Реальний суспільний протест після найближчих виборів поки виглядає можливим лише в одному випадку - якщо переможе хтось із відверто проросійських кандидатів. Бойко якийсь чи Медведчук. Це дуже малоймовірний сценарій в новій Україні. А навіть якщо б когось з публічних колаборантів і проголосили переможцем, то жодному з них не дали б скласти присягу президента. Однак, тоді б це вже був не Майдан, а щось значно серйозніше.
Тепер про більш реалістичний варіант. Це коли люди масово вийдуть захистити чийсь результат. Щоб таке сталося, цьому має передувати усвідомлене і однозначне голосування за кандидата, у якого вкрадуть перемогу. Він має бути однозначно позитивним персонажем. Ну майже богом на землі.
Майже бога, яким тоді був Ющенко, серед сьогоднішніх фаворитів явно немає
Соціологія показує, що вся панель кандидатів-лідерів в тій чи іншій
мірі й близько не викликає аж такої довіри в українців. Майже бога, яким
тоді був Ющенко, серед сьогоднішніх фаворитів явно немає. Поки виглядає
так, що виборець шукає для себе варіант як проголосувати не за, а проти
когось. Ну наприклад, голосую за Порошенка, щоб не перемогла Тимошенко.
Або ж навпаки. В такому випадку революція неможлива. Ніхто надриватися
не буде. Бо це голосування з огидою, а не від оптимізму.Якщо б вибори відбулися у найближчу неділю, то найімовірніше у другому турі зійшлися б Тимошенко і Порошенко. За такого сценарію Майдан тим більше малоймовірний. Ні за неї, ні за нього ніхто не повставатиме. Він набрид, а її електорат на революцію в принципі не здатен. Бо всі три революції - "на граніті", помаранчеву і Гідності - генерували не "юльки", а освіченіші пласти української нації.
Далі буде видно.
Оригінал
Немає коментарів:
Дописати коментар