В Україні "розпилюють" кошти на закупівлі медобладнання.
Чи є ця ситуація з нецільовими закупівлями медтехніки чимось екстраординарним? Ні, це, можна сказати, тренд для чиновників. Ну ось, наприклад, нещодавно стало відомо про обшуки в Закарпатській ОДА. Департамент охорони здоров'я Закарпатської області закупив будівельні халати замість медичних на 30 млн грн без тендеру і за ціною в півтора раза вищою за ринкову. Цікаво, це перший такий тендер там був? Навряд чи. А грюкнути вирішили або в результаті конкурентної боротьби, або не поділили. Поділяться – і справу закриють. Тож у темі виділення коштів із фонду з боротьби з коронавірусом на медобладнання екстраординарний лише масштаб – 5,3 млн грн, або 200 млн доларів.
Але і ці масштаби – не новина. Те, що відбувається, – продовження славних традицій минулих років. Тому що всі герої залишилися на місцях, і ніхто не поніс покарання. Медтехніка і медвироби – прибуткова тема, і при цьому потужний плацдарм для піару. Згадаймо, як це було, наприклад, у 2009 році, коли Кабмін закупив 1000 швидких, які насправді швидкими не були. І куплені були за бюджетні кошти. Гроші на закупівлю були взяті в кредит в австрійському банку – 99,5 млн євро. Але під державні гарантії.
На кожній машині навар становив щонайменше 47,8 тис. грн, а на всій партії – 47,8 млн грн, тобто приблизно 6 млн доларів за тим курсом. Непогане вливання в президентську виборчу кампанію 2010 року, тим більше, що, крім авто, через ДП "Укрмедпостач" було закуплено ще цілу низку позицій медобладнання. Знову-таки не вона перша. У далекому 2004 році (рік "отруєння" Віктора Ющенка) на закупівлі медобладнання було додатково виділено цілий мільярд (тобто навіть більше за нинішні 200 млн доларів), і значна частина цих грошей пішла на президентську кампанію Януковича.
До речі, грошові кошти пройшли затвердження в профільному Комітеті Верховної Ради. А тодішнє керівництво комітету також любило "забезпечити" українців потрібними виробами медпризначення, а саме –ендопротезами, виробленими підконтрольною депутатам фірмою. Правда, протези цієї фірми за якістю значно поступалися імпортним. Ну і що?
Щоб зрозуміти, що відбувається сьогодні, і не допустити, щоб це тривало завтра, потрібно згадати, що було вчора. Наприклад, ходять чутки, що в 1999-2000 роках відомий сьогодні на ринку медобладнання бізнесмен Н.К. оплачував "таємні послуги" заступнику міністра охорони здоров'я Ю.П. поїздками у відпустку "на острови" ну майже "хортенятами". Ось так прямо, з рахунків своїх компаній, тоді ще не було такої жорсткої уваги суспільства, все тільки починалося.
А потім почалася золота доба тендерів. І Ю.П. став главою тендерного комітету МОЗ. І зрозуміло, що фаворитом тендерів був "близький" до нього бізнесмен Н.К. Ну або візьмемо підлеглого Ю.П. – заступника тендерного комітету В.М. Був відомий тим, що обіцяв усім учасникам конкурсу перемогу, просячи за свої послуги 10% відкату. Вже після перемоги, по-чесному. Адже хто-небудь з учасників так і вигравав, і В.М. пред'являв рахунок. Романтичний час був. А що сьогодні було з Ю.П? Відмінна кар'єра була: РНБО, міністр, Партія регіонів. Торік очолив один з інститутів НАМНУ неподалік від Львівської площі в Києві.
Державі збувають непотрібну медтехніку
А 15 років тому китайці тренувалися на кішках. Тобто на українцях. Тоді китайське медобладнання було приблизно, як перші китайські автомобілі. Дуже дешеве, з коротким ресурсом, постійно виходить із ладу, без гарантії та запчастин, і інструкцією з ремонту на китайській мові. Так міністр завів в Україну фірму "Ван Донг", яка виробляла такий неліквід, що, заробивши перший капітал, власники через кілька років вирішили більше ніколи не працювати під цим брендом. А Україна сумлінно купувала. Сьогодні Н.П. – шановний завідувач кафедри в Київській медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, а також "підробляє" нібито на посаді виконувача обов'язків директора в Міжнародному комітеті Червоного хреста в Україні. Шляхи Господні несповідимі.
Або ось мріяв Інститут нейрохірургії про гамма-ніж. Просив МОЗ із 2004 року. Наполягаючи, що саме гамма-ніж, а не лінійний прискорювач, краще і якісніше лікує новоутворення головного мозку. Тому що лінійні прискорювачі, на відміну від гамма-ножа, досить складні в монтажі та експлуатації, і лікування дорожче. І ось в 2008-му було нарешті зібрано гроші. І що ж купив інститут? Правильно – лінійний прискорювач. Офіційне пояснення – "охоплює лікування більшої кількості захворювань". А насправді – виробники гамма-ножа, норвежці, не хотіли давати відкат академікам П. і Ц., які керували інститутом. А виробники лінійного прискорювача – дали. А решту грошей, 42 млн грн (гамма-ніж коштував дорожче), пішли на будівництво центру для лінійного прискорювача та закупівлю супутнього обладнання, тож насправді вийшло дорожче гамма-ножа. І відразу кілька джерел відкатів.
