Син Єсеніна у Чернівцях

Серед  документів  Державного архіву Чернівецької області  виявлений документ, що стосується сина Сергія Єсеніна. Тривалий час документ був невідомий та й про перебування Олександра Сергійовича Єсеніна-Вольпіна у місті Чернівці фактично ніхто не підозрював.

Серед архівних документів Міської ради 1949 року віднайдено його заяву на отримання квартири у Чернівцях від 05.07.1949 року та рішення виконкому Міської ради депутатів трудящих від 14.07.1949 року за підписом Голови міської ради Котко Полікарпа Архиповича про виділення йому квартири.
Раніше йому виділили кімнату в гуртожитку ЧДУ, де він не міг проживати в зв’язку з переїздом матері та дружини на Буковину. На жаль, молодший Єсенін так і не перебрався до помешкання на вулиці Університетській, його арештували.
Трохи біографії.
Народився Вольпін Олександр у Ленінграді 1924 р. Син поета Сергія Єсеніна (незаконно народжений).
1946 р. з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Московського університету. Під час Вітчизняної війни юнака не прийняли до солдатських рядів через психіатричний діагноз (клеймо душевнохворого переслідувало його всі роки життя в СРСР).
Ще студентом він став відомий, як поет. Часто зачитував публічно вірші. 1949 р. закінчив аспірантуру НДІ математики при МДУ і захистив кандидатську дисертацію з математичної логіки в Чернівецькому університеті. Тут він незабаром був арештований органами держбезпеки за читання своїх віршів у колі близьких друзів. Молодого поета відправлено на примусове лікування в Ленінградську спецпсихлікарню.
Про знайомство батьків.
1920 року Єсенін познайомився з поетесою та перекладачкою Надією Давидівною Вольпіною.
Надія з юності писала вірші, брала участь у роботі поетичної студії “Зелена майстерня” під керівництвом Андрія Білого, восени 1920 року приєдналася до течії імажіністів. Тоді почалася дружба з Сергієм Єсеніним. Публікувала свої вірші, читала їх з естради в “Кафе поетів” і “Стійлі Пегаса” — так називається “кавовий” період поезії. 12 травня 1924 року, після бурхливого роману з Єсеніним у Ленінграді народився син Сергія Єсеніна та Надії Вольпіної, який у майбутньому стане відомим вченим-математиком, правозахисником та послідовником свого батька.
У 1950 р. Вольпіна вислали в Караганду, де він потоваришував зі знайомими ще зі своїх московських часів поетами: Наумом Коржавіним і Юрієм Айхенвальдом.
1959 р. Вольпіна знову помістили у психіатричну лікарню з діагнозом шизофренія і протримали там близько двох років. Водночас за кордоном публікують його філософське есе під назвою «Вільний філософський трактат» і збірник віршів «Весняний лист» – другий після справи Бориса Пастернака. Це випадок, коли радянський громадянин наважився друкуватися за кордоном під власним ім’ям. Після виходу з лікарні 1961 р. Вольпін став позаштатним науковим співробітником Інституту наукової інформації (ВІНІТІ) і працював там до виїзду з СРСР. Займався реферуванням та перекладами зарубіжної математичної літератури, писав статті для «Філософської енциклопедії».
Есенин-Вольпін — один з основоположників правозахисної ідеології: він пропагував ідею апеляції до радянських законів з метою виправдання дій інакомислячих. Разом із тим він не лише говорив про це у колі друзів, але й здійснив ряд практичних кроків у рамках правового підходу до вирішення суспільних колізій.
Після арешту в вересні 1965 р. письменників Юлія Даніеля та Андрія Синявського Вольпін склав (спільно з Є. Строєвим і В. Нікольським) текст «Цивільного поводження» з закликом зібратися 5 грудня 1965 р. на Пушкінській площі у Москві на «мітинг гласності». Наприкінці 1967р.- початку 1968р. Вольпін став одним із організаторів петиційної кампанії навколо «процесу чотирьох». Написана 1968 р. його «Пам’ятка для тих, кому доведеться допити» служила незамінним Посібником для дисидентів в їхньому правовому протистоянні радянській каральній системі.
Черговий висновок забрати Вольпіна до психіатричної лікарні (1968р.) зумовив широку кампанію протесту серед радянських і зарубіжних математиків, у тому числі академіка Андрія Сахарова, з яким він співпрацював.
У листопаді 1970 р. Вольпін став експертом Комітету прав людини — незалежної асоціації. Його ціллю було вивчати проблеми прав людини та правове просвітництво в СРСР.
Брав участь у роботі Комітету, написав кілька доповідей про право на захист та про право психічно хворих і про міжнародний пакт про права людини.
1972 р. Радянський уряд змусив його емігрувати до Сполучених Штатів Америки, де він і надалі займався наукою та правозахисною діяльністю.

По кутах заснули мухи
по кутах заснули мухи,
Жадібно жеруть їх павуки;
Лагодять кислі старої
пропотевшей шкарпетки;
Головою трясучи лисою,
Одноока в окулярах
Піднімає суперечка крикливий
Про тринадцяти рублях.
Каже, як відьма зла:
«Всякий красти здатний!»
Їй у відповідь твердить інша,
Що ні чорта не віддасть
(Чорний плат надітий на стерва;
Весь в зморшках, рот обвис;
Чи то соплі, то чи черв'яки
За зморшок полилися ...).
Хлопчик спить під образами;
Нічого не знає він,
І закритими очима
Точно в книгу дивиться в сон.
... Одноокі лиходійки
Ніби штопають шкарпетки,
А в кутах - чотири змійки
Засипають від туги,
А зовні - холод лютий, І проходять стороною
напівлюдей, полуспрути,
Все ламаючи за собою ...
... Пошкодували б хоч немовляти,
Не кричіть: він адже спить! -
Так, сморкаясь в рушник,
Пелагея говорити.
І до перстам притиснутим пальцем
Перехрещує плоть ..
«Всім нам, грішникам-страждальцям,
Двері в рай відкрий, Господь!»
... Полотер величезною ложкою
Набиває рот пшоном,
І компанія з гармошкою
Веселиться під вікном,
І на душі всім страждальцям
Гірко капає затишок,
І тремтить під ковдрою
Polumalychіk-polusprut.

Москва, I – 1941

шизофренія

... Я дочекався кінця балаканини докторів
І пішов до неї. Сутеніло.
Я увійшов і сказав, що не буду здоровий ...
- Розсміялася!
... Я їй все розповів (був Белей мерця),
Від кінця до початку, -
Розсміялася, як ніби іншого кінця
Від мене і не чекала ...
... А на вулиці тихо світив місяць -
І не тільки поетам:
В цю місячну ніч розігралася війна
Темряви зі світлом, -
і вона (якщо все це було уві сні, -
Значить, сон лицемірив)
Говорила так довго, і все про війну ...
Я мовчав і не вірив,
Що спалюють Варшаву, Париж і Москву
Заради країн або грошей:
Просто б'ється в нападі , кусаючи траву,
Велетень-шизофренік.

IX - 1941

 Радянський дисидент, поет і математик Олександр Єсенін-Вольпин помер у віці 91 року в США, повідомили його друзі "Інтерфаксу" в середу 16 березня 2016 року.

Підготував Степан Карачко, краєзнавець [chernovstepan@mail.ru]