Українські військовослужбовці під час навчань у Сумській області (Фото:REUTERS/Thomas Peter)
Військовий експерт, колишній співробітник СБУ Іван Ступак в інтерв'ю Radio NV — про ймовірне знищення третього і останнього мосту через річку Сейм в Курській області, просування там ЗСУ, а також про взаємозв'язок цих подій з боями на сході, зокрема на покровському напрямку.
— Пропоную почати з інформації щодо ймовірно знищеного третього мосту на річці Сейм у Курській області РФ. Є певні повідомлення від російських так званих воєнкорів. Що це означає і для нас, і для росіян?
— З Курщини в нас гарні новини, добрі новини, порівняно з тим, що на сході. До сходу ми ще повернемося, про нього обов’язково треба згадувати.
— Так.
— Повідомляється про третій міст. Бачите, нам уже довелося вчити географію Курської області, хоча здавалось би, навіщо вона нам потрібна. А тут уже річка Сейм, скільки в них мостів, Курська область.
Що це нам дає орієнтовно і попередньо? Якщо ця інформація підтвердиться, це останній міст і гіпотетично плюс 640 кв. км території Курської області, які в результаті цього повинні стати опосередковано без контролю з боку федеральної влади РФ. Таке собі напівоточення, яке змусить російське військо щось кидати — або позиції, або позиції плюс техніку, або позиції плюс техніку, плюс своїх людей.
Ми знаємо, що останнім часом багато беруть у полон наші військові. Минулого тижня ми з вами говорили про ті феєричні 102 військовослужбовці від СБУ, які були затримані. Після цього були десятки полонених. Тут є великий потенційний ресурс захоплення полонених.
І не верифіковано повідомлялося, начебто в цій локації знаходяться великі «поклади» боєприпасів, склади з боєприпасами різного калібру. Гіпотетично, якщо в росіян не вистачить сил, часу щось із цим вдіяти, це може стати надбанням ЗСУ, всі ці великі запаси.
— Повітряні сили, зокрема Микола Олещук, публікували напередодні інформацію про другий знищений міст. Чи правильно я розумію, що найважливіше на річці Сейм уже сталося? Бо той міст був найбільшим і росіяни могли би його використовувати найактивніше.
— Так, мости знищені. Але я би не хотів, щоби ми всі були в ейфорії «вау, клас, вони вже в оточенні». Ні, в росіян є можливості виходити з оточення.
Згадаймо класичний приклад — місто Херсон. Вони змогли перед нашим звільненням цього міста 11 листопада 2022 року витягнути з міста орієнтовно п’ять тисяч одиниць різної техніки. Вони змогли це зробити при тому, що Антонівський міст був дуже-дуже сильно пошматований. Тому залишається можливість, що вони все-таки зможуть витягнути на понтонах якусь техніку, забрати. Звісно, якщо не буде зв’язку з центральним командуванням, з вищим командуванням, якщо не пройде команда — «все на підрив, все замінувати, все в повітря», тоді дійсно є можливість захопити великі ресурси.
— Але в разі, якщо вони використовуватимуть понтони, це теж додатковий інтерес для українського війська, артилерії і не тільки.
— І HIMARS .Але в чому нюанс? Росіяни змогли знайти методику, як протидіяти нашим установкам HIMARS, які працюють на нашій території проти об'єктів у Курській області. На жаль, це знову російські безпілотники — Орлани, Суперками, які знаходяться в повітрі. Вони дивляться, спостерігають, бачать пуски наших систем і потім [б'ють] по цих локаціях.
Ми HIMARS втратили минулого тижня. Він відстрілявся по позиціях росіян, моментально змінив позицію, здається, на п’ять кілометрів, заховався в ліси, але його весь час вів російський безпілотник. Удар Іскандеру. І, на жаль, у нас є мінус одиниця і мінус наші хлопці, які були операторами на цій техніці.
З іншого боку, українці теж знаходять можливість вводити в оману росіян. На тих напрямках у лісах встановлюються надувні установки, вони десь у кущі ховаються і візуально нагадують M-270 — аналог HIMARS, але на гусениці. І росіяни дуже хизуються — «от ми вдарили, знищили», хоча є світлини про те, що це 100% надувний експонат. Таким чином ввели в оману росіян і вони використали Іскандер в молоко.
