Кримське сухе. Як окупований півострів зіткнувся з тотальним дефіцитом води і з перспективою повного всихання

Автор: Іван Верстюк

Окупований Крим через українську блокаду зіткнувся з тотальним дефіцитом води — жителям Сімферополя вже радять її економити, пише журнал НВ.

Весь сільськогосподарський степовій регіон півострова і його хімпромисловість онпинилися на межі повного всихання.


Сировинна карта Криму, яку вивчає на уроках географії кожен український школяр, має кілька важливих пунктів: залізна руда, газ, солі натрію і магнію, кварцові піски. А ще — вода.
На останній у Криму сформувалося досить велике аграрне виробництво: до окупації півострів був найбільшим регіоном з вирощування у країні рису — вологолюбної культури. Місцеві ферми вирощують також сою, що вимагає багато рідини.
Але ще у 2014 році Україна перекрила подачу прісної води із Дніпра по Північно-Кримському каналу. А власних джерел півострову перестало вистачати у 2018-му, коли він увійшов у кліматичний цикл посухи (тут плодоносні роки століттями змінюються посушливими із суворою періодичністю у п’ять років).
У січні Ігор Вайль, голова підконтрольного Кремлю «Держкомітету з водного господарства Криму», заявив, що запасів прісної води в Сімферополі залишилося на 100 днів. Раніше він же запевняв, що Крим забезпечений водою до літа. Окупаційна влада вже випустила попередження для місцевих жителів: максимально економити воду і, наприклад, не чистити зуби з увімкненим краном.

Фото: НВ

Незабаром після цього міська адміністрація Сімферополя відключила гаряче водопостачання по буднях, а холодну воду почала подавати за графіком — вранці та ввечері.
«Дефіцит води — найбільша і болюча проблема для окупаційної адміністрації Криму, — каже Євген Гайворонський, кримський журналіст, який втік на початку січня в Київ після конфлікту з російською ФСБ. — Північ і центр Криму вже стали зоною екологічного лиха».
Такі новини зустріли в Україні по-різному. Хтось у черговий раз заявив, що нарешті приносить свої плоди водна блокада півострова, ініційована Адміністрацією президента (АП) шість років тому. А ось Давид Арахамія, голова фракції Слуги народу (СН), недавно сказав, що готовий пустити воду у Крим в обмін на поступки Володимира Путіна по Донбасу. «Я б на таке пішов, тому що у Криму так чи інакше водою будуть користуватися громадяни України», — зазначив парламентарій. Втім, згодом він відмовився від своїх слів.
Ще один депутат від СН — Юрій Арістов — заявив, що розглядає варіант продажу прісної води у Крим. Але і він потім виправився: мовляв, ніяких серйозних розмов з цього приводу в його партії немає, а продаж води — його приватна ідея, яку він випадково наважився промовити вголос.

Читайте також:

Павло Казарін

Головний біль Кремля. Хто першим заговорить про постачання води до Криму?

«Тема Криму живе в нашій партії, але конкретно воду ми ще не обговорювали», — зізнався НВ Андрій Герус, депутат СН і голова енергетичного комітету ВР, у кулуарах Мюнхенської конференції з безпеки.
На тій самій конференції, а точніше на Українському ланчі, що проводиться Фондом Віктора Пінчука, кримське питання підняв президент Володимир Зеленський. Конкретних рішень ні щодо води, ні щодо політики він не пропонував. «Коли Крим буде українським? — попередив Зеленський питання, що витало в залі. — Він завжди був і буде українським, але нам треба працювати над менталітетом українців [які живуть у Криму]».

