Руйнування у Куп’янську (Фото: Сергій Окунєв / NV)
У 2024 році ворог активізував наступ поблизу Куп’янська. Тоді вперше постало питання про ризики для міста, яке було одним із символів успішного Харківського контрнаступу 2022 року. Журналіст NV Сергій Окунєв був свідком, як військовослужбовці та командири нижчої ланки обговорювали імовірні сценарії дій ворога. Майже не розглядався варіант штурму міста з півночі, оскільки для цього окупантам було б потрібно форсувати річку Оскіл у дуже несприятливих для себе умовах. Та ворог обрав цей найскладніший шлях — і тактика спрацювала. У серпні 2025 року Сергій Окунєв знову побував на Куп’янському напрямку і дізнався, що відбувається навколо міста і які перспективи найближчих тижнів.
…Цього літа окупанти наблизилися до північних околиць Куп’янська, а диверсійно-розвідувальні групи ворога вже просочувалися значно глибше.
Як ворог протягом року намагався розвинути успіх на Харківщині
Місто Куп’янськ та Куп’янська громада розташована на двох берегах річки Оскіл. Під час блискучого контрнаступу 2022 року Силам оборони вдалося перетнути річку і повернути під контроль України значні території, включаючи лівобережну частину Куп’янська та селище Куп’янськ-Вузловий. Майже одразу російські війська отримали наказ повернути бодай якісь із втрачених позицій.
У 2023−2024 роках окупанти здійснили щонайменше три великі хвилі наступу на лівому березі, усі вони супроводжувалися шаленими втратами як у техніці, так і в особовому складі. Єдина відносно успішна спроба штурму — поблизу населеного пункту Кругляківка. У середині серпня 2024 року ворог розпочав дуже інтенсивні атаки в напрямку цього села з метою пробити клин в обороні захисників Харківщини та розрізати логістику на лівому березі. Більше ніж за два місяці росіянам вдалося вперше з 2022-го дійти до річки Оскіл.
Саме в той час NV опублікував репортаж із аналізом ситуації на Куп’янщині. Тоді українські військові, починаючи від солдат та закінчуючи командирами підрозділів, прогнозували різні сценарії подальшого розвитку подій, включаючи можливі спроби агресора форсувати річку.
Проте поки увага українських оборонців була зосереджена на місці «клину» біля Кругляківки, південніше від Куп’янська, ворог неочікувано почав наступ на зовсім іншій ділянці фронту — з півночі. Саме тут пролягав найкоротший шлях до історичної частини правобережного Куп’янська, але ворогу було потрібно не просто форсувати річку, а зробити це в максимально несприятливих умовах. Правий берег Оскола географічно набагато вищий, росіянам довелося б фактично лізти з величезної ями в круту гору. Ба більше — протилежний берег, звідки окупантам було необхідно починати свої атаки, є пологим, він повністю проглядався та контролювався Силами оборони.
Багато хто був упевнений, що північ від Куп’янська надійно захищений рельєфом і просування ворога там неможливе. Не виключено, саме тому за оборону тут відповідала одна з новостворених бригад, що мала велику проблему з боєздатністю та забезпеченням практично з першого дня свого існування. У 2024 році Forbes згадував, що ця бригада мала переважно техніку 1960-х років, більш сучасного озброєння налічувалося буквально одиниці. У січні 2025 року журналіст Юрій Бутусов оголосив список з 12 новостворених бригад, кинутих у бій у 2024 році, які стикалися з гострим дефіцитом офіцерського і сержантського складу. В цьому списку була і бригада, що відповідала за оборону на півночі від Куп’янська. З міркувань безпеки NV не уточнює, про яку саме йде мова.