До речі, нинішній керівник Інституту нейрохірургії ну так любить медтехніку і вироби медпризначення, що, подейкують, зі своїм зятем не пропускає жодної копійки, виділеної інституту. Безкорисливо любить академік гроші. А зять академіка очолює кілька компаній із продажу медобладнання. А за сумісництвом працює перемовником з іншими постачальниками медичного обладнання та виробів медичного призначення для потреб інституту.
Але цей прискорювач в Інституті нейрохірургії хоча б було встановлено й введено в експлуатацію. А ось лінійний прискорювач, куплений у компанії бізнесмена К. за 26,5 млн грн у 2011 році Національним Інститутом раку, до сьогоднішнього дня порошиться в коробках на складі. Тому що не було ні умов для його установки, ні фінансування для створення цих умов. А фінансування, щоб бізнесмен К. разом із директором центру і МОЗ добротно наварили на державних грошах і людському горі (йдеться про онкохворих, нагадаємо) – знайшлося.
Але, звичайно, лідером нашого хіт-параду є історія 2008 року із закупівлею печей для знищення відходів туберкульозних диспансерів. Тут знову ж таки спільна гра постачальників, академіка НАМНУ, МОЗ та шанованої української спецслужби. Сама ідея закуповувати печі (інсинератори) народилася в академіка Ф., колишнього головного пульмонолога і фтизіатра МОЗ, директора інституту, а за сумісництвом – власника фармкомпанії. Спочатку планувалося закуповувати діагностичне та лікувальне медичне обладнання для диспансерів. Але не зійшлися в ціні питання з уже згаданим вище великим постачальником бізнесменом К. І тому академік Ф. зіграв у дуеті з іншими своїми багаторічними партнерами із закупівлі за бюджетні кошти протитуберкульозних препаратів сумнівної якості та за цінами, вищими за ринкові в рази. У цьому контексті часто називають прізвища "Багрій-Лірник-Кучирка-Береговий", теж не останніх людей на ринку медтехніки та медпрепаратів.
Було знайдено печі – не найвідомішої французької фірми, для якої ця продукція не була профільною. Застарілі і, судячи з експертних відгуків, такі, що не забезпечували попереднього знезараження відходів, як це прийнято у світовій практиці. Але зате дешеві. А за іншою версією – і зовсім безкоштовні, віддані в Україну на утилізацію. Наступний етап – успішне лобіювання в МОЗ проєкту академіком Ф. Міністр К., вірний соратник президента Ющенка, погоджується на відкат у 5%. Потім – прописуються умови тендера. Їм, зрозуміло, відповідають тільки одні печі в світі – ось ці самі. Аж до того, що дозволяється допуск обладнання, яке не зареєстровано в Україні. Нагадаємо, що йдеться про відходи тубдиспансерів.
Гроші на закупівлю медобладнання розпилюють уже багато років
І найголовніше. Було куплено 13 печей. І жодна з них не була встановлена і не запрацювала. І вже не запрацює. Причин кілька. Більшість печей була газова, а низка диспансерів не була газифікована. Для встановлення печей був потрібний повноцінний проєкт з узгодженням усіх дозвільних органів вартістю для кожного диспансеру, на який гроші було не передбачено. І, нарешті, вишенька на торті – у печей не було фільтрів. Тобто вони апріорі не могли бути запущені навіть у разі їх встановлення. А щоб академік Ф. залишився академіком, а не підозрюваним і обвинуваченим, а його партнери з бізнесу і МОЗ теж спали спокійно, 10% отримав "дах" із силової структури.
Ми розповідаємо все це для розуміння того, що передбачає сьогоднішній проєкт Кабміну і МОЗ із закупівлі "антикоронавірусного" обладнання та освоєння 5,3 млрд грн. Ось це й передбачає. Претендувати на розпил цих грошей будуть усі ті самі на манежі.
За нашою інформацією, зустрічі з представниками Кабміну і МОЗ провели посольства Німеччини і США, схвильовані новиною про майбутній дерибан у 200 млн доларів. Зустрічі були, звичайно, не для того, щоб застерегти або пожурити за дерибан. А щоб проінформувати про важливість співпраці та вільної конкуренції взагалі та дружнього допуску в тендери зокрема двох компаній: німецької "Сіменс" і американської "Дженерал Електрик". Наші західні друзі чудово розуміють, чому одне й те саме обладнання коштує в США і Німеччині дешевше, ніж в Україні. І розуміють аморальність і протизаконність корупції. Але по-перше – аморально це в себе на батьківщині, а не в зулусів. А по-друге – 200 мільйонів доларів – це завжди 200 мільйонів доларів!
Розпил вимальовується грандіозний, і тому – ні любові, ні туги, ні жалості. Бюджетне свято упирів. Хто перший присмоктався – того і вена. А те, що кожна вкрадена тисяча гривень, – це чиєсь не врятоване життя, то кому це цікаво? Україна – велика, витримає. Як витримувала досі.
Далі буде...
Немає коментарів:
Дописати коментар