Чим «бандерівці» завинили Земану? Співпраця чехів з підпіллям ОУН та УПА на Волині


29 грудня 2018 року речник Президента Чехії Їржі Овчачек написав у Twitter, що Мілош Земан закликає «протестувати проти героїзації воєнних злочинців з України».
Таку емоційну реакцію спричинило підписання 23 грудня Президентом України Петром Порошенком закону, що надає статус учасників бойових дій солдатам збройних формувань, "які "боролися за незалежність у ХХ-му столітті".


Згадана політична заява не виглядає дивною для відверто проросійського політика-популіста Земана. Однак вона піднімає маловідому сторінку нашого спільного минулого.
Президент Чехії Мілош Земан "публічно закликав, щоб Прага офіційно висловила протест проти звеличення воєнних злочинців Україною", написав у Twitter-і речник президента Їржі Овчачек.
Міністерство закордонних справ Чехії, зокрема, його очільник Томаш Петршічек, "на вшанування бандерівців в Україні боязливо мовчить"
Починаючи з 60-х років ХІХ століття місцем компактного проживання чехів на території Західної України стала Волинь. Поміж місцевим населенням вони здобули славу взірцевих господарів, освічених та толерантних людей.
Майже на сотню років волинська земля стала для десятків тисяч чехів Батьківщиною. Відповідно вони були невід’ємною частиною української визвольної боротьби, яка розгорнулася на цих теренах у 40-х роках ХХ століття.
Взаємини волинських чехів з Організацією українських націоналістів розпочалися одночасно із виникненням її перших осередків. Ще на початку 1941 р. органами НКВД був арештований чех Іван Альбель, який входив до "п’ятірки" ОУН в містечку Іваничі.
Значною мірою налагодженню співпраці сприяли міжнаціональні шлюби. З чесько-української сім’ї походив провідник Корецького надрайону ОУН Святослав Титков - "Роман", а також член ОУН Олександр Штефель із села Княгинінек Луцького району.
 Святослав Титков - "Роман"
Відомо, що волинський чех з дружиною-українкою працювали санітарами куреня УПА "Морозенка" (Кременецький район). Чешка Ніна Бешта з села Полонка Луцького району мала шлюб з керівником Служби безпеки (СБ) ОУН на Північно-Західних українських землях (ПЗУЗ) – Олексієм Присяжнюком - "Мітлою", а суспільно-політичний референт ОУН Ковельської округи – Теодор Шоломицький - "Стир" був одружений на чешці з села Купичів Турійського району.
 Олексій Присяжнюк разом із дружиною Ніною Бештою (зліва) та її подругами-гімназистками
Фото 1930-х років
Незважаючи на те, що більшість волинських чехів були католиками, а українці – православними, на відміну від поляків, між ними ніколи не виникало жодних релігійних чи національних конфліктів. Причиною цьому була традиційна чеська розважливість та відсутність імперських комплексів.
Втративши нещодавно власну державу, волинські чехи прихильно ставилися до національно-визвольних прагнень українців. Восени 1942 р. у чеській сім’ї з Купичева мешкав Ковельський окружний провідник ОУН Євген Манько - "Ящур". У цей час місцевий чеський поет Йозеф Томан-Томанек написав вірші із закликом збройно боротися за незалежність України.
 Йозеф Томан-Томанек з дружиною
Більшість волинських чехів позитивно сприйняла створення весною 1943 р. запілля Української повстанської армії. Стосовно цього військовий референт ОУН на ПЗУЗ Василь Сидор - "Кригул" згадував:
"Боротьба відділів УПА полягала в самообороні населення України без огляду на національність, віросповідання і т.д. (наприклад дуже гарно ставилися до визвольної боротьби чехи, яких було на Волині біля 40 тисяч, вони тісно співпрацювали з УПА)…".
Від самого початку чехи допомагали повстанцям. Так, на початку березня 1943 р. в чеській колонії поблизу села Колесники Гощанського району переховувався начальник штабу Військової округи УПА "Заграва" Леонід Ступницький - "Гончаренко") та його син Юрій.
 Леонід Ступницький - "Гончаренко"
У суспільно-політичному звіті ОУН з округи Володимир-Горохів за серпень 1943 р. повідомлялося: "…Чехи Іваничівського району симпатизують нашій боротьбі, чехи поблизу Горохова (кількасот населення) цікавляться нашим рухом і ставляться дуже прихильно. Підпорядковуються нашій організації і співпрацюють з нами, причому творять власні станиці".
