Павуки у банку Путіна. Чому і за що борються між собою дві опори путінського режиму — ФСБ та Міноборони — картина підкилимної боротьби
Партія війни. Російський президент Володимир Путін та голова Міноборони Сергій Шойгу з начальником Генштабу Валерієм Герасимовим (Фото:Reuters)
Під крилом російського диктатора йде протистояння, що погано приховується: «чекісти» і Гіркін намагаються побороти військових і Шойгу. NV за допомогою експертів відтворив картину цієї підкилимної боротьби.
«Останнім часом у ЗМІ триває активна робота, щоб заборонити словосполучення ПВК Вагнер, не вимовляти його вголос і всіляко уникати як чорт ладану», — таку заяву 13 січня зробив спонсор ЧКВ Вагнера Євген Пригожин. І додав, що «значну шкоду може завдати наша внутрішньовидова боротьба, корупція, бюрократія та чиновники, які хочуть залишатися на своїх місцях».
Пригожина обурило те, що російське міноборони в ранковому зведенні від 13 січня, присвяченому черговому «взяттю» Солерада, не згадало серед героїв штурму «вагнерівців». Хоча ті справді стали основною живою силою, яка під вогнем ЗСУ перетворювалася на трупи на цьому напрямі.
Внутрішньовидова боротьба в РФ, про яку згадав «кухар Путіна», справді розгорається все сильніше та сильніше. Хор критиків міноборони в особі Сергія Шойгу та начальника генштабу Валерія Герасимова стає все більш згуртованим та гучним: військових відверто лають як вагнерівці різних рівнів (навіть рядові), так і Кадиров, а також популярний в РФ терорист Ігор Гіркін. Останній уже пішов далі — він дозволяє собі випади на адресу кремлівських небожителів.
При цьому головним, хоч і таким, що ретельно приховується, опонентом міноборони РФ стало ФСБ. Саме з «благословення» цієї спецслужби військових критикують як Гіркін, так і проросійський блогер Анатолій Шарій, що мешкає в Європі, колаборант Олег Царьов і різні «воєнкори».
Втім, Шойгу та Ко періодично контратакують на цій «другому фронті», користуючись підтримкою Путіна, який намагається збалансувати дві сили. Так, нещодавно диктатор зробив Герасимова керівником усього окупаційного угруповання в Україні, засунувши до його заступника ставленика Пригожина генерала Сергія Суровікіна.
Примітно, що у вечірньому зведенні за 13 січня відомство Шойгу вже додала до сил, які «взяли» Соледар, і «вагнерівців».
А потім путінський прес-секретар Пєсков заявив, що конфлікт міноборони РФ та ПВК Вагнера є «продукцією інформаційних спекуляцій». Втім, він висловився настільки двозначно, що лише посилив підозри. «Щодо всіх конфліктів, то, як завжди це буває, це, головним чином, — продукція інформаційних маніпуляцій і так далі, які, гаразд, іноді влаштовують наші інформаційні супротивники, але іноді самі наші друзі поводяться так, що жодних ворогів не треба», — сказав кремлівський спікер.
Аббас Галямов, колишній спічрайтер Путіна, який живе в Ізраїлі, пояснив NV: фактор недовіри між силовиками в російському державному апараті завжди був присутній. Але нині це «недовіра» переростає в щось більше. «Зараз, коли вплив Путіна як модератора на процеси слабшає, можна говорити про потенціал таких конфліктів. Але не слід забувати, що єдиний ворог в особі України не дає повною мірою розвиватися таким конфліктним відносинам. Принаймні поки не складуться певні умови», — розповів Галямов.
В одному банку
Марк Фейгін, колишній адвокат і політик, який залишив РФ і нині виступає в ролі опозиційного Кремля політичного блогера, впевнений: перша та основна причина конфлікту між міноборони та ФСБ — на кого повісити неуспіх «спеціальної військової операції». «У перемоги багато батьків, а поразка завжди сирота. Кожен готовий вишикуватися в чергу за перемогою, якби Київ взяли за три дні чи за місяць, — каже він.
Немає коментарів:
Дописати коментар