Призначена росіянами «директорка» Херсонського будинку дитини Тетяна Завальська, що погодилася працювати з окупантами (ліворуч) та російська депутатка Яна Лантратова під час її візиту в окупований Херсон у серпні 2022 року (Фото:spravedlivo.ru)
Журналісти американської газети New York Times у деталях розкрили схему викрадення українських дітей з окупованих територій у Росію на прикладі історії 46 вихованців Херсонського будинку дитини, які опинилися у РФ.
Про це йдеться у великому розслідуванні New York Times, яке було опубліковано англійською, українською та російською мовами.
Журналісти видання відстежили, як ціла мережа посадовців та політиків, пов’язаних із російською владою та правлячою партією Володимира Путіна, проводила кампанію з переміщення українських дітей.
Матеріал розповідає про долю 46 вихованців Херсонського будинку дитини, які опинилися в окупації з перших днів вторгнення. На той момент у закладі перебували немовлята та діти до п’яти років, деякі з них мали серйозні вади, наприклад, церебральний параліч. Ці діти не були сиротами, хоча у деяких з їхніх батьків були обмежені батьківські права.
NYT публікує численні фотодокази та інші свідчення, які послідовно розкривають усе, що відбувалося з цими дітьми від початку повномасштабного вторгнення РФ.
«Зібрані дані вказують на те, що переміщення найвразливіших жертв війни було частиною послідовної кампанії Володимира Путіна і його прибічників, спрямованої на стирання української ідентичності дітей. Аби прослідкувати за долею та переміщенням дітей, які опинились під контролем російської влади, журналісти The New York Times проаналізували дописи в російських соціальних мережах, отримали доступ до фото, відео, текстових повідомлень та документів, а також провели більш ніж 110 інтерв'ю з юристами та російськими і українськими посадовцями. На думку фахівців у галузі права, те, що відбулося з дітьми в подальшому, може становити воєнний злочин», — пишуть автори розслідування. Серед чиновників, які згадуються в тексті - Ігор Кастюкевич («Навігатор»), тодішній т.зв. «міністр охорони здоров’я» Криму, член Єдиної Росії, його заступник, а також уповноважена з прав дитини в РФ Марія Львова-Бєлова та численні російські політики.
Вони розповідають, як працівники, лікарі та керівництво дитбудинку намагалися убезпечити вихованців від російських обстрілів, а українські посадовці та поліція намагалися знайти спосіб евакуювати дітей. На той час Херсон був повністю окупований, а росіяни відмовилися надати гуманітарний коридор, який би дозволив цивільному населенню врятуватися від ударів.
Замість цього озброєні росіяни вдерлися у підвал херсонської церкви Голгофа, де на той момент дітей ховали від обстрілів, і шляхом погроз змусили вихователів повернути їх у Будинок дитини, «де окупаційна влада могла тримати їх під постійним наглядом».
Протягом кількох наступних місяців російські посадовці знімали численні пропагандистські фото і відео про те, як вони «допомагають» дітям (хоча часто привозили невідповідні для потреб дітей товари, розповідають медики). Вони наголошували, що діти «належать» Росії і вже тоді стало очевидно, що вихованців зрештою вивезуть з України, розповіла Наталя Лукіна, український лікар закладу.
Зрештою кілька керівників і провідних фахівців Херсонського будинку дитини, включно з Лукіною, були змушені звільнитися, бо відмовилися брати російські паспорти та співпрацювати з окупантами. Новим «директором» росіяни призначили Тетяну Завальську, педіатра дитбудинку, яка працювала в нічні зміни і по вихідних. «Вона приязно ставилася до нової адміністрації і не приховувала своїх проросійських поглядів», — пише NYT.
Завальська влаштовувала для російських пропагандистів показові «екскурсії» дитбудинком, а надалі допомогла російським чиновникам вжити низки псевдоюридичних заходів, щоб «легалізувати» подальше перебування дітей у Росії, хоча батьки деяких дітей не були позбавлені батьківських прав.
У жовтні 2022 року, коли ЗСУ готувалися звільнити Херсон, росіяни вивезли з міста 46 вихованців дитбудинку. У цьому брали участь низка призначених Кремлем кримських «чиновників» (нижче на фото).
Спочатку дітей перевезли у Сімферополь і розділили між двома дитячими закладами. Співробітники одного з них, дитбудинку Йолочка, раніше звинувачувалися у неналежному догляді за дітьми.
Українській стороні про місцеперебування дітей не повідомили. Той факт, що Росія не поінформувала Україну про переміщення дітей і не забезпечила посередникам доступу до них, відповідно до міжнародного гуманітарного права, перетворює їхню евакуацію на насильницьке переміщення, наголосив Стівен Репп, колишній посол США в Управлінні глобального кримінального правосуддя. «Те, що Росія вважає гуманітарною місією, є відвертим воєнним злочином», — додав він.
Згодом Марія Львова-Бєлова заявила, що її офіс сприятиме влаштуванню цих дітей у російські прийомні сім'ї лише в тому випадку, якщо їхні кровні батьки не будуть знайдені в Україні. Однак це не відповідало дійсності.
Одне українське подружжя дізналося, що їхні діти знаходяться в Криму, лише коли журналісти NYT відвідали їх в Херсоні. Ці батьки не знали, де їхні діти, хоча документи свідчать про те, що російським чиновникам були відомі імена та адреса сім'ї. «Я нікому не дозволю їх усиновити», — сказав Роман Володін, батько Миколи Володіна, у якого був діагностований аутизм, та його сестри Анастасії Володіної, яка страждала на дитячий церебральний параліч.
Тим часом окупанти «присвоїли» дітям російське громадянство, яке є необхідною умовою для усиновлення та влаштування у російські сім'ї - зокрема і дітям Володіна.
При цьому фахівці в галузі права наголосили, що видача нових документів, переклад імен дітей та зміна їх громадянства доводять намір російської влади позбавити дітей їхньої ідентичності, що є порушенням Конвенції про права дитини і воєнним злочином.
Через рік після початку повномасштабного вторгнення колишній «міністр охорони здоров’я Криму» та його «заступник отримали» державні нагороди від Путіна. Вони були відзначені за свою участь «в організації евакуації місцевого населення з Херсона», що включала насильницьке переміщення дітей.
Минуло вже 19 місяців з того часу, як дітей було вивезено з дитячого будинку в Херсоні. Діти дорослішають і змінюються так, що зараз навіть українські вихователі ледве можуть їх впізнати. Це також може ускладнити роботу українських слідчих, які намагаються розшукати та повернути дітей, та вже порушили кримінальні справи проти Ігоря Кастюкевича, «Навігатора», і Тетяни Завальської, т.зв. «директорки» дитячого будинку.
Згодом фотографії принаймні 22 херсонських дітей з’явилися у російському федеральному банку даних дітей-сиріт серед десятків тисяч російських дітей. У їхніх анкетах зазначено, що вони з Криму, а місце народження — Україна — взагалі не згадується. Принаймні двоє з них були влаштовані в російські сім'ї.
Щонайменше семеро дітей з Херсонського будинку дитини повернулися до України за сприяння української влади та посередників з Катару. Серед них — Анастасія та Микола Володіни, чия мати у лютому цього року їздила за ними до Москви. Пізніше Анастасія померла в українській лікарні, лише через кілька тижнів після того, як їй виповнилося шість років. Лікар назвав причиною її смерті епілептичний напад. Микола перебуває під опікою української держави, поки його батьки чекають рішення суду стосовно своїх батьківських прав.
Решта херсонських дітей все ще залишаються під владою Росії.
Немає коментарів:
Дописати коментар