У 20-х числах листопада 2024 року ворог вперше здійснив спробу перебратися через Оскіл на півночі від Куп’янська, в районі населеного пункту Дворічне. За кілька тижнів росіянам вдалося зайняти невеличкий плацдарм. Тоді на цю ділянку була відправлена «пожежна команда» — підрозділи однієї з гірсько-штурмових бригад ЗСУ. В перші ж дні після її прибуття ворог був відкинутий, спроби просування на правому березі вдалося майже повністю припинити, водночас «пожежники» практично не мали втрат. Невдовзі підрозділи гірсько-штурмової бригади були перекинуті на зовсім іншу ділянку фронту.
«На жаль, це в цілому характерна картина для фронту у 2024−2025 році. Десь відбувається загострення, ворог починає розвивати успіх. Приймається рішення перекинути на цю ділянку досвідчені підрозділи, наприклад, батальйон боєздатної бригади. Ситуацію вдається стабілізувати, але в цей час „пожежа“ спалахує вже зовсім в іншому місці. Цей батальйон знов відправляють на порятунок. І так по колу», — каже обізнане джерело NV в Силах оборони, яке побажало залишитися анонімним.
У ситуації, коли боєздатні підрозділи заходили й виходили, а бригада, що мала постійно відповідати за цю ділянку, так і не набула боєздатності, ворог продовжив спроби штурмувати в районі Дворічного. У січні 2025 року окупантам вдалося міцно зайняти берег на значній площі та просунутися майже на 5 кілометрів вглиб, діставшись лісистої місцевості, де набагато легше ховатися від дронів та гуртуватися в штурмові групи.
Криза загострювалася, тому на цей напрямок була переміщена 15-та бригада НГУ Кара-Даг, що відзначається незрівнянно якіснішою підготовкою особового складу та досвідом. Проте бійці Кара-Дагу були вимушені займати рубіж вже в набагато менш вигідній ситуації. Ворог закріпився в лісі на правому березі, а перевага оборони з високого берега була втрачена.
До серпня 2025 року ворогу вдалося взяти під контроль близько 120 квадратних кілометрів правого берега річки Оскіл та закріпитися фактично в міській забудові північної частини Куп’янська.
Надсучасна зброя проти «м’ясних штурмів». Як Кара-Даг зупиняє ворога та чому окупантам все ще вдається рухатися
Почувши характерний звук двигуна, чотири бійці-артилеристи затихають, намагаючись визначити, звідки рухається джерело шуму. Це звук не ворожого дрону або бронемашини — це наближається мотоцикл. За кермом — командир бригади Кара-Даг Олександр Букатар.
Командир розрахунку артилеристів робить доповідь комбригу. Побачити підполковника, першу особу бригади, на бойових позиціях — рідкість для багатьох підрозділів. «Офіційна» частина доповіді триває зовсім недовго, командир закликає бійців не відволікатися від звичайного порядку денного.
«Я сам пройшов шлях від піхоти, і коли підіймався по посадах, постійно шукав можливості бачити, що відбувається „на землі“. Був командиром батальйону іншої бригади — виходив на позиції, став командиром нашої бригади — також намагаюся робити це. І далеко не тільки позиції артилерії, заходжу і до піхоти. Була смішна історія, коли я вперше вирушив на такий „об'їзд“ на новій посаді і під'їхав до бійців нашої бригади. Четверта ранку, два якихось дивних чоловіки, серед яких я, їздять собі на мотоциклі вздовж лінії фронту. Бійці нас запитали: а ви хто? Кажу: я ваш командир бригади. На мене дивляться, м’яко кажучи, з сумнівом і кажуть: „А документи можна?“», — згадує, сміючись, комбриг.
Олександр Букатар на позивний Білий почав свій військовий шлях як боєць поліцейського спецпідрозділу. У перші дні вторгнення він та його побратими, не маючи до того жодного військового досвіду, а лише досвід затримання злочинців, вступили в бій із групою ворога, що на техніці зайшла в Харків, намагалася закріпитися і прорватися в центральну частину. Група Букатара знищила окупантів у ближньому бою. Далі Білий брав участь у звільненні Харківщини, в штурмах та надважких спецопераціях, а в березні 2025 року обійняв посаду командира 15-ї бригади НГУ.