— Слово «надули» в цій ситуації набуває дещо іншого значення. Українські війська продовжували наступати по всій лінії фронту у Курській області, дещо просунулися на південний схід, цитую зараз черговий рапорт від Інституту вивчення війни. Що там упродовж останнього часу відбувається?
— На Курщині є просування, зазначаються в квадратних кілометрах. Але немає лінії бойового зіткнення. Там, де з’явилися наші військові, де була зафіксована їхня поява, це автоматично наноситься на мапу і кажуть: «О, ми тут». Але це ще нічого не означає. Наша ДРГ, так, була тут, передова група щось роздивилася, розгледіла. Іноді бувають такі моменти, коли зустріла шалений спротив, довелося відійти на п’ять-десять кілометрів углиб — лівіше, правіше, — але там не знаходиться. Ще раз: немає сталої лінії бойового зіткнення, тому говорити, що наші військові всюди-всюди… Так, вони всюди, але повністю не закріплюються.
Росіяни намагаються локалізувати знаходження наших військових. Вони риють окопи навколо Курчатова, повідомлялося про місто Льгов.
— Якщо подивитися на старі українські мапи початку ХХ століття, то місто Льгов було у складі УНР. Тому тут не вчити, а згадувати деякі населені пункти потрібно.
— Росіяни там риють окопи, роблять фортифікаційні споруди для того, аби локалізувати [наш наступ] і ми не могли далі так швидко просуватися. Так, у нас є перспектива захоплення окремих населених пунктів, але глибоко-глибоко просуватися — вони намагаються це купірувати. Найімовірніше, там буде якась поява мінних полів, як зазвичай, колючий дріт.
Є дані про те, що росіяни підтягують орієнтовно 10 тисяч особового складу своїх військових, щоби зупинити просування українців. Але західні аналітики говорять, що для того, аби вибити ЗСУ з Курської області, знадобиться щонайменше 20 тисяч особового складу. І повідомлялося про строковиків — з Калінінграда, Мурманська.
Було повідомлення про космічні війська РФ. Що це таке? Військово-космічні сили РФ — це і борт-інженери, і механіки, навіть пілоти, які з різних локацій, повідомлялось, навіть із Оленьї забирали, відправляли в якості штурмової піхоти.
— Чи змусили ЗСУ і ця операція перекинути істотну кількість і техніки, і військових із території України?
— Судячи з усього, на жаль, ні. Так, по окремих напрямках вони збирають окремими партіями, невеличкими шарами. У російському Генштабі не ідіоти сидять, вони розуміють задум нашої операції — як обійти, ввести в оману, змусити росіян відтягнути свої сили. На жаль, поки що так масштабно це не відбувається.
Були суперечливі повідомлення з Харкова, начебто спочатку забирають, потім нібито не забирають. Начебто стало легше, потім буцімто не легше. До кінця не зрозуміло.
Але якщо ми говоримо загалом про Покровськ, наші військові говорять, що їх у десятки разів більше, ніж було в Соледарі 2022−2023 років. Набагато гірше. Пруть, дійсно, неймовірно сильно, пішими порядками, групи по 5−10 людей. І без зупинки, 24/7 КАБи. КАБи, кажуть, кучність 200−250 метрів, закидають в великій кількості і просто неможливо голову підняти.
— У жителів Покровська є максимум два тижні на евакуацію, про це заявляє МВА. Що відбувається там упродовж останніх днів? І ці розрахунки про два тижні, чи розумієте ви, на що вони спираються?
— Два тижні — говориться про те, аби виставити часові рамки для цивільних. Бо ми знаємо, коли не ставлять рамки, тоді: «Ой, ми встигнемо, не зараз, так пізніше».
— «Пересиджу».
— Так, а може ситуація зміниться. Ні, два тижні — це той дедлайн, який поставлений. Можливо, буде більше, можливо, менше, — ніхто не знає.
Неймовірне, на жаль, є просування. Немає жодних претензій до Збройних, як так. Наші військові говорять: «Так, частково ми всі радіємо Курську, що росіяни на собі це відчули. Але ми не повинні забувати, що в нас обмежені ресурси постачання і є питання пріоритетів». Пріоритет зараз — це Курськ, і в людях (найбільш підготовлені, боєздатні), і в техніці, і в боєприпасах. Наші військові на сході говорять, на жаль, «ми відчуваємо на собі пріоритетність інших напрямків, це дається взнаки». І ми бачимо це у вигляді втрачених територій.
Немає коментарів:
Дописати коментар