23-річного студента з Мурманська Рафаеля Мамедова, якого Північний флотський військовий суд 27 травня 2026 року визнав винним у держзраді, участі в терористичній організації та засудив до 15 років позбавлення волі. У СІЗО та під час етапування Рафаель здійснив дві спроби самогубства.
Його історію розповідає Російська служба Радіо Свобода, а також наводить цифри, які свідчать, що у Росії б’є рекорди «повномасштабна війна проти власного населення».
Від початку великої війни проти України ФСБ порушила понад 1500 справ за статтями про державну зраду, шпигунство, конфіденційне співробітництво з іноземною державою та допомогу противнику. Лише за 2025 рік російські суди винесли не менше ніж 458 вироків у цій категорії справ, що стало рекордом за всю історію сучасної Росії, повідомляє «Первый отдел». У першому кварталі 2026 року кількість кримінальних справ про держзраду, що надійшли до судів у Росії, на 20% перевищила показники 2025 року
У доповіді «Первого отдела» зазначено, що звинувачення «майже завжди висувають людям, які не мали доступу до державної таємниці», а як докази використовують контакти з провокаторами, пожертви та нібито наміри вчинити злочин. Розгляд таких справ, як правило, відбувається в закритому режимі, що «фактично унеможливлює суспільний контроль за судовим процесом».
«Порізав собі не лише руки, а й шию»
До арешту Рафаель Мамедов вів телеграм-канал «», де публікував переважно меми, фотографії, відомості з історії та міфології північного краю, а також роздуми про необхідність зберігати свою культурну ідентичність і підтримувати зв'язки з країнами Північної Європи.
Та, попри відсутність закликів до насильства та до відокремлення від Росії, на початку 2025 року канал Мамедова включили до списку терористичних організацій як структурний підрозділ «», який ще раніше оголосили терористичною організацією. Верховний суд Росії вирішив, що структурними підрозділами «Форуму» є понад 170 організацій.
«Я як мати досі не можу зрозуміти, як у XXI столітті можна переслідувати людину за адміністрування телеграм-каналу, за історичні та аналітичні статті, звинувачуючи її в тероризмі та державній зраді», – пише мама Рафаеля Олена Мамедова, приголомшена вироком своєму єдиному синові.
За її словами, все звинувачення в держзраді побудоване на двох текстах на теми деколонізації та регіональних конфліктів. При цьому на офіційному сайті ООН – організації, в якій Росія продовжує брати участь, – існує окремий розділ, присвячений питанням «деколонізації».
Заарештували Рафаеля у травні 2025 року, коли він лежав у лікарні.
– Він важко переживав те, що відбувається в країні, у нього була депресія, він порізав собі вени, – розповідає родичка Мамедова Світлана (ім’я змінене). – Його привезли до психіатричної клініки, сказали, що обстежуватимуть два тижні. У нього й раніше траплялися депресії, але зробити МРТ головного мозку не вдавалося, бо він носив брекети – а тут він їх якраз зняв.
Але зробити МРТ все одно не встигли – до клініки прийшли співробітники ФСБ. Вони отримали з рук лікарів телефон Рафаеля, вивчили його листування, 8 травня його терміново виписали з висновком «здоровий» і одразу ж затримали.
На той час Рафаель навчався на третьому курсі Мурманського Арктичного університету за спеціальністю «цифрова соціологія», був активним учасником наукових і соціальних університетських проєктів, капітаном команди «Що? Де? Коли?».
– Він із дитинства був інтелектуальним хлопчиком, спортом займався, дуже багато читав. Навчався на відмінно, захоплювався фізикою, математикою, історією, краєзнавством, був призером олімпіад, – розповідає Світлана. – Не бився, не хуліганив – у батьків ніколи таких проблем із ним не було. Він вступив до університету, потім швидко звідти пішов і поїхав до Петербурга – мабуть, хотів підзаробити та виїхати з країни. Мама його вмовила повернутися, він повернувся, вступив на інший факультет. Тепер мама себе, звісно, корить за це. Тоді їй здавалося, що головне – це навчання.
