Як через парламент повертають схеми "Сім’ї" на тютюновому ринку

Вже найближчим часом місцеві бюджети можуть позбавитись одного із суттєвих джерел надходжень – 5% з роздрібної торгівлі підакцизними товарами. Принаймні, така загроза є дуже реальною.


 І криється вона у двох масштабних за кількістю та змістом новацій – законопроєктах №1210 та №1209-1, які наступного тижня мають всі шанси бути прийнятими парламентом у другому читанні.
За здавалося б благою ціллю – вдосконаленням адміністрування податків, усуненням технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві – їхні автори і головні лобісти (нардепи Данило Гетманцев та Олексій Ковальов) вміло приховують цікаву і небезкорисливу мету. Вони штучно створюють умови для суттєвого скорочення кількості оптових компаній і підприємств з торгівлі тютюновими виборами, чим абсолютно посилюють монополізацію цього ринку та заганяють роздрібників до лап головного тютюнового магната в Україні – компанії "Tedis".
До чого тут місцеві бюджети?!
Звісно, що власне вони турбують законотворців з податкового комітету ВР щонайменше. Хоча, не будемо стригти всіх під один гребінець. Кожне прагнення, як і кожна дія, мають свої прізвища. Тим більше, не обійтися без конкретних прізвищ у діях вигідних. Автори законопроєктів №1210 та №1209-1 майже впевнені у можливостях протягнути свої ініціативи через парламент.

По-перше, обидва – представники монобільшості й "слуги народу". По-друге, пан Гетьманцев очолює Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики і фактично від його рішення залежить як проголосують "слуги народу" в Комітеті. А пан Ковальов керує в цьому Комітеті підкомітетом з акцизного податку та законодавчого регулювання ринку спирту, алкоголю і тютюну. Ну і без третього не обійтися. Монополістом "Tedis" контролюється приблизно 70% ринку оптового продажу тютюну в Україні (це підтверджено рішеннями Антимонопольного комітету в 2016 та 2019 роках). Власником "Tedis" є одесит Борис Кауфман. У 2019 році він увійшов до ТОП-100 найбагатших українців. І саме він отримує від 6 до 8% торговельної націнки з кожної проданої в Україні пачки цигарок. Але з прийняттям внесених Данилою Гетманцевим та Олексієм Ковальовим законопроєктів отримуватиме ще 5% додатковї вигоди з кожної пачки сигарет. Саме ті 5%, що зараз надходять до місцевих бюджетів і витрачаються громадами на свої потреби.
У чому схема?
Напевно, одним з перших кроків так званої фінансової та податкової децентралізації, зроблених ще на старті цієї реформи, стало спрямування 5% з продажу пива, алкогольних напоїв, палива, тютюнових виробів, тютюну та його промислових замінників до місцевих бюджетів. Кожна роздрібна мережа (незалежно від того, чи це великий супермаркет у мегаполісі, чи маленький сільський ларьок) закладає 5% у вартість підакцизного товару. Щомісяця ці кошти надходять до бюджетів населених пунктів за місцезнаходженням роздрібника. Йдеться про товари зі значним попитом. Тож зрозуміло, наскільки важливими такі надходження є для бюджетів на місцях.
Автори зазначених законодавчих змін змінюють цей порядок. Вони пропонують, аби 5% акумулювала та перераховувала до бюджетів не роздрібна торгівля, а "останній" оптовик у ланцюгу поставки тютюнових виробів.

Задекларована мета такої ідеї, як завжди, альтруїстична – збільшити надходження від роздрібного акцизного податку та зменшити видатки податкових органів на його адміністрування.
Насправді ж, цей роздрібний за своєю суттю податок буде сплачувати фактично дистриб’ютор з ліцензією на оптову торгівлю. А 70% ринку оптового продажу тютюну, як ми пам’ятаємо, контролює монополіст "Tedis" . Можливо, саме цим пояснюється і наступна новела а-ля Кауфман/Гетманцев/Ковальов з кінцевою метою максимально монополізувати ринок і відібрати гроші у місцевих громад в кишені цих трьох мушкетерів.
Знищити зайвих і заробляти
Є в цьому прагненні певна аналогія з теорією Дарвіна – виживає не найсильніший, а найбільш пристосований. В українському варіанті – свій. Аби забезпечити концентрацію й акумулювання 5% податку на підакцизні товари в якомога вузькому колі оптовиків, монопольно-тютюнові лобісти пропонують зробити і без того жорсткі  умови отримання ліцензії на право оптової торгівлі жорсткими максимально. Реально відповідати їм зможуть декілька підприємств в Україні.

Коло замикається в буквальному сенсі. Оптовики, що виживуть на ринку, закладатимуть 5% податок в ціну кожної пачки цигарок. І з урахуванням негативного досвіду роботи компанії "Tedis" (згадуємо рішення Антимонопольного комітету) простежується спокуса, що до бюджетів ці кошти не дійдуть зовсім.
Зараз тіньовий тютюновий ринок складає понад 7%, а бюджет України, за підрахунками Рахункової Палати, недоотримав 2 млрд. грн. При цьому кількість оптових компаній з торгівлі тютюновими виробами не доходить і до 200. Навряд чи вдасться прослідкувати за процесом прозорої сплати ними податку, коли на відміну від різноманітних роздрібних точок вони знаходяться  далеко не в кожній громаді. А йдеться, за грубими підрахунками, про 2 млрд грн.
Незрозумілими постають питання:

• заради чого цьому сприяють пани Гетманцев та Ковальова?
• у чому полягає особиста зацікавленість цих "слуг народу"?
• чиї вони слуги – Народу чи Кауфмана?

Засідання парламентського Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, де перший головує а другий керує основним у цих питаннях підкомітетом, відбудеться 13 січня. А вже наступного дня законопроєкти №1210 та №1209-1 заплановані для розгляду в сесійній залі.

Cподівань, що в монобільшості вистачить сміливості відмовитися від створення тотальної монополії на тютюновому ринку в Україні, майже не залишається. Занадто вже красномовно виглядає практика голосування "слугами" за все внесене "слугами" та "слугами" ж підтримане у комітетах.
На жаль, страждатиме від цього кінцевий споживач. Бо за класикою жанру, як тільки монопольне становище досягнуто, компанія втрачає будь-який інтерес до самовдосконалення. Конкурентів більше немає, тож навіщо турбуватися про якість і ціну? За відсутності іншого, товар куплять все одно. І якщо покупець чимось незадоволений, то це проблеми покупця. Про економіку і підприємництво, які втрачають при цьому стимули для розвитку, не йдеться взагалі. Як, до речі, і про місцеві бюджети.

Джерело: Вголос