У травні 1943 р. чеська громада Купичева передала до військової бази УПА "Січ" в селі Вовчак велику кількість медикаментів. Крім того налагодила роботу гарбарні та м’ясарні.
 Будинок чеха Буяльського в Купичеві
Господарський референт Дубенського надрайону ОУН Йосип Павлюк -"Венус" згадував про допомогу УПА від місцевих чехів:
"Для медичних потреб Українського Червоного Хреста (УЧХ) виготовляли домашнім способом спирт міцністю 85%. У виробництві такого спирту багато допомагали чехи, мешканці на наших теренах. Вони власними силами змайстрували відповідну апаратуру для виготовлення спирту та сконструювали належний прилад для виміру градусів…
Чехи взагалі ставилися дуже прихильно до нашого руху і брали активну участь у різних артілях, які виробляли предмети для потреб УПА. Село Чеські Вовковиї було головним центром всяких майстерень і верстатів. Найбільшу популярність заслужив римарський заклад, в якому чехи виготовляли для УПА доброякісні сідла і упряж".
Вважаючи чехів за своїх союзників, УПА намагалася їх захищати. Прикладом цього є спроба врятувати від знищення німцями села Малин. Донині достеменно невідомо усіх обставин трагедії. Припускають, що її причиною була провокація радянських партизанів.
Версій кілька. За однією із них, 13 липня 1943 року у церкві, клунях, стодолах, школі, будинках було спалено 532 мирних жителів Малина (374 чехи, 132 українці та 26 поляків), а разом із жителями сусідніх сіл в братській могилі поховано 800 осіб.
Злочинну акцію проводили німці, але за свідченням очевидців деякі солдати говорили польською, українською, російською, а навіть чеською мовами. Їх супроводжували озброєні цивільні особи, а також вояки шуцманшафту польської національності.
За іншими даними, 13 липня 1943 року було заживо спалено понад 650 чехів і майже 200 українців. Каральну акцію під керівництвом німців проводила польська поліція.
За свідченнями повстанця Василя Соловея - "Мухи" врятувати від спалення Малин намагалася чота УПА "Чумака" (40 вояків). Однак під час бою з німецьким каральним підрозділом вона була повністю розгромлена.
 Витяг з протоколу допиту Василя Соловея від 15 квітня 1944 р.
Крім того при обороні Малина німці повністю знищили кущову боївку самооборони УПА на чолі з Андрієм Гаврилюком (16 вояків). У звіті УПА Луцької округи від 13 липня 1943 р. повідомлялося, що німці спалили Малин. За ще однією з версій тоді загинуло 624 чехів та 115 українців.
Підтримуючи боротьбу УПА з німцями, частина волинських чехів поповнила її лави. Брат голови Купичівської сільської управи Юзеф Кучер очолив навесні 1943 р. школу мінерів УПА, а згодом командував роєм кавалерії загону імені Богуна (Володимир-Волинський район).
Відомо також, що до складу підрозділу групи УПА "Богун" (південна Волинь) входив чех Тадеуш Глоса - "Чодака" з села Пустоіванне Радивилівського району, а також стрілець "Грім".
 Вояк чоти УПА "Чумака" Василь Соловей - "Муха"
Поряд із іншими повстанцями, вони віддавали своє життя за майбутню державність України. У серпні 1943 р. за співпрацю з УПА німці повісили в Горохові місцевого чеха Олександра Штепана. Наприкінці літа 1943 р. біля села Великий Стидин на Костопільщині, у сутичці з радянськими партизанами, загинув учасник сотні УПА "Дружинники" – чех "Хвиля".
Відомо про існування чеського національного підрозділу у складі УПА. Курінний УПА Максим Скорупський - "Макс" згадував, що зустрівся в селі Гільча на Здолбунівщині з чеською самообороною, яка називала себе Чеською повстанською армією. Очолював її Антонін Нехутний.
Невдовзі вона увійшла до складу куреня УПА Якова Яковліва - "Юрка" та базувалася в селі Вовковиї Демидівського району. Спеціально для поповнення Чеської повстанської армії підпільна друкарня Групи "Турів" на Дубенщині випустила листівки – "До Чехів в Україні!" та "Чехи!".
