У селі Комарівці на Буковині попрощалися з 27-річним полеглим лейтенантом Павлом Унгуряном. Військовий пішов воювати, коли йому було 24 роки. За майже три роки служби пройшов шлях від солдата до офіцера.
У 2024 році у Павла народився син. З ним військовому вдалося побути місяць, опісля потрібно було повертатися на фронт. Втім, це дало чоловіку більше мотивації воювати. Суспільне Чернівці ділиться спогадами дружини та побратимів про полеглого лейтенанта.
"Пообіцяла, що нас син пишатиметься батьком"
До війська Павло долучився у перші дні повномасштабного вторгнення. Його дружина Інна каже, чоловік ще до 24 лютого говорив, що готовий стати на захист країни, якщо буде така потреба.
"Ще 14 лютого вже трохи були розмови про можливу війну, то він казав, що без роздумів піде воювати. Свою країну він любив понад усе. Казав, його нічого не зупинить, бо має сім'ю, рідних та країну, яку повинен захищати", – каже Інна.
Згодом у подружжя народився син. Павло взяв відпустку на місяць, щоб побути разом з ним, а потім повернувся на фронт.
"Це дало йому ще більше мотивації захищати країну. Зараз можу сказати, що він найщасливіша людина, бо бачив свого сина, знав його й любив. Сину пощастило менше, бо він не буде пам'ятати свого батька, бо дуже маленький. Але ми донесемо до нього пам'ять про батька. Коли я дізналася про загибель Павла, то пообіцяла, що наш син буде ним пишатися", – каже дружина.
"Був готовий прикривати й підтримувати"
За час служби Павло пройшов шлях від рядового солдата до лейтенанта, а також виконував обов'язки заступника командира одного з батальйонів тероборони, розповів побратим Крістіан. З Павлом він познайомився у перші дні повномасштабного вторгнення й згодом стали кумами. Разом пройшли Бахмутський напрямок та воювали на Луганщині.
"Мені потрібен був напарник-водій, але на перших наших бойових [виходах] він став моєю опорою. Перший наш вихід в зону бойових дій був на Бахмутському напрямку. Паша – людина, яка ніколи нічого не боялася. Ми тоді потрапили в оточення: хлопці звідти виходили, а він заходив й виводив їх. Варто було зайти до нього в кімнату, а він вже підривався й не питав, куди й чому їхати – був готовий прикривати й підтримувати", – каже військовий.
Старший лейтенант Павло Унгурян певний час був напарником полеглого та командував ротою, в якій він служив. Каже, помітив потенціал військового.
На Луганському напрямку Павло долучився до групи керування безпілотниками, а останній час воював на Харківщині. Його побратим Дмитро каже, після завершення війни Павло хотів відкрити своє підприємство й займатися цивільними дронами.
"Хотів розвиватися в цьому напрямку. Також на першому місці для нього була сім'я. Він воював, щоб його син жив у вільній Україні спокійним життям без цієї війни", – каже військовий.
Павло Унгурян загинув 9 січня під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 27 років.
Немає коментарів:
Дописати коментар