На позиції артилеристів командиру показують одну з унікальних одиниць озброєння бригади — самохідну артилерійську установку Zuzana 2 словацького виробництва. Згідно з відкритими даними, Україна отримала тільки близько 10 цих САУ.
Командир гармати та старший позиції — боєць на позивний Водолаз. Молодший сержант раніше ніс службу в мінометному розрахунку, але згодом перейшов в «дорослу» артилерію. Перша гармата, якою керує Водолаз, — це якраз «Сюзанна».
«Особливість цієї гармати у тому, що все керування відбувається зсередини, за допомогою комп’ютера. Гармата сама встановлює свою позицію. Розрахунок вводить координати цілі, усе відбувається автоматично, не треба нічого наводити вручну. Далі натискаємо кнопку „зарядити“ та „постріл“. Все в електронному вигляді. Це значно відрізняється від радянських аналогів», — пояснює особливості САУ Водолаз.
Zuzana 2 за допомогою автоматичної системи наведення та орієнтації може вести вогонь майже з будь-якої точки, без попередніх перерахунків або визначення власного місцезнаходження. Це, зокрема, посилює безпеку екіпажу. Якщо для звичайної САУ переїзд на нову позицію є складною задачею, то Zuzana може ефективно вести вогонь уже через кілька хвилин після зміни локації.
Завдяки використанню новітнього озброєння Кара-Даг здобув репутацію однієї з найбільш боєздатних бригад НГУ. У 2025 році бригада увійшла до 1-го корпусу Національної гвардії Азов. Її пілоти, що займаються перехопленням ворожих розвідувальних дронів, показують дуже високу ефективність не тільки на своєму напрямку, а й відносно інших підрозділів на фронті.
«Загалом ми мали інформацію, що ближче до літа на Куп’янський напрямок можуть зайти посилені підрозділи ворога. Так і відбулося. Певний час тому сюди було перекинуто нових штурмовиків. І не тільки піхота, були й нові підрозділи FPV-дронів, розвідувальних крил тощо. Уже відчуваються складнощі в логістиці для нас. Але прямо зараз великої переваги ворог не має, навіть те просування, про яке усі говорять, відбувається на дуже маленькому відрізку фронту. Їхня мрія — прориви, вихід на оперативний простір, умовно те, що я особисто бачив тут, під Куп’янськом, коли ми прорвалися у 2022 році. Тоді був рух кілометрами, навіть десятками кілометрів за лічені дні. Тут сьогодні усі бачать, що цього у них не виходить», — коментує ситуацію командир бригади Білий.
На питання «Як та завдяки чому ворогу вдається попри усе рухатися вперед?» командир бригади відповідає просто: «м'ясні» штурми. На думку підполковника, наявність великої кількості особового складу та можливість застосовувати його в абсолютно безглуздих, але масових та інтенсивних атаках — єдина причина просування ворога.
«Дивіться, техніки тут, на правому березі, немає взагалі. Навіть автомобільної техніки у ворога немає. Виключно піхота. Вони перекидають групу в п’ять бійців через річку, їхня задача — добігти до лісу, до укриттів. Якщо з п’яти бійців добіг один, а інші потонули або загинули від атак наших дронів — для них це не проблема, за пів години вийде ще п’ять. Потім ще. І так, рано чи пізно, в лісі збирається група, що може штурмувати далі. А там набагато складніше працювати нашим дронам».
Розмову з комбригом перериває бойова тривога. Командиру гармати надійшла команда «До бою!», це означає, що вже за кілька хвилин потрібно вести вогонь по ворогу. Як стало відомо згодом, у цей момент росіяни вкотре намагалися переміщуватися, судячи за все, в тому самому лісі, про який йшлося в розмові з Білим.
Командир бригади спостерігає за роботою артилеристів. Він навіть намагався зайняти позицію всередині гармати, у відсіку керування САУ, але там вкрай мало простору навіть для постійного екіпажу, зайвого місця не передбачено.
«Не влізу точно!» — сміється Білий, спустившись з даху САУ.
