Остаточне захоплення обложеного Маріуполя може підживити російську пропаганду та забезпечити Росії низку тактичних переваг, проте для Володимира Путіна ця перемога все одно залишиться «пірровою».
Війна Росії проти України — головні події 21 квітня
Про це йдеться у матеріалі Foreign Policy під назвою Що означало б падіння Маріуполя в цій війні.
У підземних укріпленнях Азовсталі в Маріуполі досі залишаються українські захисники (члени полку Азов, українські морпіхи, прикордонники, поліцейські) та близько 1 тис. цивільних осіб, включаючи жінок, дітей та немовлят.
21 квітня російські держЗМІ показали зустріч Володимира Путіна з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу, під час якої російський диктатор наказав скасувати штурм підземель Азовсталі, але «заблокувати промислову зону в Азовсталі так, щоб муха не пролетіла». Володимир Зеленський заявляв, що Україна готова на будь-який формат обміну людей із Маріуполя з Росією. Проте Кремль поки що не дає можливості організувати жодну із запропонованих раніше міжнародних гуманітарних ініціатив евакуації з Маріуполя, пропонуючи українським захисникам лише здатися, про що Путін ще раз заявив сьогодні.
НВ пропонує
ознайомитися з перекладом матеріалу Foreign Policy про те,
що в найближчій перспективі означатиме контроль російських окупантів над
Маріуполем.
- «Була деяка надія». У Держдепі припускають, що країни НАТО можуть допомогти з евакуацією мирних жителів із Маріуполя
- Морпіхи та Азов врятували близько 500 бійців із порту Маріуполя
- Врятувати поранених та вивезти тіла загиблих. Азов готовий евакуюватися з Маріуполя — замкомандира полку
- Евакуація з Маріуполя: розблокувати місто військовим шляхом зараз неможливо — Зеленський
***
До російського вторгнення українське місто Маріуполь було процвітаючим чорноморським портом та домом для майже півмільйона людей. Оточене російськими військами з початку березня, місто стало свідком чи не найзапекліших боїв за весь період повномасштабної війни — російські війська взяли його в облогу, майже повністю відрізавши від зовнішнього світу.
Після кількох тижнів важких бомбардувань, включаючи атаки на пологовий будинок і театр, де переховувалися сотні мирних жителів, останній осередок українських сил знайшов сховище на металургійному заводі Азовсталь — великому комплексі площею чотири квадратні милі (близько 10 км кв.). За оцінками української влади, близько 100 000 мирних жителів цього міста залишаються в пастці, тоді як Девід Бізлі, голова Всесвітньої продовольчої програми ООН, попередив, що містяни «помирають від голоду».
У новому зведенні, опублікованому посольством України у Вашингтоні у вівторок [20 квітня], зазначається, що понад 1000 мирних жителів, включаючи жінок та дітей, залишаються у підземних приміщеннях сталеливарного заводу, який зазнав сильних бомбардувань та артилерійських обстрілів.
«Саме так виглядає пекло на землі, — написав майор Сергій Волина, командир 36-ї бригади морської піхоти ЗСУ , яка все ще перебуває в місті, у відкритому листі папі Франциску в понеділок. — У мене мало часу, щоб описати всі жахіття, які я бачу тут щодня. На заводі в бункерах мешкають жінки з дітьми, немовлятами. У голоді та холоді».
Українські війська відхилили серію ультиматумів з боку Росії про капітуляцію, попри попередження Москви про те, що будь-які рештки сил «будуть знищені». Хоча місто протрималося значно довше, ніж передбачалося, якщо воно впаде, це принесе Москві першу велику перемогу у війні.
Ось яке значення вона може мати для перебігу війни — і спроб зберегти докази ймовірних воєнних злочинів Росії, скоєних у місті.
Пропагандистська перемога
Лише через сім тижнів після початку війни Росія вже була змушена радикально змінити свої військові цілі — після того, як її початкові спроби захопити столицю України, Київ, у ході блискавичної атаки провалилися через погане планування та запеклий український спротив. До сьогодні російські війська захопили контроль лише над одним великим українським містом — це Херсон на південному узбережжі, де до війни проживало майже 300 000 людей.
Вийшовши з Київської області, Москва зосередила свої зусилля на сході України, де останніми днями спостерігається різке зростання кількості російських ударів, що знаменує початок нового наступу на Донбасі. Російські війська вже захопили значні ділянки Луганської області та велику частину узбережжя Азовського моря.
Якщо Маріуполь впаде найближчими днями, це принесе Москві першу значну перемогу у війні, хоча й піррову. «Маріуполь мав бути взятий першого ж тижня. У них [росіян] були на руках усі переваги — і ось де ми тепер [через два місяці в місті залишаються українські сили]», — сказав генерал-лейтенант Бен Ходжес, колишній командувач армії США в Європі.
Деякі західні чиновники переконані, що Москва може діяти під тиском власної установки на те, щоб їй було що показати за підсумками війни до 9 травня, коли Росія святкуватиме закінчення Другої світової війни. «Путіну потрібно якнайшвидше взяти Маріуполь під свій контроль — до кінця місяця, оскільки йому потрібний успіх до 9 травня», — сказав європейський чиновник на умовах анонімності.
