Представники Кремля Сергій Кирієнко (третій справа, у центрі) та Андрій Ярін (крайній праворуч) під час візиту в центр Єдиної Росії в окупованому Херсоні, 7 червня 2022 (Фото:Офіційний блог депутата Держдуми від Єдиної Росії Ігоря Кастюкевича в Telegraph)
Кремль не полишає надії провести «референдуми» щодо приєднання до Росії на захоплених територіях Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей України. Згодом Москва хоче об'єднати їх в один округ у складі РФ — цей загарбницький «проект» вже отримав своїх кураторів та організаторів.
НВ розповідає про трьох головних з них — найвищих кремлівських кураторів нової спроби РФ анексувати території України за «кримським» сценарієм.
Сергій Кирієнко
59 років, перший заступник керівника Адміністрації президента РФ
Головні факти біографії
Як зазначив в інтерв'ю НВ російський журналіст Михайло Фішман, у нинішньому оточенні Володимира Путіна саме Сергій Кирієнко залишився єдиним політиком «зі своїм власним бекграундом».
Наприкінці 90-х він мав у Росії імідж ліберального реформатора, однак
останніми роками став правою рукою Путіна у внутрішньополітичних
питаннях, а з початком повномасштабного вторгнення в Україну — одним із
найближчих до нього людей та ймовірним кандидатом у наступники.
Сергій
Кирієнко у 1984 році закінчив Горьківський інститут інженерів водного
транспорту, через десятиліття — академію народного господарства при
уряді РФ. Починав кар'єру з роботи майстром на суднобудівному заводі
у Нижньому Новгороді (до 1990 місто мало назву Горький), був активним «комсомольцем» і 1990-го року став депутатом Горьківської облради.
У велику російську політику Кирієнко потрапив 1997 року. Тоді його переїзду до Москви сприяв Борис Нємцов,
який обіймав посаду віце-прем'єра в уряді Віктора Чорномирдіна.
Кирієнко раніше був заступником Нємцова, коли той обіймав посаду
губернатора Нижегородської області.
З подачі Нємцова Кирієнка
призначили першим заступником міністра палива та енергетики РФ,
а невдовзі він очолив це міністерство. Вже в 1998 році він у 35 років
став наймолодшим прем'єр-міністром в історії РФ, здобувши статус
реформатора. Намагався реалізувати в Росії масштабні ліберальні
економічні зміни. Проте саме уряд Кирієнко оголосив дефолт 1998 року,
того ж року йому довелося піти у відставку.
1999 року програв
Юрію Лужкову вибори мера Москви, посівши друге місце. У 1999−2000 роках
був депутатом Держдуми і очолював фракцію Союзу правих сил —
праволіберальної партії, орієнтованої на ринкові реформи, «сірим
кардиналом» якої вважався Анатолій Чубайс.
Після приходу до влади Володимира Путіна у 2000 році перейшов працювати в Адміністрацію президента (АП) РФ, до 2005-го був його представником у Приволзькому федеральному окрузі. Потім понад десять років очолював російське агентство Росатом. З осені 2016 року — перший заступник керівника адміністрації Путіна, фактичний голова внутрішньополітичного блоку Кремля.
«Кирієнко ніколи не мав якихось власних поглядів. Він належить до такого угрупування всередині російського суспільства, яке називається методологи. Його створив ще під час Радянського Союзу Георгій Щедровицький, — розповів НВ російський опозиційний політик Ілля Пономарьов. — Це угрупування порівнювало себе з прогресорами з книжок Стругацьких. Тобто вони в ворожому оточенні, але працюють над тим, щоб покращувати систему».
При цьому Пономарьов назвав Кирієнка людиною «сто відсотків з амбіціями». «Добре пам’ятаю, що ще 1999 року, вже після його звільнення з посади прем'єр-міністра, він мріяв, як повернутися, як брати участь у наступних виборах президента РФ чи щось подібне до цього. Тобто з амбіціями у нього все гаразд. Просто він людина системи, яка не хоче її знищувати. І він, безумовно, лояльний до самого Путіна, підпорядковуватиметься йому», — підсумував опозиціонер.
