Роман Костенко, народний депутат України (Фото:Роман Костенко / Facebook)
Секретар Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в інтерв'ю Radio NV — про побачине у Курській області, реакцію місцевих на присутність ЗСУ та успіх і значення операції.
— Насамперед хочу запитати вас про ваше, як ви написали, закордонне відрядження. Йдеться про Курську область. Розкажіть трішки більше, скільки часу ви змогли там перебувати, що саме ви побачили?
— Давайте я не буду робити ніяких уточнень. Я тільки скажу, що в принципі я не побачив більше, ніж ті, хто безпосередньо там перебуває. А це саме те, що наші Сили оборони зараз проводять операцію, розширюють, називаємо його так, плацдарм, проводять наступальні дії, дії зі знищення ворога, взяття його в полон, закріпленні вже на зайнятих, захоплених нами територій. І діють відважно.
Це досить серйозна операція, яка ще раз показала майстерність нашого військового керівництва і хоробрість, професіоналізм наших солдатів. Я думаю, що коли настане час вже більш детально розбирати кожний напрямок окремо — напрямок 82-ї бригади, окремо 80-ї і 22-ї, чи якоїсь іншої бригади, щоб зараз їх всіх не називати, — то там можна буде наукові роботи писати щодо дій кожного з підрозділів.
— Генеральний штаб ЗСУ дуже мало про це говорить. Тиждень зберігали інформаційну тишу щодо того, що роблять наші військові в Курській області. Зараз ми періодично чуємо, що головнокомандувач ЗСУ, генерал Сирський звітує президенту Володимиру Зеленському. Але ми розуміємо, що це нелегка прогулянка. На жаль, ми також маємо інформацію про українських військових, які загинули там. Чому ми мало говоримо про те, що це нелегка прогулянка, як ви гадаєте?
— По-перше, досить позитивно, що президент включився в історію ведення бойових дій. Є те, що ми раніше не так часто бачили, коли президент заслуховував головнокомандувача, майже взагалі не бачили, є доповіді.
Оцей успіх, який в нас є на Курщині… Його вже можна називати успіхом. І зараз президент включився. Я вважаю, це правильно, він мав це робити раніше — включатися безпосередньо в введення бойових дій. І солдати це бачать. І це хороша підтримка для всіх, коли президенту доповідають і про курський напрямок, і про ті напрямки, які, на жаль, для нас є також складними. Ви праві, що це не є легкою прогулянкою. Але є складні [напрямки], де ворог тисне і має ініціативу.
Звичайно, на війні завжди є втрати. І тут у нас є втрати. Але, можливо, неправильно оцінювати їх, з точки зору великі вони чи малі. Скажу, що, якщо порівнювати за масштабами операцій, які вже походять на території України з 2022 року, то ця операція навіть у співвідношенні досягнутих цілей і втрат досить успішна.
Колись ці втрати покажуть. Наші воїни там б’ються досить героїчно і ворогу завдають набагато більших втрат, ніж отримують самі.
Так, зараз вже складніше, ніж, наприклад, у перші дні. Тут можна розповідати про перший день, як нам давалися лінії оборони ворога. Потім — як проривалися наші, ворог, який залишався в тилу, як підрозділи Центру спеціальних операцій Альфа і інших підрозділів брали полонених і вже забирали їх, коли вони знаходилися в повному оточенні… Це можна окремо розповідати, на кожний крок можна робити окремий ефір.
Але, звичайно, це не проста прогулянка. І три дні тому попрощалися, там був мій підлеглий, який ще в Альфі служив у мене, також під час виконання бойового завдання загинув. І тому, звичайно, це не проста прогулянка. Звичайно, втрати є.
Але хлопці роблять все для того, щоб відтягнути на себе війська, перехопити ініціативу і хоч якось зробити так, щоб було легше на інших напрямках.
— Ми також бачимо, яким чином поводяться росіяни, цивільне населення. Вже було декілька відео щодо того, що вони не борються з «укрофашистами», з українцями. Ми пам’ятаємо початок російського повномасштабного вторгнення у лютому-березні 22-го року, коли наші співгромадяни виходили з порожніми руками, з українськими прапорами проти російської техніки, проти російських окупантів. Нічого подібного, здається, ми не спостерігаємо на Курщині. Чи у вас була можливість побачити місцеве населення. Що там за настрої?
— Абсолютно. Нічого подібного ми не спостерігаємо. Ми бачимо тільки те, що ті, хто могли (це ж прикордонні області, там прикордонники або митники, які здебільшого в гарних домівках проживали) з собою все забрали і відразу втекли. Місцеве населення теж здебільшого виїхало.
Серед тих, хто залишився (думаю, багато хто бачив відеоролики), багато україномовних. Ми розуміємо, що ці території завжди були досить близькі до нас, завжди їх називали частиною нашої держави. Тут питання: якщо Путін когось хотів захищати (російськомовне населення в Україні - Ред.), то там україномовних досить багато. Звичайно, це наші етнічні землі.