Цей день має величезне значення у Росії, оскільки СРСР втратив у Другій світовій 27 мільйонів людей. Пам’ять про боротьбу країни з фашизмом останніми роками була спотворена з урахуванням нинішніх політичних цілей Кремля, який намагається представити війну в Україні як кампанію «денацифікації». […] Проте коаліція ультраправих партій набрала лише близько 2% голосів на парламентських виборах 2019 року, тоді як партія на чолі з президентом України Володимиром Зеленським, який є євреєм, отримала приголомшливу більшість.
Проте захоплення Маріуполя може вдихнути подобу життя в цю вже розвінчану тему кремлівської пропаганди. Український батальйон Азов, який у 2014 році створили добровольці, тісно пов’язані із правими силами, відіграє невід'ємну роль в обороні міста. «Найімовірніше, Росія спробує «розкрутити» тему свого контролю над містом, де діє Азов, в рамках [пропаганди] своїх зусиль щодо «денацифікації», — вважає Дара Массікот, старший науковий співробітник Rand Corporation, експерт у галузі російської військової стратегії.
Тактична перемога — але з проблемами
Взяття Маріуполя під повний контроль мало б серйозні наслідки для військових зусиль Росії та її ширших стратегічних цілей. За оцінками міністерства оборони США, це вивільніть приблизно 12 батальйонних тактичних груп (близько 8 тис. чи більше військовослужбовців), однак вони можуть бути не готовими до боїв. «Якщо вони провели там тижні, то я не очікував би, що вони будуть у відмінному стані, аби розвернутися і взяти участь у нових наступах», — каже Ходжес.
Ці сили можуть бути передислоковані в рамках очікуваної ескалації бойових дій на Донбасі — хоча водночас Москві доводиться боротися з низьким бойовим духом та високим рівнем виснаження своїх військ.
Маріуполь також забезпечить Москві стратегічний плацдарм на Азовському морі, звідки [армія РФ] може пробиватися північ, намагаючись з'єднатися з російськими військами, що рухаються з боку Харкова. «Їм потрібно впоратися з Маріуполем, щоб вирушити на північ», — зазначає Семюел Шарап, старший політолог Rand Corporation. Це також дозволило б Москві поєднати два основних напрямки атак: із Криму та Донбасу.
Незадовго до війни президент Росії Володимир Путін оголосив, що його країна визнає «незалежність» самопроголошених «республік» у Донецьку та Луганську, захоплених московськими маріонетками у 2014 році. «Визнана» Путіним територія охоплює райони далеко за межами земель на крайньому сході України, які утримують підтримувані Росією сили, — і поширюється на всю Донецьку та Луганську області. Наразі аналітики вважають, що Москва прагне захопити контроль над двома областями, включаючи Маріуполь — найбільше місто Донецької області, яке перебувало під контролем України до початку війни в лютому. Захоплення контролю над усім регіоном надало б Москві важливий козир у мирних переговорах — як і привід «розкрутити» як перемогу хоч щось, попри те, що РФ довелося докорінно відмовитися від початкових військових амбіцій.
Маріуполь також стоїть на заваді ще одній меті Росії: це створення так званого сухопутного мосту між Росією та Кримським півостровом, який Москва незаконно анексувала в 2014 році. «Ми вважаємо, що росіяни хочуть [захопити Маріуполь] з цілої низки причин. Одна з них — забезпечити їм вільний сухопутний міст з Донбасу до Криму», — заявив у вівторок високопоставлений представник Міністерства оборони США.
Хоча падіння Маріуполя стало б знахідкою для російських військ, воно не обов’язково відіграє вирішальну роль у майбутній битві на Донбасі, оскільки аналітики відзначають, що Росія все ще відчуватиме проблеми з тим, щоб згуртувати свої пошарпані, розбиті, а (в багатьох випадках) — вже й мертві війська.
Приховування свідоцтв воєнних злочинів
Оскільки Маріуполь був значною мірою відрізаний від зовнішнього світу протягом кількох тижнів, отримання детальної картини з місця подій вже є викликом. Проте невибіркове застосування сили Росією та її «послужний список» очевидних масових страт у Бучі та інших окупованих територіях України викликають побоювання з приводу того, які жахи сталися в портовому місті. Українська влада побоюється, що кількість загиблих у Маріуполі вже могла перевищити 20 тисяч людей.
Будь-які зусилля зі збору судово-медичних доказів, необхідні для документування звірств і притягнення винних до відповідальності, швидше за все, будуть неможливі під контролем Росії.
«В ідеалі має відбуватися так: райони, де знаходять тіла, оточують доти, доки не буде проведена процедура вилучення та аналізу останків», — пояснює Рейчел Денбер, заступник директора Human Rights Watch в Європі та Центральній Азії. За її словами, далі мали б бути залучені експерти з балістики — для оцінки типів використаної зброї; напрямків, звідки її було запущено, та будь-яких ознак непропорційного застосування сили.
«Серйозні побоювання викликає те, що, крім необхідності вилучення тіл для оцінки кількості жертв серед цивільного населення внаслідок бомбардувань і обстрілів, необхідна судово-медична експертиза тіл людей, які загинули внаслідок довільних страт та інших видів насильства [що буде неможливо після захоплення Маріуполя Росією]», — додала Денбер.
Немає коментарів:
Дописати коментар