«Повільно, але впевнено». У ОК Південь розповіли про просування українських сил на півдні України

 

На минулих вихідних увага світових ЗМІ була прикута до апогею політичної таекономічної кризи на Шрі-Ланці. Кейс цієї країни насправді дуже повчальний для України

Взагалі проблеми з економікою у Шрі-Ланці тривають вже довгий час — країна мала великі зовнішні борги, дефіцит бюджету та інші не сумісні з процвітанням економічні показники.

Ці проблеми почали загострюватися з 2019, коли президентські вибори у Шрі-Ланці виграв Готабая Раджапакса, головною передвиборчою обіцянкою якого було зменшити податки.

Перше, що зробив новоспечений президент — це призначив своїх рідних на всі державні посади, включно з посадою прем'єр-міністра (її обійняв брат президента). Звичайно, корупція в країні почала процвітати.

Далі президент і його родичі у керівництві держави вирішили реалізувати таки передвиборчу обіцянку та скоротити податки. У країні з великим дефіцитом та низькою податковою дисципліною такий крок замість зростання економіки просто зменшив і так недостатні доходи бюджету на 25%. До того ж закрив доступ до міжнародної фінансової допомоги.

Помилку керманичі не визнали, натомість взялися за реалізацію наступної передвиборчої обіцянки — стимулювати екологічну продукцію. Для цього просто заборонили хімічні добрива. В результаті врожайність впала щонайменше на 30%, країна вперше почала імпортувати рис, а ціни на продукти зросли в рази.

І без того негативний ефект цих «геніальних» економічних рішень поглибила криза у туристичній сфері. Зазвичай, туризм забезпечував Шрі-Ланці від 13 до 20% ВВП. Втім туристичний потік, а з ним і грошові надходження почали стрімко падати — спочатку через теракти, а потім і через пандемію COVID-19. В результаті туристичний потік скоротився з 2,9 млн до 170 тис.

Як результат — найсильніша економічна криза в країні за 70 років

Попри наростаючі економічні проблеми, уряд весь час реалізовував «велике будівництво по-шріланкійськи». Влада будувала нікому не потрібні інфраструктурні об'єкти за позичені гроші (донором виступав переважно Китай). Очікувано, будівництво не створило достатньо робочих місць і точно не стало каталізатором економіки.

Таким чином, популізм у податковій політиці, спроба стимулювати екологічне виробництво методом заборони, небажання скорочувати соціальну складову та необґрунтовані проекти у будівництві завели Шрі-Ланку в боргову яму і дефолт. Як результат — найсильніша економічна криза в країні за 70 років, дефіцит бензину, віялові відключення електроенергії, гіперінфляція, протести та спалення будинків президентської родини.

Тож коли зараз в Україні деякі політики та експерти-популісти обіцяють прості та приємні економічні псевдорішення, треба пам’ятати історію Шрі-Ланки. Такі поради і бажання їм слідувати становлять не меншу загрозу для країни, ніж окупантські ракети.