що відбувається в Україні тоді, як кампанія терористичних бомбардувань Москви досягла двотижневої позначки. Це відображає низку ранніх опитувань, які послідовно виявляли мало бажання українців іти на будь-які територіальні поступки Кремлю.
Цю рішучість протистояти російській агресії, мабуть, найкраще сформулював президент України Володимир Зеленський у культовому пості в соціальних мережах від 11 вересня, адресованому російському керівництву, у якому він наголосив, наскільки далеко Україна готова зайти, щоб досягти історичного розриву з Росією.
Бомбардування — це змусити мільйони громадян тікати з України
«Ви все ще думаєте, що ми „один народ“? — спитав Зеленський. — Ви справді думаєте, що можете нас залякати, зламати, змусити піти на поступки? Хіба ви не розумієте, хто ми і за що виступаємо? Читайте по губах: Без газу чи без вас? Без вас. Без світла чи без вас? Без вас. Без води чи без вас? Без вас. Без їжі чи без вас? Без вас».
Цю натхненну черчилівську риторику супроводжувала щедра порція гарного гумору, яким українці прославилися за останні вісім місяців. Україна стала чимось подібним до наддержави в соціальних мережах із початку російського вторгнення, і здатність країни використовувати чорний гумор навіть у безвихідних ситуаціях викликає відгук міжнародної аудиторії. Оскільки в останні тижні світло згасло, багато хто в'їдливо відзначив, що цей крок обернеться проти Кремля і призведе до бебі-буму, унаслідок чого стане набагато більше українців у час, коли Путін так відчайдушно намагається знищити націю.
Нічого смішного у намірах Росії, звісно ж, немає. Кремлівські чиновники та довірені особи режиму не намагаються приховати той факт, що їхні бомбардування — це спроба зробити Україну непридатною для життя та змусити мільйони громадян тікати з країни. Протягом останнього місяця урядовці й інші видні експерти регулярно з'являлися у ретельно зрежисованих політичних ток-шоу на державному телебаченні Росії, щоб висловити свою підтримку точковим атакам на українську цивільну інфраструктуру та вимагати посилення авіаударів.
Нинішній наступ є різкою ескалацією російського вторгнення в час, коли Москву вже звинувачують у скоєнні геноциду в Україні. Повідомляється, що російські війська систематично порушували права людини і чинили масові страти на територіях, що перебувають під російською окупацією, а десятки тисяч мирних жителів, як уважають, було вбито, коли сили Путіна перетворили українське портове місто Маріуполь на руїни в перші місяці війни.
Тим часом російська окупаційна влада, ймовірно, піддала насильницькій депортації понад мільйон українців, зокрема тисячі дітей, одночасно знищуючи всі символи української державності й ідентичності на підконтрольних їм територіях. Міжнародне право кваліфікує примусову депортацію дітей як геноцид.
Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив 22 жовтня, що нинішня хвиля авіаударів по цивільних об'єктах є ще одним свідченням геноциду росіян в Україні. «Умисні удари по найважливішій цивільній інфраструктурі України є частиною російського геноциду українців», — написав він, зазначивши, що в Конвенції ООН про геноцид 1948 року конкретно йдеться про «навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її фізичне знищення цілком або частково».
Попри хор міжнародного засудження, Росія не виявляє жодних ознак бажання припинити авіаудари. Ключовим питанням зараз є те, чи зможе Україна відновити свою зруйновану цивільну інфраструктуру швидше, ніж Росія зможе її знищити. Багато чого також залежатиме від готовності та здатності міжнародних партнерів України поставити нові системи ППО, здатні захистити українське небо. Проте військові експерти попереджають, що навіть за найкращого розвитку подій жодна система ППО не є невразливою, а деякі ракети й безпілотники-камікадзе завжди зможуть пробитися крізь неї.
Найближчі місяці стануть іще одним випробуванням української стійкості. Оскільки Росія не може перемогти Україну на полі бою, Путін тепер намагається тероризувати цивільне населення, щоб змусити його здатися.
Нині цей жорстокий план виглядає одним із багатьох прорахунків російського диктатора. Знову і знову його очевидна нездатність зрозуміти справжню природу української нації змушувала його робити приречені на провал кроки, які лише посилювали дедалі гострішу прірву, що відокремлює Україну від Росії. Терористична тактика Путіна зараз явно зміцнює рішучість України продовжувати чинити опір йому.
Попри все більші труднощі, спричинені кремлівським бліцом, більшість українців, як і раніше, з оптимізмом дивляться на перспективи остаточного відображення путінського вторгнення. Це не дивно. Зрештою, атаки на цивільну інфраструктуру мають мінімальне військове значення і навряд чи позбавлять Україну ініціативи на полі бою чи змінять долю деморалізованої та спустошеної російської армії. Менше з тим, із кожною новою хвилею бомбардувань ціна української перемоги зростатиме, і все більших страждань зазнаватиме мирне населення.
Переклад НВ
НВ має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Немає коментарів:
Дописати коментар