Роль у нинішній окупації захоплених РФ територій України
Після того, як перший етап вторгнення Росії в Україну провалився, саме Кирієнко замінив Дмитра Козака у ролі нового «куратора» Кремля у зв’язках із бойовиками «Л/ДНР», питаннях окупації та приєднання захоплених територій України. За інформацією Медузи,
за час війни він зумів увійти до ближнього кола Путіна та розширити
сферу своїх повноважень. «Саме підлеглим Кирієнка доручено розробити
імідж Росії після війни», — писав нещодавно російський портал.
Два джерела Медузи, близьких до АП, розповіли, що замінити Козака на Кирієнка Путіна спонукала їхня особиста зустріч, під час якої колишній прем'єр «розповів
президенту про своє бачення ситуації зі «спецоперацією» — і про те,
як могла б діяти російська влада на нових територіях: «Їхні жителі
повинні будуть побачити, що Росія прийшла не тимчасово і збирається тут
бути присутньою». Співрозмовники Медузи стверджують: Кирієнко сказав
саме те, що хотів почути Путін, і тепер йому довірено цілу низку завдань у зв’язку із захопленням Росією українських територій. Серед таких завдань:
- Кураторство референдумів про приєднання окупованих територій України до Росії (їх можуть провести або в середині липня, або 11 вересня, у день виборів різного рівня в РФ).
- Проект організації шефства російських регіонів над окупованими українськими містами (Москва взяла «шефство»
над Донецьком і Луганськом, Санкт-Петербург — над Маріуполем,
Хабаровський край — над Дебальцевим, а Новосибірська область — над
Біловодським районом в Луганській області). Як пише Медуза, таке шефство
передбачає зокрема «кадровий
десант» зі співробітників регіональних або муніципальних адміністрацій
РФ, які можуть обійняти відповідні посади в окупаційних «адміністраціях».
- Координування розробки «іміджу Росії після війни».
«Результатом пошуків мають стати два „образи Росії“. Перший —
„експортний“, розрахований на закордонну аудиторію та російські еліти.
Другий має бути зрозумілим і близьким до внутрішньої аудиторії,
більшості громадян РФ», — пояснює Медуза мету ідеологічних пошуків
команди Кирієнка. Самому Сергію Кирієнку близька концепція «особливого шляху» Росії як держави, яка «може порушувати загальноприйняті правила».
Що може передбачати ідеологічне бачення Кирієнка стосовно захоплених територій України, дає уявлення його скандальне звернення з нагоди «Дня Росії», яке вийшло 12 червня на сайті прокремлівського видання Известия, проте незабаром було видалено (хоча матеріал був доступний у кеші Google). Известия пояснили інцидент «хакерською атакою», однак російський журналіст Олександр Невзоров припустив, що статтю Кирієнка видалили через згадку про те, що «вся Росія відновлюватиме Донбас» ціною «кількох трильйонів рублів» і «тимчасового зниження рівня життя країни».
У цьому тексті, опублікованому під авторством Кирієнка, було прямо задекларовано прагнення Росії анексувати територій України.
«Я,
працюючи сьогодні над приєднанням нових територій до нашої Батьківщини,
як ніхто інший, глибоко розумію: Маріуполь, Мелітополь, Бердянськ,
Херсон, Сімферополь та Севастополь — це не просто назви. Це загальна
трагедія російських людей, на десятиліття відірваних одне від одного
чиїмись ситуативними політичними рішеннями, через які вони виявилися
розділені зі своєю історичною Батьківщиною насильницькими заборонами
говорити рідною мовою, любити близьких їм поетів, співати знайомі їм
пісні. Більше так не буде. Я готовий це гарантувати сьогодні, завтра
через десять років», — значилося у зверненні Кирієнка.
У ньому також були заявлені плани провести у квазіреспубліках «ДНР»,
«ЛНР», на захоплених територіях Херсонської та Запорізької областей
України референдуми про приєднання до Росії та зазначалося, що «питання волевиявлення росіян Херсонщини та Приазов’я не можуть бути предметом торгу».