За словами Світлани, у СІЗО Рафаель продовжував багато читати, поки мамі не заборонили передавати йому книжки. Зараз повторює англійську – за словниками з тюремної бібліотеки. На волі захоплювався історією та побутом фінно-угорських народів, хоча батько у нього – азербайджанець.
– Він навіть здавав генетичний тест, йому було цікаво. У нього по материнській лінії – фінно-угорські гени і навіть на 1/8 помори-саами. Але він бачив, що будь-яка підтримка культур малих народів вважається сепаратизмом, як це вказано у нього в рішенні суду. Після його першої, ще до арешту, спроби накласти на себе руки він приймав психотропні препарати, дуже серйозні. У СІЗО їх давали нерегулярно, а несистемне застосування небезпечне. Побачень із рідними йому не дозволяли багато місяців, навіть дзвінки забороняли, хоча це незаконно, але слідчий казав – за розпорядженням керівництва.
Спочатку Рафаеля звинувачували в «участі в діяльності терористичної організації». У березні, за словами Світлани, з'явилося нове звинувачення – у державній зраді. Світлана припускає, що не останню роль у посиленні статей звинувачення зіграла антивоєнна позиція Рафаеля, яку він не приховував навіть від слідчого.
– Він заявив на допиті, що він проти нинішньої політики, що не треба було проводити. Не визнав провини та відмовився від надання будь-яких свідчень. Коли його перевели до СІЗО «Кресты», він розібрав бритву і порізав собі не лише руки, а й шию. Хтось прибіг, надали допомогу, зробили заспокійливий укол. І відправили етапом до Мурманська, поїздом. У вагоні він знайшов ремінь, намагався повіситися, добре, що конвоїр проходив повз і вчасно зупинив його.
Рідні дізналися про це лише на суді – коли побачили на шиї у Рафаеля шрам. Згодом адвокату надійшла відповідь із СІЗО-1 про те, що в журналі подій зафіксовано «факт самоушкодження». У травні матері Рафаеля Олені дали два короткострокові побачення – їй вдалося двічі поговорити з сином через скло. Рафаель розповів їй, що ті, хто потрапляє до СІЗО за кримінальними статтями, швидко підписують контракти і вирушають на «СВО». У СІЗО залишаються переважно політичні.
Родина Рафаеля налаштована боротися за нього – подавати апеляцію.
– Ніхто не згоден зі звинуваченням. Там узагалі нічого не доведено, навколо суцільні порушення. Заарештували його в психіатричній лікарні, в телефоні вивчали особисту переписку без рішення суду. І суд на це не звернув уваги. Докази, здобуті незаконним шляхом, мають бути виключені зі справи. А інших просто немає, – каже Світлана.
«Чому з нею так вчинили?»
54-річну художницю-модельєрку з Хабаровська Олену Караніку 19 лютого 2026 року засудили до 17 років позбавлення волі в колонії загального режиму з обмеженням волі строком на 1 рік після звільнення за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації») та ст. 275 КК РФ («державна зрада»).
Відомо, що у 2005 році вона отримала посвідку на проживання в Греції, працювала барменкою в Афінах, потім вийшла заміж за грека, власника агротехнічного бізнесу, переїхала до нього в Яниці під Салоніками. Допомагала чоловікові, малювала, шила, відвідувала рідних у Хабаровську. Приїхавши у 2016-му, затрималася надовго: батько тяжко хворів і помер. Коли збиралася назад, почалася пандемія, кордони закрилися. У 2021 році Олена зробила щеплення та новий закордонний паспорт, хотіла повернутися за туристичною візою і відновити протерміновану посвідку, але щось пішло не так – а тут почалася велика війна.
Вона почала шукати в інтернеті фірми, які допомагають виїхати за кордон. Хтось запропонував їй допомогу, зав’язалося листування. «Я думала, вони поділяться корисною інформацією, але вони давали якісь дивні «завдання», підозрілі й безглузді, які я не виконувала, бо це виглядало як явна провокація. Завдання – я їх серйозно не сприймала: зробити фотки того, що вже є в інтернеті, в Google-картах. А також мосту через Амур, який на 5000-й купюрі», – розповіла Олена у своєму листі із СІЗО журналістам видання «Ветер».