Але ви праві, ніхто там коктейлі Молотова не робив. Пам’ятаю, як ворог до нас вторгнувся — мабуть, на кожному кроці ще до сих пір можна знайти ці коктейлі Молотова, які були зроблені в 2022 році. Їх просто, мабуть, мільйони були. Там такого немає.
Люди ведуть дискусії, з кимось спілкуються. Наші військові допомагають. Але я не знаю проблем з тим, що або наші погано ставляться, або йде якась протидія.
— Навіть російським пропагандистам немає, чого показати. Але народний депутат від Слуги народу Артем Дмитрук в своїх соцмережах почав писати про те, що «глумляться над місцевими жителями». Він російською пише. У нього виникає питання: «А навіщо? Що ми хочемо цим довести?» Його підтримав ще один народний депутат Євген Шевченко. І це дуже дивна історія, коли українські народні депутати раптом подібні речі пишуть щодо дій ЗСУ. Що ви розумієте щодо цього, що з цим робити?
— Я вважаю, що не мають народні депутати розповідати те, що робити Збройним силам, тим більше підігравати таким чином тій стороні (Росії - Ред.). Я знаю на 100%, що там не відбувається ніяких дій, які б зашкодили місцевому населенню або ще щось. А такі заяви чітко можуть дискредитувати наші Збройні сили.
Ви правильно кажете, ворог зараз намагається всіма силами шукати [приводи], а де ж можна так [зробити], щоб показати міжнародній спільноті історії, які там відбуваються, щоб ще раз [підняти] улюблену тему — про «нацистів», про «фашистів» і все таке; і не можуть цього знайти. А наші народні депутати можуть це показувати. Ви ж бачили, які потім ресурси це розганяли.
Тому це неправильна історія, однозначно. І реакція наших патріотів, яка була, вона очевидна і чітка.
— Ще ці народні депутати підтримують, наприклад, Українську православну церкву Московського патріархату. Дмитрука також знають під прізвиськом Православний бодібілдер. А вони здійснюють законодавчу діяльність під час воєнного стану, під час широкомасштабної війни Росії проти України, ці люди приймають рішення. І от так от всередині, дуже відкрито, відверто працюють на нашого ворога. Невже немає механізмів, щоб цьому запобігти?
— Щодо православної церкви. Я сподіваюся, що найближчим часом Верховна Рада ухвалить правильне рішення.
А щодо всіх інших питань, якщо без емоцій говорити так, як є, то у нас є Конституція. Всі обрані народні депутати знаходяться в Верховній Раді, згідно з Конституцією. Можна зараз говорити емоційно — когось вигнати, розстріляти, посадити. Але є Конституція, є правоохоронні органи. Якщо є питання, вони мають розслідувати, розбиратися з тими чи іншими заявами і оцінювати їх правомірність.
Але я скажу свою точку зору: вони не прийнятні.
— Але росіяни роблять усе для розхитування ситуації. З’явилося відео, де одному з убитих українських військових відрізають голову. Далі з’являються пости в російських нацистських пабліках, мовляв, віддавайте нам, вибачте за це слово, «хохла», ми його принесемо в жертву. Складається враження, що Росія зараз дуже хоче розізлити українських військових, аби вони відреагували, зокрема в Курській області. Чи є у вас таке ж враження?
— Я не скажу, що дії росіян якось відрізняються на цьому напрямку від інших. Вони провокували, ми вже бачили не одне звірство, яке було зроблено РФ.
Це, мабуть, у них більше схоже на помсту.
Війни на інших напрямках, дійсно, тяжкі. Попри великі втрати (а в них реально гігантські втрати — за день більше тисячі людей, наприклад, на східному та південному напрямку), вони все-таки просуваються. І вони ж не рахують [людей], просто рахують свої успіхи метрами захопленої землі. Ми навпаки — збереженими життями. А вони просто взяли 10 метрів, втратили тисячу людей, і це є успіхом для них.
А тут, на Курщині, ситуація змінилася. Вони не можуть нічого зробити. В них немає резервів, вони не можуть протистояти нашим десантним і моторизованим підрозділам. Звичайно, мені це більше схоже не на провокацію, а на злість, бо вони не можуть протистояти. Росія, як російська імперія, як РФ намагаються чинити звірства, просто щоб помститись.
— Уже більше 10 днів Курської операції ЗСУ, а чому росіяни не підтягуються резерви? Є повідомлення про строковиків. Але є таке враження, що російський диктатор Путін не сприймає це серйозно або демонструє, що не сприймає серйозно.