Невдовзі лунає перший постріл. Після пострілу звичайної САУ зазвичай багато руху навколо, екіпаж робить корегування, гільзу від відстріляного снаряда потрібно прибрати в спеціальне сховище, а до гармати передати новий снаряд та пороховий заряд. Але тут після того, як по ворогу відкрито вогонь, просто не відбувається нічого. Заряджання відбувається автоматично. Навіть гільза автоматично прибирається в спеціальний відсік всередині САУ, а не викидається назовні. Таким чином екіпаж має можливість спокійно вести вогонь без будь-яких зайвих дій. За лічені хвилини здійснює чотири постріли. Одразу після цього він швидко має переміститися в укриття.
«Зараз була наша щоденна робота: отримали ціль, це було скупчення піхоти. Чотири постріли, все штатно. Останні два постріли в швидкому режимі, такою була задача від командування, а у нас є така опція. Зараз вже є інформація, що відносно недалеко від нас Ланцет. Не факт, що саме через нашу роботу і саме по нас, вони тут літають часто. Але надійшла команда „в укриття“, тому поки чекаємо», — пояснює Водолаз.
Згодом загрозу Ланцета скасували, імовірно, дрон пролітав повз. Користуючись відносно спокійною обстановкою, командир бригади прощається з підлеглими, обіцяючи знайти їм додаткові помпові рушниці для посилення захисту від дронів.
Окупанти на гумі, полювання за інженерною технікою та знищення північнокорейської РСЗВ. Як Ахіллес тримає небо над Куп’янськом
Після зустрічі з командиром, що не цурається проводити час з підлеглими, на журналіста NV чекає зустріч зі ще одним відомим лідером підрозділу. Юрій Федоренко, командир 429-го окремого полку безпілотних систем Ахіллес, проводить незаплановану зустріч з екіпажем FPV-дронів, залученим до оборони Куп’янська. Молоді солдати, дехто з яких доєднався до полку лише пару місяців тому, відповідають на запитання командира стосовно стану справ на позиції, а також діляться власними ідеями. Один із бійців стверджує, що знайшов слабке місце в логістиці ворога, і пропонує, як цим можна скористатися. Ахіллес інформацію називає «цікавою» та обіцяє обговорити її з іншими командирами.
«Насправді для нас це звичайна справа. Я багато з ким зустрічався особисто ще на етапі рекрутингу в Києві, багато з ким перетинався вже тут. Постійно питаю: що потрібно? Чого бракує? Плюс іноді треба довести деяку інформацію напряму. Сьогодні ходили певні чутки про стан справ на напрямку, що нібито все значно гірше, ніж є. Я пояснив, на мапі показав, де і що є. Хлопці зрозуміли реальний стан справ, а це дуже важливо. Так само, звісно, це роблять командири батальйонів, рот тощо. Але до полку багато хто прийшов, у тому числі почувши мій особистий заклик доєднатися. Тому я не можу просто сказати: „Не підходьте до мене — ідіть до своїх ротних“. Ні, маю відповідати їхній довірі», — розповідає Федоренко.
Ахіллес посміхається, згадуючи, як його раз у раз звинувачують у тому, що нібито він не буває на фронті, а лише в Києві. Здається, командира це давно не дратує. За словами Юрія, він був у Куп’янську за кілька днів до зустрічі з журналістом та вже планує наступну поїздку ближчим часом.
За його словами, справи у самому місті — складні. Ворог ще в перших числах серпня зайняв крайні будинки на півночі Куп’янська, проте значного просування в центральну частину чи до міської забудови поки не має.
«Мети закріпитися на правому березі їм вдалося досягти. Далі вони планували налагодити логістику. Зараз перекидають особовий склад, будь-як. На гумових човнах — це ще нормально. Але буває, що на надутих камерах від авто. З берега на берег натягується трос, ховається під водою. В потрібний момент підіймається над рівнем води, і окупанти на цих камерах чи інших плавзасобах руками перебирають цей трос і отак рухаються через річку», — каже командир полку.