 Листівка "Чехи"
ГДА СБУ. - Ф. 13. - Спр. 376. - Т. 64. - Арк. 24
Незважаючи на агітацію, більшість волинських чехів, не зважувалися збройно виступити на стороні УПА. У суспільно-політичному огляді військової округи "Богун" (південь Рівненщини) від 31 жовтня 1943 р. повідомлялося:
"З національних меншин, що населяються цей терен і з якими знаходимо спільну мову, є чехи. Вони до нас, як господарів на цьому терені і до визвольної боротьби українського народу відносяться лояльно. Щоправда, вони стараються бути лояльними скрізь – і з нами добрі і німцям годять. Хоч як ненавидять німців, все ж таки воліють жити в спокої…".
Новим поштовхом для налагодження співпраці з чехами, стало створення ними 13 червня 1943 р.в селі Московщина Млинівського району організації "Бланік" (назва гори в Чехії – Я.А.). За координацією зв’язку з чеським збройним підпіллям відповідав керівник запілля УПА Ростислав Волошин - "Горбенко".
 Ростислав Волошин - "Горбенко"
Для виконання цього завдання при розвідувальному осередку штабу групи УПА "Південь" (Дубенщина) було створено спеціальну групу. Очолив її шеф розвідки Адам Кисіль - "Немо" та його заступник – слідчий СБ Василь Коренюк - "Модест".
 Адам Кисіль - "Немо"
Перші переговори з представниками "Бланіка" вони провели ще влітку 1943 р. На них було домовлено про нейтралітет. Передбачалося, що чехи створять власні збройні підрозділи та боротимуться проти німців окремо від УПА. Спеціально для контактів з представником "Бланіка"в селі Йосифівка, при штабі УПА групи "Богун" діяв зв’язковий "Верба".
 Василь Коренюк - "Палій"
Наступні переговори відбулися 24 жовтня 1943 р. в селі Дермань Здолбунівського району, яке на той час було столицею "повстанської республіки". Безпосередньо про зустріч домовився чех Крейч з села Гільча, який користувався повагою серед місцевих українців.
Представниками "Бланіка" на переговорах був вчитель Володимир Кноп -"Влчек", інженер Єржи Лізалек - "Броз" та Цілц. Згідно із домовленістю, вони прибули без зброї на возі запряженому білим конем.
За кілька кілометрів від Дерманя їх зустріли представники УПА та супроводили до одноповерхового цегляного будинку Йосипа Шевчука. Саме там розпочалися переговори, які тривали близько двох годин.
Дерманський монастир
Фото 1930-х років
Як згадували чеські представники: "Два бандерівці, обидва гарно вдягнені, в цивільному, вийшли з протилежних дверей. Після того, як ми відрекомендувались почалися переговори. Від нашої першої делегації виступив Єржи Лізалек. Говорив чеською…
З іншої сторони – вів переговори чоловік середнього зросту на псевдо "Невідомий". Нас здивувало те, що він вільно розмовляв чеською… При наступних зустрічах з Антоніном Бочком, який очолював відділ безпеки "Бланіка", "Невідомий" повідомив, що є випускником філософського факультету Карлового університету в Празі…"
Переговори були предметними, спокійними і з обох боків шанобливими. Чехи заявляли, що розуміють державницькі прагнення українців, але вирішили дотримуватися нейтралітету.
Свою позицію вони пояснювали, тим що дотримуються вказівок чеського уряду в Лондоні, який є союзником Радянського Союзу. Найближчим часом чехи, ймовірно, виступлять проти німців. Однак зроблять це у складі чехословацьких військ під командою Людвіка Свободи.
У відповідь представник УПА Григорій Фридрих - "Невідомий" зазначив, що розуміє позицію чехів та доповість про неї керівництву. Також він просив допомогти українцям сільськогосподарською технікою в обмолоті збіжжя. Після закінчення переговорів "Невідомий" продовжував координувати взаємини УПА з чехами.
 Обкладинка архівно-слідчої справи Григорія Фридриха
На початку грудня 1943 р. відбулася наступна зустріч представника організацій "Бланік" Здолбунівського повіту Джуса та керівника розвідувального осередку УПА "Немо".