— Ні, я би так не думав. Він сприймає це дуже серйозно. Про це є інформація і наша, і наших розвідок. Питання в тому, що Росія зараз не має на цьому напрямку достатньо резервів, які б не потроху кидали в топку, де б їх спалювали, а одномоментно [задіяли], аби блокувати хід наших військ.
Так, уже нашим стало важче просуватися. Вони почали використовувати і авіацію досить сильно, майже з перших днів, і БПЛА, просуватися важче. Але все одно ініціатива на нашому боці.
Тому не можна сказати, що в Росії є такі резерви, які вони зараз одномоментно можуть перекинути і вибити або оточити нас на цьому напрямку. У них їх немає. На мою думку, вони цього не хочуть визнавати, тому намагаються просто стримувати наші війська на тому напрямку, де ми зараз просуваємось.
Цей напрямок десь стратегічну [роль] відіграв, десь є тактична його дія. Але загалом це ще раз показало, що Росія не готова до захисту всіх трьох тисяч кілометрів своїх кордонів.
У них основні зусилля [докладаються] контрактниками, яким вони платять великі гроші, на напрямках, на яких ведуться активні бойові дії, — це східний, південний напрямки. Тут, ми бачили, все здебільшого трималося на строковиках. І зараз у них немає можливості взяти контрактників або якісь бойові підрозділи та протиставити їх нам.
Тому, я думаю, це питання. Вони розуміють, що тисячу кілометрів за допомогою тих же окупованих територій вони контролюють. А далі вони розуміють, що ми можемо проводити такі операції на всій протяжності тих двох тисяч кілометрів. Наше завдання — мати резерв, формувати підрозділи, які таким чином можуть постійно загрожувати їм. Це дасть змогу нам постійно триматись в тонусі, а їм потрібно буде вишукувати резерви, аби їх постійно тримати в готовності. Бо суцільну лінію фронту вони зробити не можуть.
Україна показала, що вона перейшла ці червоні лінії щодо атаки російської території. Росіяни нічого не змогли цьому протиставити, а навпаки, ще досі збираються з силами і намагаються це купірувати. Поки в них нічого не виходить.
Так, є протидія, там не легка прогулянка, там ведуться бої. Але все-таки це успіх у багатьох аспектах — і в міжнародному, і в нашому, що ми перехопили ініціативу; і в морально-психологічному, і перемога, якої в нас не було вже довгий час. Цей список можна продовжувати.
Це дійсно серйозна операція, яка навіть при тому, що в нас зараз є загрозливі напрямки — і Покровськ, і Торецьк, але це операція, наслідки якої в подальшому ще будуть проявлятись.
— Ви перерахували певні плюси цієї операції - і бойовий дух, і буферна зона, про яку говорив президент Зеленський, припустимо, неможливість зараз заморозити війну на умовах Путіна. Але, здається, однією з головних цілей є зупинка наступу росіян на Донбасі, на покровському напрямку. Поклавши руку на серце, чи ви цього очікуєте?
— Чи очікую я цього, — тут питання. При тому, що ми маємо тут успіх, ворог намагається робити все, навіть давши нам просунутись, аби не знімати війська з покровського напрямку. Згідно з моєю інформацією, були деякі військові підрозділи зняті з південного, херсонського [напрямку], невеликі частини з запорізького і східного.
Але, я думаю, умова Путіна для своїх генералів, а, можливо, і Генерального штабу, — щоби [рух у] напрямку Покровська продовжувався, бо він для них є стратегічним. Тому вони намагаються знайти резерви, намагаючись не втратити ініціативу на покровському напрямку, бо вона зараз є для них дуже важлива. Вони там зазнали дуже великих втрат, але мають успіхи.
Я думаю, навіть ціною своїх територій, вони намагатимуться довести до логічного завершення свою операцію на сході. Тому нам потрібно завдавати їм більше втрат, аби противник був вимушений перекидати резерви.
Зараз вони їх відшукують: десь [знаходять] строковиків, швидко перевівши їх на контракт, якісь частини [перекидають] з центральної Росії або Далекого Сходу. Але ми також маємо розуміти, що туди (на Курщину — Ред.), аби протистояти нормально нашим військам, потрібні бойові частини, як на сході.
А те, що вони зараз намагаються десь познаходити війська і просто їх так кинути… Вони будуть набагато гірше себе показувати.
Тому перекидають для протидії спецпідрозділи. Є інформація, що вони туди [направляють] свою російську Альфу, центр спецпризначення. А проблема у них зі штатними бойовими підрозділами — які б мали бойовий досвід і могли б повноцінно стати та битись із українськими бригадами, які зараз наступають.
Це зараз наш шанс розширити максимально цей плацдарм. А наступну ціль вже знає, мабуть, тільки наш головнокомандувач, верховний головнокомандувач і декілька людей, які долучені до Ставки або безпосереднього планування цієї операції.
Немає коментарів:
Дописати коментар