Свій новий статус головного «куратора»
захоплених Росією регіонів України Кирієнко активно демонструє,
починаючи з середини весни. Незадовго до 9 травня він першим із
кремлівських представників відвідав окуповані території, відкривши
у Маріуполі пам’ятник «бабусі
з радянським прапором». Він також відвідував Мелітополь і побував
у центрі гуманітарної допомоги, відкритому Єдиною Росією в Херсоні.
Борис Рапопорт
55 років, заступник керівника департаменту Адміністрації президента РФ з питань забезпечення справ Держради
Головні факти біографії
Борис
Рапопорт закінчив Санкт-Петербурзький політехнічний університет,
за першою освітою — інженер-електромеханік, пізніше отримав диплом
юриста.
Після випуску із петербурзького «політеха» (1993) залишився там працювати до початку 2000-х, очолював інформаційно-аналітичний центр цього університету.
Коли Росію очолив Володимир Путін, Рапопорт був «легалізований» як провладний аналітик, нагадував
про сходи його кар'єри Віталій Портніков. 2002 року він очолив
інформаційно-аналітичний відділ громадсько-політичного клубу Соціум XXI.
«Після приходу Володимира Путіна до влади його соратники з ФСБ —
як таємні, так і явні - створили систему закритих клубів, головною
функцією яких була розробка курсу розвитку Росії, який ми зараз і
спостерігаємо. Вірніше, „клуби“ розробляли різні варіанти, з яких Путін
мав вибрати прийнятний вектор розвитку. А вже потім автори схвалених
концепцій мали зайнятися їхнім втіленням. У випадку Рапопорта — спочатку
підім'яти під Кремль російські регіони, а потім зайнятися тим самим
на пострадянському просторі», — пояснив Портніков.
Реалізуючи цей курс, Рапопорт встиг попрацювати в аналітичному управлінні Держдуми РФ (2008−2009), у департаменті регіональної політики адміністрації президента РФ (2009−2012) —
коли посаду заступника голови АП в ній обіймав Владислав Сурков.
Рапопорт також був головним федеральним інспектором по Москві в апараті
представника президента в Центральному федеральному окрузі, працював у
міністерстві регіонального розвитку РФ.
У 2012 році Рапопорта призначили директором департаменту уряду РФ (очолюваного тоді Дмитром Медведєвим) з формування системи Відкритий уряд. З цієї посади він пішов у листопаді 2013 року.
У розпал Революції гідності в Україні Рапопорт був одним із тих, кому Кремль довірив реалізовувати план розчленування України, пише Портніков. Якщо Сурков тоді був сконцентрований на підготовці анексії Криму, то Рапопорт «розмістив у Харкові справжній штаб, який мав забезпечити створення „Новоросії“». Москва сподівалася «розчленувати»
Україну силами диверсійних груп та агентури у місцевій владі
та спецслужбах України. Формально у 2014 році Рапопорт обіймав посаду
заступника голови управління із соціально-економічного співробітництва
з країнами СНД.
«Як це нерідко буває із російськими чиновниками, Рапопорт та його команда переоцінили власні можливості та недооцінили готовність українців до опору. Довелося задовольнятися не „Новоросією“, а частиною територій Донецької та Луганської областей», — нагадує Портніков, за словами якого «в адміністрації російського президента тоді стався страшний скандал». Рапопорт потрапив у немилість і був змушений піти в тінь.
Роль у нинішній окупації захоплених РФ територій України
Про
те, що Бориса Рапопорта знову залучено до «інтеграції» захоплених
Росією територій України, 9 червня повідомив російський портал Медуза. Тепер цим питанням він займається «в орбіті» Сергія Кирієнка, першого заступника керівника Адміністрації президента РФ, який став новим куратором окупаційної стратегії замість Дмитра Козака.
Три джерела Медузи, близьких до адміністрації президента РФ, розповіли, що Кремль планує об'єднати самопроголошені квазіреспубліки «ДНР» та «ЛНР», а також окуповані території Херсонської та Запорізької областей в один федеральний округ у складі Росії. За інформацією співрозмовників Медузи, створенням цього округу займається саме Рапопорт.