Уранці 4 січня 2025 року силовики вдерлися до її квартири в Хабаровську, виламавши двері, і вклали її обличчям у підлогу. Її звинуватили в тому, що вона вела листування з .
Під час обшуку у неї знайшли рекламні буклети та оголошення про службу за контрактом і звинуватили в тому, що вона зривала такі оголошення за завданням української розвідки.
– А насправді вона різні буклети збирала і вчилася на них малювати аерографом, який я їй подарував, – каже родич Олени Іван (ім’я змінене). – Вона така творча особистість – могла взяти аркуш А4 і контури сукні накидати, а за два дні ця сукня вже була на ній.
У «Леруа Мерлен» працювала, гарні штори робила, візерунки придумувала неймовірні. Та все, до чого докладала рук, було неймовірним – вона просто чарівниця. Цьому аерографу з купою фарбопультів різного калібру вона страшенно зраділа, в захваті була. І от тренувалася на буклетах. Я був у відрядженні, коли її затримали, повернувся, зайшов до неї, дивлюся – а там виламані двері... Адвокат сказав: «Не плекайте марних надій».
Процес проти Караніки був закритим. Востаннє родичі бачили Олену в суді, коли її завели в клітку. Поспілкуватися їм тоді не дали.
– Вона за рік схудла кілограмів на 10. Син її Стьопа після вироку плакав. Йому 34 буде цього року. У нього з мамою дуже близькі стосунки. З Греції вона сюди постійно приїжджала, і він до неї їздив неодноразово. У мене немає жодних здогадок, чому з нею так вчинили. Усі друзі та рідні просто шоковані.
Пів мільйона віддали адвокатам, результати плачевні. Вона писала картини, розводила британських капловухих кішок, активний спосіб життя вела – і велосипед, і спортзали. Її мама, 1949 року народження, не доживе до її виходу. Олена нещодавно листа надіслала – там половина рядків закреслена.
Пише: «Я ні в чому не винна, я взагалі не розумію, за що мене взяли». Ми їй передачі збираємо щотижня, ті ж приправи – щоб кашу тюремну підсолити, присипати, – каже Іван.
Адвокат «Первого отдела» Євген Смірнов упевнений, що випадок Олени Караніку – «чистої води провокація».
– Хотіла потрапити до чоловіка в Грецію і напоролася на провокатора, який удавав із себе члена легіону «Свобода Росії». Це досить стара практика силовиків. А в підсумку – державна зрада – від 12 до 20 років позбавлення волі, участь у діяльності терористичної організації – від 10 до 20. Зазвичай призначають за сукупністю 16–18, у неї якраз посередині.
Вони, звісно, не визнають, що це провокація ФСБ, і суд уперто заплющує очі та закриває вуха. Олена Караніку потрапила в сіті, але їм байдуже, вони їх розкинули – не вона, то хтось інший попадеться. Зручно – одразу два особливо тяжкі злочини навісити. Це війна. І не лише з Україною, це цілковита війна проти власного населення та проти будь-якого інакомислення в Росії.
У своїй доповіді за підсумками 2025 року «Первый отдел» робить три висновки:
- Зростання кількості справ та посилення вироків. Переслідування за державну зраду та шпигунство в Росії остаточно перетворилося на налагоджений конвеєр. Кількість засуджених за цими статтями за рік зросла на 25%, репресії стали жорсткішими, а середні терміни ув'язнення – довшими.
- Сукупність складів злочину. Усе більше вироків оголошують за двома і більше складами одразу – найчастіше за статтями, пов'язаними із суспільною та державною безпекою.
- Тотальна закритість судової системи. Головним підсумком року стало практично повне занурення правосуддя в таємницю. Суди цілеспрямовано і навіть заднім числом приховують інформацію, щоб унеможливити будь-який зовнішній моніторинг з боку правозахисників, незалежних спостерігачів та суспільства.
Немає коментарів:
Дописати коментар