У перший день чемпіонату світу з футболу в країні-агресора було б незайвим нагадати, як різні країни і окремі спортсмени користувалися подібними змаганнями для демонстрації своєї позиції.
Важливе, але нудне вступ.
У цій статті ми розглянемо основні форми політичних протестів на великих спортивних змаганнях, але в основному (точніше, цілком) вони пов'язані не з футбольними турнірами, а з Олімпіадами, причому вже останні років сто. Олімпіада, хоч як крути, подія більш важливе - і більш політизоване одночасно, та й країн в ній бере участь набагато більше, ніж у фінальній частині будь-якого футбольного чемпіонату.
Вариант 1. Страна Х не едет в страну Y
Це, мабуть, найпопулярніший варіант протесту на спортивних заходах. Я навскидку не пам'ятав жодної Олімпіади за останні років п'ятдесят, куди хоч хтось не приїхав через політичні причини (тобто навскидку-то я не згадав, звичайно, і довелося лізти перевіряти. Були, були, наприклад в Афінах в 2004 році. ) Система проста, як тумбочка: країна Х публічно заявляє, що в країну Y її команда не їде за такою-то причини, і - сюрприз! - таки не їде.
Наприклад, команда Китайської Народної республіки (комуністичної) не їздила на кілька олімпіад через те, що на ці олімпіади була запрошена Китайська республіка, більш відома нам як Тайвань - хто не в курсі, повідомляю, що саме Тайвань досі вважає себе єдиним законним урядом Китаю по саму Монголію, позбавлений цього права після поразки націоналістів від комуністів у громадянській війні.
Читайте також: Група футбольних уболівальників зі Швейцарії мало не заїхала на передову в зоні проведення ООС на сході України
Сам Тайвань, до речі, теж регулярно олімпіади бойкотував через заборону на згадування слова "Китай" в назві своєї країни. Китай і сам по собі складна штука, а вже коли два Китаю з'ясовують, хто з них китаїст, то простіше точно не стає. Ну або можна згадати взаємні бойкоти олімпіади в Москві в 1980 році американцями і їх союзниками і "відповідь" від країн соцтабору через чотири роки на олімпіаді в Лос-Анджелесі.
Що у нас: Україна могла б бойкотувати чемпіонат світу в Росії так само, і це б вельми і вельми сильно вдарило б по країні-агресору, але відбір на чемпіонат ми не пройшли, і, відповідно, бойкотувати нічого не можемо.
Варіант 2. Організатори змагань забороняють участь країні Х
Самий простий, зрозумілий і логічний вид протесту "зверху" під тиском громадської думки - і найскладніший останнім часом. Звичайно, найпростіше було б заборонити Росії виступати, наприклад, на чемпіонаті світу з футболу. Причин - море: Крим, Донбас, Сирія, "Боїнг", Скрипалі ...
Прикладів заборон на участь чимало. Це і відсторонення Німеччини і її союзників від олімпіад після Першої світової війни - за розв'язання цієї самої війни, і невизнання СРСР олімпійським комітетом (взагалі Союз вперше взяв участь в Олімпіаді аж в 1952 році), і ситуація з олімпійськими іграми в Третьому Рейху (в результаті вони відбулися, за що після Другої світової МОК був змушений публічно вибачатися).
Що у нас: в останні десятиліття будь-яке велике спортивне змагання - це гроші спонсорів. Великі гроші. Неймовірні. І спонсорам протести не потрібні від слова "взагалі", їм потрібен логотип компанії на тлі п'єдесталу. Так що кожен виняток "зверху" спортивної команди, навіть самої канібальську країни - це зникаюча рідкість.
Виняток - відсторонення збірної Росії від зимової олімпіади цього року, а й тут мова не про політику, а про допінг, а допінгові скандали для спонсорів куди як небезпечніше, ніж політика. І чемпіонат світу з футболу в Росії не скасовано. Замість цього цивілізовані країни вибрали найбезпечніший - і найменш помітний - спосіб протесту: лідери цих країн не приїхали на церемонію відкриття. І все.
Варіант 3. Витівки з прапорами
О, з прапорами і з-за прапорів придумано безліч способів публічного протесту. Той же Радянський Союз на закритті московської олімпіади демонстративно не підняв прапор США - країни, в якій повинні були пройти наступні літні ігри - обмежившись прапором приймаючого міста, Лос-Анджелеса.
А в 1956 році збірна соціалістичної Угорської Народної Республіки, повстання в якій було тільки-тільки придушене радянськими військами, демонстративно промарширували під прапором Угорщини дорадянського зразка. А 100 років тому, в 1918 році американці, розлючені на те, що організатори олімпіади - англійці - забули вивісити на церемонії відкриття зоряно-смугастий прапор США, демонстративно відмовилися схилити прапор перед британським королем в ложі (посиливши скандал фразою про "ні перед одним земним монархом цей прапор не схилиться ").
Що у нас: Україна все так же не потрапила на чемпіонат світу в Росії (з минулого абзацу нічого особливо не змінилося). Так що протестувати з прапором ми зможемо, але як-небудь потім.
Варіант 4. Протести окремих спортсменів
Українська гірськолижниця Богдана Мацёцкая відмовилася від подальшої участі в олімпіаді 2014 року в знак солідарності з учасниками Майдану (йшов той самий кривавий лютий). Абсолютна чемпіонка двох Олімпіад, чеська гімнастка Віра Чаславска відвернулася під час гімну СРСР в 1968 році, протестуючи проти радянських танків на вулицях Праги.
Читайте также: ФІФА перевірить, звідки взялися більше 5 000 порожніх місць на трибунах
У тому ж році чорні спортсмени з США на п'єдесталі під час гімну своєї країни схилили голови і підняли кулаки, протестуючи проти расизму. Іранський дзюдоїст відмовився сооревноваться з ізраїльтянином в знак підтримки Палестини. Прикладів таких - десятки, якщо не сотні.
Що у нас: так нічого. Ті ж самі англійці навряд чи щось зроблять навіть після нахабною спроби Росії вбити двох чоловік в самому серці Британії (це я про спробу отруєння Скрипаль, якщо що.) А голландським тренерам не складає проблем щире посміхатися навіть після смертей голландських дітей в збитому Росією "Боїнгу". Спорт поза політикою, так. І поза совісті.
Варіант 5. Приїхати і перемогти зло
Найрідкісніший вид протесту - і, зі зрозумілих причин, найскладніший в реалізації. Відомий приклад - коли млостей ... тобто афроамериканці рвалися на олімпіаду в Третій Рейх, щоб показати повноцінність своєї раси. І, що найхарактерніше, показали.
Що у нас: враховуючи, що Україна на футбольних чемпіонатах перемога світить хіба що в альтернативній всесвіту (і то після знищення Таносом половини населення світу), то такий спосіб нам не світив навіть в разі потрапляння до фінальної частини турніру. Хоча ось Росію, до речі, могли б і перемогти. Чи ні.
Загалом, добре, що ми туди не поїхали.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Немає коментарів:
Дописати коментар