Політична геологія

Щорічна потреба Криму у воді становить близько 1,1 млрд кубометрів. До анексії 85% цього обсягу постачав 400-кілометровий Північно-Кримський канал, який живив водним ресурсом із Дніпра систему кримських водосховищ.
Для питних потреб двохмільйонного населення півострова потрібно приблизно 100 млн кубометрів води на рік. А левову частку дніпровської води споживала аграрна промисловість: 700 млн кубів йшло на виробництво рису, 200 млн — на сою. Ще 100 млн — на хімпромисловість, представлену у Криму заводом Кримський титан, який до анексії безпосередньо належав українському бізнесмену Дмитру Фірташу.
Відсутність поставок по Північно-Кримському каналу окупаційна влада цілком логічно вирішили компенсувати водою з опадів та артезіанськими ресурсами. Крим отримує на рік поверхневих стоків на 1 млрд кубів, а за розумного використання підземних вод може отримати ще 500 млн, розповідає Андрій Сенченко, екс-заступник голови АП часів Олександра Турчинова та ініціатор перекриття Північно-Кримського каналу.

Північно-Кримський канал довжиною 400 км забезпечував 85% потреб Криму у воді, наповнюючи систему водосховищ півострова / Фото: REUTERS

Але посушливі кліматичні умови останніх кількох років перекрили ці джерела. І зараз, вважає Сенченко, кримська влада намагається шантажувати Україну, прикриваючись потребами простих кримчан. Але для населення вода є. Її немає для промисловості - внутрішні ресурси вичерпали через непродумане їх використання. Найбільше від цього зараз страждає Сімферополь і степовий Крим.
Сімферополь живиться із чотирьох водосховищ наливного типу, найбільше з яких — Міжгірне обсягом 50 млн кубометрів. Воно вже шість років нормально не заповнюється і стало основною причиною дефіциту питної води. Його міг би перекрити резервний фонд на річці Салгір, але і це водосховище вичерпалося через нестачу опадів у Криму в останні три роки: Салгір майже висохла, а тому обсяг води у резервному водосховищі скоротився у п’ять разів.
«Окупація сталася у водні роки — росіянам спочатку щастило на багатосніжні зими, — пояснює Борис Бабін, радник секретаря РНБО та екс-представник президента України у Криму. — А з 2018-го Крим увійшов у посуху, яка триватиме 4−5 років».
Окупаційна влада, викачуючи всю воду з артезіанських свердловин, зуміла перекрити дефіцит в останні пару років. Але проблема в тому, що Крим — півострів, що омивається солоними водами Чорного моря. Ті заходять у ґрунтові пласти, коли звідти викачують воду прісну. Так відбувається засолення ґрунту — це серйозна екологічна проблема, вирішувати яку доведеться ще довгі роки. Саме з цієї причини в радянські часи у Криму діяла сувора заборона на використання артезіанських свердловин.
«Росіяни розуміють, що без Північно-Кримського каналу води у Криму не буде — як у степовому, так і в передгірному, — наголошує Бабін. — Кримчани вже моляться на кожен дощик».
Ще один споживач води — російські військові бази, і в першу чергу — Чорноморського флоту РФ у Севастополі, яка теж забезпечується з Північно-Кримського каналу. Крім бази флоту, росіяни за шість років окупації побудували великі військові об'єкти у декількох місцях: в селі Перевальне під Сімферополем, а також у степовому Криму. «Вони туди затягли військову техніку (БТР, БМП) і обслуговуючий військовий персонал, якому не вистачає води», — пояснює Ленур Іслямов, один із лідерів кримськотатарського руху.

Ленур Іслямов, один із лідерів кримських татар, нагадує: відкриття Північно-Кримського каналу дасть воду і військовим об'єктам окупаційних сил РФ / Фото: Наталія Кравчук / НВ

Тому опція «відкрити Північно-Кримський канал» означає не лише наповнити водою водосховища під Сімферополем для городян, але й напоїти військовослужбовців РФ.
Для внутрішнього кримського громадського порядку денного дефіцит води — критично важливе питання. «Самі кримчани вже не думають про воду окремо від проблем окупації в цілому», — пояснює журналіст Гайворонський. Він розповідає, що коли його намагалися схилити до співпраці у Краснодарському відділенні ФСБ, яке курує Крим, то феесбешники прямо говорили: за їхньою внутрішньою соціологією у Криму зростають проукраїнські настрої і з цим треба щось робити.
Для сімферопольців вода — дійсно дуже важливе питання, підтверджує Олександр Лієв, колишній голова водного господарства Криму. «Але в інформаційному полі Сімферополя виразних меседжів від України практично немає», — говорить він.