Після домовленостей Едварда Бенеша та Йосипа Сталіна чехи кардинально змінили свою позицію. Керівництво "Бланіку" вирішило розірвати зв’язки з УПА та підтримати свій уряд. Крім того вони остерігалися бути втягненими до конфлікту з поляками, який тоді вирував на Волині. Надалі зв'язок з підпіллям ОУН підтримували лише поодинокі місцеві чехи.
Впродовж лютого-березня 1944 р. Рівненщина була звільнена від німців Червоною армією. У цей час волинські чехи масово вступали до бригади Людвіка Свободи. Приходили цілими родинами, батьки із синами, старші зменшували собі роки, а молодші збільшували. До бригади Свободи записувалася навіть українці-оунівці. Наприклад, провідниця Жіночої ланки ОУН Оваднівського району Галина Березовська.
Водночас інша частина волинських чехів продовжувала співпрацю з підпіллям ОУН. У березні 1944 р. референт зв’язку Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ Микола Колтонюк-Якимчук - "Олег" переховував в сім’ї чеха Владека Стегліка з села Малеве Демидівського району свою вагітну дружину Зінаїду Драницьку - "Олю".
 Микола Якимчук-Колтонюк - "Олег"
Фото 1939 року
21 жовтня 1944 р. оперативна група Дубенського районного відділу НКВД виявила на горищі мешканця Чеської колонії Гендриха трьох учасників УПА. Усі вони відмовилися здаватися ворогу та загинули в бою.
10 липня 1946 р. між Радянським союзом та Чехословаччиною було підписано угоду про обмін населенням. Передбачалося переселення чехів з території колишньої Волинської губернії та прибуття на їх місце українців-русинів з Словаччини.
Під час цього обміну, разом із волинськими чехами, виїхало чимало підпільників ОУН. Зокрема, Олександр Дусз містечка Верба на Рівненщині таємно вивіз до Чехії, у возі під соломою, свого зятя – оунівця Степана Остапчука. Те саме зробив чех Йосиф Чапек з села Софіївка Дубенського району.
За допомоги чехів Юзефа Лінгерта та Івана Лінгера з села Іваниичі Вербського району до Праги виїхав референт СБ Дубенського району ОУН Михайло Фурманець - "Орлик". У столиці Чехословаччини він влаштувався працювати водієм трамвая.
Чех з Дубенщини Микола Ваганов, під виглядом родички, вивіз до Праги учасницю ОУН Марія Дзивак. До міста Лібчани Карловоградецького краю (Чехія) нелегально виїхав керівник СБ Здолбунівського надрайону ОУН Микола Миськів - "Чорнота" та учасники його боївки: Микола Ковтонюк - "Береза" та Федір Савицький - "Незівай".
Навіть після масового виїзду на історичну Батьківщину, поодинокі чехи, які ще залишалися на Волині, продовжували надавали підтримку підпіллю ОУН. Наприклад, вночі 19 липня 1949 р. у будинку старого чеха в селі Підцурків Здолбунівського району відбулася нарада керівників ОУН.
На даний час вдалося з’ясувати, що останнім волинським чехом, який віддав своє життя за незалежність України під час визвольних змагань – був керівник підпільної друкарні імені Тараса Шевченка при Кременецькій окрузі ОУН – "Вено".
 Листівка із підпільної друкарні імені Тараса Шевченка
5 червня 1950 р. дві оперативно-військові групи Шумського районного відділу МГБ на чолі з лейтенантом Хрєновим та капітаном Сахаровим оточили його криївку неподалік села Теремне Острозького району.
Підпільникам, які знаходилися у бункері запропонували здаватися, але вони відмовились та відкрили вогонь у відповідь. Внаслідок перестрілки, усі троє оунівців на чолі з "Вено", загинули.
Обладнання вилучене з підпільної друкарні імені Тараса Шевченка
Нині українці знову борються за збереження державності. Як і чехи в минулому, намагаються вберегти від знищення свою мову та культуру.
Натомість окремі іноземні горе-політики намагаються скористатися ситуацією та вислужитися перед Росією. Нахабно лізуть до внутрішніх справ чужої країни. Не розібравшись в історичних подіях, намагаються відшуковувати проблему там, де її ніколи не було.
Чехи та українці мають давню, унікальну для Європи історію взаємоповаги. Можна з впевненістю стверджувати, що жодному політику не під силу її зруйнувати.
Читайте також:


Ярослав Антонюк
історик, кандидат історичних наук (Київ)
at
Labels:

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Дописати коментарі (Atom)