Владислав Пастух на тлі прив’язаного до хреста українського військового (Фото: Українська правда)
Командир взводу першого батальйону 211-ї понтонно-мостової бригади та син начальника штабу Владислав Пастух погрожував, вимагав гроші, а також жорстоко знущався з військових. Про цю родину і не тільки йдеться у матеріалі Української правди.
Головна редакторка Української правди Севгіль Мусаєва в інтерв'ю Radio NV розповіла більше фактів знущань із військових і неочікувану реакцію українців на розслідування журналістів.
— Треба із самого початку — з того, про що йдеться у статті. 211-та понтонно-мостова бригада. Прочитав у статті, що військовослужбовці такі військові підрозділи називають «жирними». Чому так?
— Про це йдеться у розслідуванні Ангеліни [Страшкулич] на початку. Вона пояснює, що в цій бригаді зараз воює велика кількість родичів, що є, трохи дивним. І також, ви розумієте, інженерна понтонна бригада — це бригада, яка займається будівництвом понтонних споруд, і її діяльність пов’язана насамперед із цим.
— Мається на увазі, що вони не беруть участі безпосередньо у боях?
— В активних бойових діях. Це не піхота, як нам може здаватися. Це також дуже важка і важлива робота, але вони, зазвичай, перебувають за якоюсь оборонною лінією, будують на лінії фронту.
— І очевидно, чому мобілізовані українці хотіли би потрапити саме в цей підрозділ. Ваше розслідування тривало два місяці. Є декілька головних героїв. Почнімо з полковника Олега Побережнюка і його дружини Ірини Побережнюк. Що про них відомо? Що про них треба знати аудиторії?
— Там є родина Пастухів. Є резонансне фото, яке розійшлося в мережі, це фото похресника. І на цьому головний акцент.
Але щодо Побережнюка, наприклад, мене вразив факт, що він відносно нещодавно, коли документи були передані до ТСК (тимчасової слідчої комісії - Ред.), до ДБР, він отримував нагороду. І особисто йому під час урочистих заходів у День Збройних сил України вручав цю нагороду [президент] Володимир Зеленський. Це трохи вражає.
У листопаді 2024 року він отримав орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вже коли ТСК передавала документи, зокрема про те, що військові цієї бригади брали участь у побудові його будинку, що дуже-дуже сильно, мені здається, вражає.
— Полковник Олег Побережнюк — це комбриг 211-ї бригади. Його дружина Ірина Побережнюк, станом на 2023 рік, працювала в Кам’янець-Подільському ТЦК. І є свідчення одного з людей, які погодилися говорити з журналісткою, що «в нашій бригаді є чоловіки і дружини, батьки і сини, куми, далекі родичі, коханки, друзі, однокласники, сусіди і всі інші, кого можливо притягнути зі свого оточення. Зрозуміло, що це не могло статися випадково». Така є цитата. Про інших антигероїв — Валерій Пастух, Владислав Пастух. Хто це, що про них треба знати аудиторії?
— Це також родина, яка служить у цій бригаді. І батько — Валерій — це начальник штабу, заступник комбрига. А син — командир одного зі взводів першого батальйону бригади.
Побережнюк, зрозуміло, застосовував робочу силу — цих людей — у побудові свого будинку.
А саме цей похресник, Пастух молодший, як його називають у бригаді, він знущався над людьми. Ми отримали не тільки те фото, яке було опубліковане. До речі, там виникли якісь дискусії щодо його справжності чи несправжності, тому що там трохи дивний ракурс. Ми отримали дуже багато відео, дуже багато фото. Не опублікуємо ці фото для того, щоби в безпеці були ці люди, тому що там побиті військові, просто дуже сильно побиті, деякі оголені.
Я, якщо чесно, коли отримала ці відео, то була вражена. І ці дії щодо цих військових вчиняли ці Пастухи. Вони навіть більше, мені здається, антигерої тієї бригади, ніж Побережнюк та його дружина.
І викликає питання, як в одній бригаді могло бути стільки всього.
Але ви маєте рацію, коли розповідаєте про те, що дуже багато родичів. Це історія як про кумівство, про дідівщину, так і про владу, яку ці люди отримали, і як вони застосовували цю владу щодо своїх підлеглих.
— Я правильно розумію, що на тому резонансному фото, яке розлетілося соцмережами, де ми бачимо людину у військовій формі на дерев’яному хресті, — це Владислав Пастух, тобто Пастух молодший.
— Так, це Владислав Пастух, син заступника комбрига цієї бригади.
— Є військовослужбовці, які вживають алкоголь чи навіть наркотики. Є покарання за вживання алкоголю та наркотиків під час служби в умовах воєнного стану. Це штраф, і про це у статті написано, від 17 до 34 тисяч гривень штраф. Як використовували це пастухи, Пастух-молодший?
— Коли людина, яка проводила службову перевірку, почала спілкуватися з солдатами… Це Остафійчук, офіцер відділення психологічної підтримки бригади. Він та людина, яка спілкувалася, опитувала цих солдатів, які писали ці доповідні фактично для нього.