Одна з ключових задач підрозділу — це якраз знищення особового складу окупантів на річці, під час переправи. І цю задачу бійці 429-го полку ефективно виконують уже не перший тиждень.
«Переправи човном чи саморобними плавзасобами дуже сильно обмежують постачання боєприпасів, вантажів, евакуацію поранених тощо. Ворог довго намагався навести повноцінну переправу. Якби їм вдалося, дуже велику кількість проблем це з них би зняло. Але за кілька тижнів нашим розрахункам неодноразово вдавалося уражати та знищувати інженерну техніку ворога. Це спеціальні машини для укладки понтонів, для інженерної підготовки берегів тощо. Її не так багато, як звичайних БТРів чи „буханок“», — говорить Федоренко.
Цю інформацію NV підтвердили джерела в лавах командування на Куп’янському напрямку. Ахіллес дійсно робить значний, можливо, ключовий внесок у руйнацію планів ворога з наведення переправи.
Юрій Федоренко стверджує, що ворог має мету окупувати Куп’янськ до 24 серпня, Дня Незалежності України. Місто є одним з символів контрнаступу 2022 року, і його повторна окупація могла б мати значний «символічний» ефект, зокрема спрямований на деморалізацію цивільного населення Харківщини. Утім, на думку командира полку, свій план у такі терміни ворог не здійснить, у Сил оборони на цьому напрямку ще є значний запас міцності.
Молодий екіпаж FPV-дронщиків, що нещодавно спілкувався з командиром, розповідає про свої останні успіхи. Командир розрахунку на позивний Варшава виділяє знищення північнокорейської 12-ствольної реактивної системи залпового вогню Type-75, за допомогою якої окупанти обстрілювали правий берег Куп’янщини.
У липні полк потрапив в Топ-3 підрозділів Сил безпілотних систем, уразивши або знищивши 4513 цілей, зокрема вивівши зі строю 455 окупантів, що дорівнює майже двом піхотним батальйонам. Цей показник на 35% більше, ніж у попередньому місяці. Полк досі на етапі формування і, на переконання командира, з кожним місяцем буде лише набирати обертів та покращувати показники.
Вже зараз бійці Ахіллесу використовують не тільки новітні технології, а й нову тактику ведення бою. З міркувань безпеки деталі NV не повідомлятиме, та ці методи показують високу ефективність.
Евакуація, міни та знищення червонокнижної зони. Що відбувається з цивільними у Куп’янську на тлі нової хвилі наступу
Центральна частина Куп’янська була суттєво зруйнована ще у 2022 році, і весь час після звільнення росіяни не припиняли терору. На початку 2024 року журналіст NV опинився за кілька десятків метрів від прильоту керованої авіабомби, яка тоді зруйнувала церкву та вбила пастора, котрий щойно завершив службу. Ворог регулярно обстрілює і центр громади, і навколишні населені пункти. У 2025 році з’явилася нова загроза — мінування з повітря.
«Ви пішки скільки можете пройти без зупинок у разі чого?» — таке неочікуване питання журналісту NV ставить один із поліцейських у Куп’янську, який займається евакуацією цивільного населення.
Річ у тому, що ворог все активніше за допомогою дронів розкидує в місті, зокрема по центральних автошляхах, міни з магнітним підривником. Заряд вибухає, навіть якщо техніка просто проїхала повз, але не торкнулася самої міни. Також подібні боєприпаси вибухають від спроби їх перемістити, або коли на них наступаєш ногою. Це робить таку пастку набагато більш небезпечною, ніж стандартну протитанкову міну ТМ-62, яка вибухає лише під тиском великої ваги.
Обстріли артилерією, надпотужні керовані авіабомби, FPV-дрони та дистанційне мінування — у таких умовах поліція намагається рятувати цивільних. Станом на кінець липня, за даними районної військової адміністрації, близько 4700 людей залишалися на територіях, що наближені до зони бойових дій. Зокрема близько тисячі людей — в самому Куп’янську.