Джерела порталу повідомляють, що в Кремлі Рапопорта називають кризовим менеджером і зараз довірили йому, серед іншого, підбір кадрів для роботи в окупаційних «адміністраціях» (на рівні псевдореспублік «Л/ДНР»,
окремих міст Донбасу, а також у Херсонській та Запорізькій областях
України). «Саме ці чиновники повинні будуть підготувати проведення
референдумів про приєднання до Росії», — пише Медуза. За її даними, поки
що в Москві обговорюють дві дати їх проведення:
- «у середині липня, якщо ситуація на фронті дозволить».
- «реальніша» — 11 вересня, у єдиний день голосування в Росії, коли відбудуться і вибори губернаторів у РФ.
Андрій Ярін
52 роки, начальник Управління президента Росії з внутрішньої політики
Головні факти біографії
Андрій Ярін родом із Нижнього Тагілу (Свердловська область РФ), його батько Веніамін Ярін у 1989−1991 роках був нардепом СРСР та членом Президентської ради СРСР.
Ярін закінчив економічний факультет МДУ та отримав диплом юриста в Санкт-Петербурзькому університеті МВС Росії. У 90-ті роки працював у кредитному відділі московського комерційного банку Дисконт, пізніше очолював правління Внєшагробанку.
На початку 2000-х обіймав посаду заступника голови адміністрації Володимирської області, потім працював у фінансово-економічному управлінні Федеральної міграційної служби (ФМС) МВС Росії. У 2002 — 2003 був першим заступником глави уряду Чеченської республіки, у 2003 — 2004 працював заступником начальника фінансово-економічного управління Держнаркоконтролю Росії.
По року працював на посадах віце-губернатора і глави уряду Рязанської області та заступника начальника департаменту з внутрішньої політики в апараті представника президента РФ у Південному федеральному окрузі.
У 2006−2009 роках Ярін очолював уряд Кабардино-Балкарії, вважався ставлеником повноважного представника Путіна в Південному федеральному окрузі Дмитра Козака.
З 2009 року працював в Адміністрації президента РФ на посадах головного радника та керівника апарату одного із заступників АП Олександра Бєглова. Потім був заступником Бєглова, коли його призначили повноважним представником президента РФ у Центральному федеральному окрузі.
З жовтня 2016 року Андрій Ярін обіймає посаду начальника Управління президента Росії із внутрішньої політики. 2018 року очолював виборчий штаб Путіна на виборах президента.
Джерела Медузи ще в 2019 році зазначали, що Ярін близький до Федеральної служби безпеки РФ (ФСБ) і через нього силовики, ймовірно, мали вплив на формування внутрішньополітичного курсу Кремля. Водночас він ніколи не вважався людиною Сергія Кирієнка, що дисонувало з роллю Яріна як голови Управління президента Росії з внутрішньої політики (УПВ). «Раніше такого [у Кремлі] не було: першому заступника голови АП [зараз — Кирієнко] завжди давали призначити „свого“ на посаду керівника УВП», — пояснювало близьке до кремлівської адміністрації джерело Медузи.
Роль у нинішній окупації захоплених РФ територій України
7 червня Андрій Ярін разом із Сергієм Кирієнком побував в окупованому росіянами Херсоні, відвідавши «Центр гуманітарної допомоги Єдиної Росії» в захопленому місті.
Медуза
пояснює, що цей візит є невипадковим. За інформацією її джерел, саме
Управління президента Росії з внутрішньої політики під керівництвом
Яріна має «за допомогою військових та спецслужб організувати в „ДНР“, „ЛНР“ та на зайнятих українських територіях референдуми про їхнє приєднання до Росії».
«Для референдумів потрібна стійка присутність російських військ у кожному населеному пункті. Цього поки що немає, і для цього в тому числі йде „мобілізація“ контрактників і військових, що відслужили, із запасу, яких намагаються залучити грошима», — зазначив один зі співрозмовників Медузи.
Немає коментарів:
Дописати коментар