І я би дуже хотіла сказати про цю людину, тому що для мене це історія зокрема про те, що дуже багато намагалися зробити ще на першому етапі, до публікації цього матеріалу розслідування. Передавали документи ТСК, у ДБР були ці документи, у Міноборони були ці документи, але ніхто нічого не зробив. І Остафійчук — та людина, яка вирішила, що просто зараз історія може закінчитися нічим. І я так розумію, що вирішила говорити відкрито. Він для себе ухвалив це важливе рішення, зважаючи на усі обставини, зважаючи на можливі перспективи цього.
І він розповідає, що під час його службової перевірки виявилося, що Пастухи фактично здирали ці гроші з людей, які вживали алкоголь, алкогольні напої. Коли ті відмовлялися, вони застосовували щодо них фізичне насильство. Те фото, яке ми побачили, це той військовий, який відмовлявся платити гроші, а потім його прив’язали до дерев’яного хреста і знущалися над ним і фотографувалися на його фоні.
— Я впевнений в тому, що тобі як головній редакторці, Українській правді не звикати до того, що на ваші розслідування можуть реагувати неоднозначно і навіть із дивною критикою. Зараз ми побачили, мені здається, зовсім дивну ситуацію, коли замість того, щоби засуджувати тих командирів, які таким чином знущалися над військовими, ми чуємо, що «це ж аватари». «А уявіть собі, що ви поруч із такою людиною, яка постійно п’яна, що ж тоді робити?» Чи я правильно зрозумів, що є частина аудиторії - українських читачів, слухачів, глядачів, — які вважають, що ці дії правильні? Як ти це зрозуміла?
— Мені здається, це говорить про проблеми, які накопичилися всередині армії, які не виносилися [у публічний простір] довгий час, тому що проблема аватарів існує. І це розслідування цю проблему дуже сильно підсвітило. Тому що ці люди, які писали мені ті коментарі, це зазвичай військові.
Військові пояснюють, що люди, які вживають алкоголь у бригадах, становлять загрозу життю військовослужбовців. І дуже багато військових дали саме такий фідбек, що «як ви інакше хочете з аватарами поводитися, як ви інакше хочете цю проблему вирішувати?»
Я ставлюся до алкоголізму, до пияцтва як до хвороби, і це психологічна хвороба. Вона потребує лікування, а не застосування насильства. Це перший аспект.
Другий аспект, мені здається, що це дуже підсвітило проблему ТЦК і підходу ТЦК до мобілізації. ТЦК ставить собі за мету, наприклад, досягнення плану по кількості мобілізованих. Вони мобілізують кого завгодно, людей із алкогольною залежністю, можуть мобілізувати людей із наркотичною залежністю в бригади. І ці люди потім приходять до бригади, і що вона може з цими людьми зробити? Вона починає їх якось намагатися перевиховати, застосувати [законні методи], а потім виявляється, що це не працює. Мені дуже велика кількість військових написала: «Ви не розумієте, що в результаті наявність цих аватарів призводить до смертей військових, які не вживають алкоголь».
Ми вирішили до цього підійти конструктивно, ми приділимо увагу цій темі. Але я хочу наголосити тільки на одному, що це жодним чином не виправдовує інші дії, які вчиняли ці люди. Не може бути боротьба з аватарами виправданням для того, щоби застосовувати таке насильство, принижувати людську гідність. І повірте мені, ці відео, які я дивилася, вони просто абсолютно жахливі. Людей роздягають, саджають у клітки і потім вони там у цих клітках перебувають. Їх дуже сильно б’ють, в них побиті обличчя. Немає жодного виправдання.
Мені здається, тут має бути дискусія щодо морально-психологічного забезпечення військовослужбовців, тому що цьому напрямку, на жаль, приділяється недостатня увага — і з боку держави, і з боку керівництва деяких бригад. Є бригади, де це все поставлене на потік, де є певні результати, де є патріотичне виховання бійців. А зазвичай в таких бригадах, які перебувають у тилу, це взагалі не порушується як проблема і як важлива сфера. Тому так, проблема аватарів існує.
Ми це почули, зрозуміли, що вона набагато більша, ніж здається на перший погляд. І з цим точно треба щось робити.
Але, знову ж, жодного виправдання тому, що Побережнюк застосовував людей, які мають воювати, у своїх корисливих цілях, які будували йому будинок у Хмельницькій області, немає. При тому що вони отримували одночасно з цим гроші за те, що нібито перебувають на нулі. Він нібито відправив людей на нуль, отримав грошове забезпечення щодо цього, премію, а ці люди фактично перебували у Хмельницькій області і будували йому будинок. Це якийсь абсурд, жах і не може існувати у нормальній правовій державі.
Я дуже дякую людям, які нам передали ці документи, що вони вирішили не мовчати. Тому що так, це болюче, так, критики буде дуже багато, чому ви це виносите на загал. Але повірте, іноді це варто робити для того, щоб не замітати постійно цей бруд під килим, а в результаті загине і постраждає ще більше людей і від беззаконня, і від проблем аватарів, яка системно не вирішується в українській армії.
Немає коментарів:
Дописати коментар