Варто лише почати обговорення теми Куп’янська з військовими чи волонтерами, як майже одразу згадують про ворожі диверсійно-розвідувальні групи (ДРГ). Поліцейські казали журналістові NV, що інформація про ДРГ, яке нібито фіксують мало не кожного дня в десятках населених пунктів навколо, здебільшого є помилковою. Але на тлі загальної напруги чутки розповсюджуються жвавіше. У липні серед військових ширилася інформація про буцімто вбивство диверсантами цілого розрахунку ЗСУ за два десятки кілометрів від лінії фронту. Хоча швидко стало відомо, що це фейк.
Та проблема ДРГ дійсно існує. Про це ще близько місяця тому повідомляв автор авторитетного Telegram-каналу Офіцер, старший лейтенант Сил оборони на позивний Алекс.
«Надзвичайно велика активність ДРГ противника на Куп’янській ділянці. На жаль, іноді працюють ефективно», — писав військовий.
NV відомо, що певний час тому командування Сил оборони задіяло додаткові заходи для протидії ДРГ навколо Куп’янська. Це вже дало результати, та деталі можна буде оприлюднити лише згодом.
Одним з імовірних місць концентрації ДРГ є ті самі ліси на півночі від Куп’янська. Мова йде про Дворічанський національний природний парк, який нищать окупанти. Тривалий час вони хаотично обстрілювали його, а коли їм вдалося закріпитися на правому березі, вони дісталися заповідної зони та використовують її для накопичення сил і підготовки подальших штурмів.
Парк Дворічанський постраждав і у 2022 році, коли вся його територія, а також землі навколо, була окупована. Росіяни заарештували науковця, очільника парку Андрія Кобилєва та піддавали його катуванням, також знищили адміністративну будівлю.
У заповідній зоні проживали 270 видів фауни, що включені до охоронних переліків різного рівня, включаючи Червону книгу. Крім того, 107 видів рослин та 1 вид лишайника також мали охоронний статус. Значна частина тварин та рослин знищена через повномасштабне вторгнення. Супутникові знімки, які є в доступі NV, фіксують значні зміни на території парку, включаючи сліди від пожеж, руйнування тощо. Редакція не публікує ці знімки з міркувань безпеки.
Особливістю Дворічанського є те, що головно ландшафт становлять крейдяні гори, які єдиним масивом тягнуться із північно-східної до південно-західної частини парку вздовж річища Осколу. Велика кількість ярів, різноманітних заглиблень у крейді створюють непогані умови для маскування та зведення укриттів. Протидіяти ворогу у цій місцевості, зокрема, намагаються і бійці бригади Кара-Даг.
Усі військовослужбовці, з якими NV вдалося поспілкуватися, переконані, що нині основна ціль ворога — руйнування логістики на цьому напрямку. Окупантам важливо взяти під контроль ключові шляхи сполучення Сил оборони, щоб створити сприятливі умови для атак на Куп’янськ і район. Подібна тактика використовується ворогом вже понад рік, починаючи від боїв за Вугледар і закінчуючи штурмами на Покровському напрямку, що тривають і зараз. У липні окупанти відкрили ще один, додатковий напрямок штурмів біля населеного пункту Мілове.
«Загалом, якщо ви хочете зрозуміти весь фронт у 2025 році — подивиться на стан справ під Куп’янськом. У ворога немає геніальних тактик, суперзброї, надпотужної техніки чи навіть великої переваги у дронах. У них є м’ясо. Вони закидували їм одну ділянку біля Куп’янська — нічого не вийшло геть. Перемістилися на іншу — нічого не вийшло. Третя — був успіх, але вони плюнули на неї. І ось, так промацуючи, знайшли наше слабке місце. І тепер будуть закидувати м’ясом його. Жодних супертехнологій чи переваг, просто зомбі-штурми», — резюмує джерело NV в Силах оборони, дотичне до захисту Харківщині.
Немає коментарів:
Дописати коментар