Кримський міст і інші стратегічні цілі для ЗСУ: чи посилить Росія обстріли і як має відповідати Україна

 

Біль і розпач, гнів і жага помсти – ось головні емоційні реакції українців на наслідки чергових ракетних обстрілів Вінниці, Миколаєва, Харкова з боку російської армії. Абсолютно варварські за своє суттю удари по українських містах є свідченням безсилля ворожої військової машини на полі бою.

Тероризм як явище має дві головних ознаки, першою з яких є власне терор – залякування суспільства і держави з метою посіяти паніку і страх, щоб спробувати диктувати свої умови. Друга ознака – це непрямі і асиметричні дії у відповідь. До тероризму вдаються лише ті, хто слабше свого супротивника, хто не в змозі задіяти інші бойові ресурси, і в цьому плані Росія в черговий раз розписується в неспроможності досягати своїх військово-стратегічних цілей. За майже п’ять місяців війни держава-агресор своїми злочинними діями вже перевищила криваву статистику всіх інших терористичних угруповань світу.

Чи маємо помститись?

Шалені хвилі емоцій прокотились українськими соцмережами, і головним лейтмотивом висловлювань значної частини суспільства є жага помсти, нанесення ударів у відповідь і застосування принципу "око за око". Все це абсолютно логічно, адже промовчати в такий ситуації може тільки байдужий або ворог України. Однак чи буде помста з боку України? Відповідь на це питання – і так, і ні. Найбільш "гарячі голови" пропонують удари по цивільних об’єктах російських міст, мотивуючи це тим, що відповідь за загибель українських мирних жителів має буде симетричною.

Саме таких реакцій у відповідь і чекає наш ворог, готуючи всі ресурси своєї внутрішньої і зовнішньої пропагандистської машини для чергових звинувачень України. Якщо ви вважаєте, що байки про "8 років обстрілів Донбасу українськими націоналістами" розраховані тільки для зомбованого населення РФ, то ви жорстоко помиляєтесь… Всі ці російські наративи залюбки повторює пропаганда Китаю та Індії, арабські та латиноамериканські політики і журналісти.

Будь-який такий крок з боку України сколихне хвилі проплачених Росією антивоєнних рухів і виступи проросійських політиків в Європі, особливо якщо гіпотетичні удари з нашого боку будуть нанесені з використанням західної зброї. Таким чином, в очах всіх ми автоматично перетворимось на тих, з ким ми воюємо – варварів-терористів, адже зовнішньополітичну репутацію дуже легко зіпсувати одним необережним наказом… Тож РФ з нетерпінням чекає на це, щоб намагатись зруйнувати всю нашу і без того складну стратегію військово-політичного співробітництва із Заходом.

Якою ж буде відповідь України?

Як ми бачимо, за всі місяці війни військово-політичне керівництво України демонструє адекватність і розуміння всіх наслідків сліпого наслідування варварської тактики росіян і віддає перевагу виключно високоточним ударам по військовим цілям і об’єктам військової інфраструктури. Згадайте ураження в порту Бердянська БДК "Саратов", потоплення крейсеру "Москва", неоднократні комбіновані удари по силах і засобах супротивника на острові Зміїний, що призвело до його звільнення, інші менш відомі, але значущі атаки. Новий етап в цій успішній стратегії наступив останнього тижня, коли ЗСУ почали ефективно використовувати західні зразки РСЗВ проти командних центрів, ППО і логістики окупантів.

Ракетні обстріли Вінниці ще раз підтверджують надзвичайну болючість дій української армії проти російських військ, тому ми маємо продовжувати бити в найбільш чуттєві точки їх угруповань.

Зараз активно ходять чутки про можливе отримання Україною більш далекобійних боєприпасів для західних РСЗВ, що може значно розширити глибину і вибір ураження цілей супротивника. Не здивуюсь, якщо однією з кулуарних умов передачі цих зразків зброї є незастосування їх по цивільних об’єктах на території Росії (військові об’єкти на території Криму і ОРДЛО за умовчанням вважаються законними цілями).

Однак, потрібно нагадати, що такі об’єкти як Кримський міст, "бамбіть" який закликають пересічні коментатори із соцмереж, надзвичайно щільно охороняється ворожим ППО, якого у РФ більше ніж достатньо і ця ланка збройних сил у них є традиційно сильною. За таких умов витрата дорогоцінних далекобійних ракет без гарантованого ураження цілі буде стратегічною помилкою (не кажучи про те, що знищити ракетами величезний міст надзвичайно важко, практично неможливо).

Якщо ж говорити про помсту, то першочерговою ціллю (незважаючи на протидію ППО) має стати чорноморська флотилія РФ (адже після втрати флагманського крейсеру "Москва" вона за статусом не може називатися флотом) та баз її дислокації. Значна кількість ракетних обстрілів по України (в тому числі по Вінниці) виконувалась саме надводними кораблями і підводними човнами супротивника, а також ракетними підрозділами берегової охорони.

Максимальне ураження до рівня втрати боєздатності морського компоненту Росії на Чорному морі є адекватним, законним і першочерговим завданням ЗСУ на шляху забезпечення безпеки України та наших міст від ракетних ударів з моря. Більше того, повне або навіть часткове виконання цієї задачі буде створювати сприятливі умови для звільнення тимчасово окупованих територій на півдні нашої держави і відновлення морського сполучення, що є надзвичайно важливим для української і світової економіки.