Чернівецька
ОДА підтвердила віковічну мудрість (не беремо до уваги нинішні часи, бо в
усіх бувають затемнення) нашого народу, виражену прислів’ям "У тихому болоті чорти водяться". А мер Олексій Каспрук отримав змогу мити руки, бо з ним припинив вітатися "Сам" Валерій Чинуш.
***
Всяка праця породжує напругу рук та розуму і результат – добрий чи поганий. Усяка дія має кінцеву мету. Усяка ціль передбачає її досягнення. Але що стається, коли мета невідома, а цілі не визначені? А весь сенс існування зводиться лише до того, аби існувати? Тут, як казали філософи, "кожному своє". Собаки знічев’я вилизують вуха. Коти ніжаться на сонці. Півень голосно співає на паркані. Корова ремигає – тренує жувальний апарат. Чоловіки дивляться футбол на дивані. Жінки красуються перед дзеркалом.
А що робити чиновникам ОДА, які вже десь років 15 не розуміють призначення та мети існування цього комп’ютеризованого обкому партії? І не має значення, обкому чиєї це влади – "нашої" чи "не нашої", "злочинної" чи "революційної", "бандитської" чи "шахрайської", "прозахідної" чи "промосковської".
В такій ситуації їм залишається лише згадати, хто вони: божественного, мавпячого чи інопланетного походження. І в процесі самоідентифікації влаштувати бійку. Саме з цієї позиції – самоідентифікації та самоствердження індивідів, я би й характеризував бійку Сідляра Ігоря Анатолійовича (начальника по економіці) та Богатирця Ігоря Миколайовича (начальника по фінансах).
Бо це не просто бійка. Це зіткнення двох світів, двох різних теорій еволюції. З одного боку справжній неандертальський дух, груба сила вікінга, соціал-дарвінізм, мачизм, воїн, "пасть порву". Герой! А з іншого – рахівниця, калькулятор, тихий шелест доповідних і розпоряджень, тихі кроки до головної приймальні. Пам’ятаєте: "Ми нє сєєм, нє пашєм, нє строім, ми гордімся общєствєнним строєм. Ми бумажниє, важниє люді…".
Щось у цьому є таке – і трохи інопланетне, і більш земне, класичне – Бєліков, Акакій, Гоголь, Салтиков-Щедрін... Ну дужжее це живуче! Так що, хоч я людина й не азартна, довгострокові ставки робив би на друге. Бо де ті тепер неандертальці та вікінги…
***
Мер Каспрук відтепер отримав змогу мити руки щодня з милом та ще й три рази. Таке щастя до нього привалило після минулої позачергової сесії. Бо раніше він такої змоги не мав.
Раніше як було. От, приміром, сесія міськради триває днів десять на місяць. А ще потім дайте по три дні після кожного засідання. Так і руки не миті весь місяць, хоч облизуй нишком. А чого так було? Бо раніше всі засідання сесії "Сам" Валерій Миколайович Чинуш спускався з небес (чи де він там літає) і йшов до Каспрука вітатися за руку. І як той лише ту руку не ховав: і в кишеню совав, і за пазуху, і під стіл, а все ж вітатися доводилося.
А після того, якщо вже з мером привітався "Сам", то і мити мінімум три дні ті руки не можна було. Аби святість і благословення не змилися.
А тепер можна! Бо, як сказали Валерій Миколайович, у сесійній залі він вітається з усіма, окрім Олексія Павловича. Бо страшенно образилися Валерій Миколайович на Олексія Павловича за кухаря… Так, так. За кухаря, якого зять Валерія Миколайовича шукає на 25 тисяч гривень зарплати для ресторану "Чернівці", що втричі більше від зарплати мера.
А мер спитав, яка у їх ресторані офіційна зарплата – півтори тисячі чи 3200. От і образилися. І що ж тепер буде. Біда. І як той мер посмів? Яке право мав? Адже ресторан той і бізнес сімейний Валерія Миколайовича і зятя в Кіцманському районі податки платять.
Так що хай тепер сільський голова Іванківців собі руки не миє. Бо відтепер вся святість і благословення Валерія Миколайовича йтимуть лише йому одному.
А з нашим мером вже можна вітатися за руку всім. Бо руки після кожного засідання сесії і наступних три дні він вже ретельно миє. Святість зійшла.
***
Раніше я думав, що боротьба з корупцією – це як у Румунії. Порушили справи, накопали фактів, нарили доказів, затримали, засудили, посадили. Захотіли відпустити на волю – народ вийшов на вулиці. Тепер і тим страшно відпустити, й іншим страшно вийти. У нас же все трохи по-іншому, по-нашому – триколісний велосипед для дорослих із кривою рамою, на якій треба сидіти задом до руля, але намагатися їхати вперед.
А якщо конкретно, то з корупцією в Україні борються не за державною і суспільною потребою, чи покликом душі, а за "штатним розписом". Тобто, чітко визначено, хто бореться сьогодні, а хто боротиметься завтра. Також визначено, коли і де вони поміняються місцями. І борються з нею не правоохоронці, а триндуни. Це такий український вид борців, які знають все про всіх і навіть більше, але ніде і ніколи не можуть, чи не хочуть довести щось конкретне. Бо, або так знають, або ті, з ким вони борються, значно розумніші за борців і знають, де і як то заховати.
Приміром, прибув на Буковину нардеп Лещенко. Нардеп, як нардеп, тільки якийсь трохи не доглянутий – післяреволюційно-кризовий. Особливого ажіотажу не викликав, бо фуршету не було. Так і відбув до столиці далі боротися. А звідти вже почав – Бурбак-смотрящий, Буковина – окрема республіка, а третина тут - із румунськими паспортами. Тобто, повівся як поганий кабан у сільському хліві гарного господаря. Походив, поговорив, посидів, полежав, поїв, а потім вср…вся.
Ну звідки ти хлопче взяв, що тут понад 200 тисяч людей ходять із румунськими паспортами? Тим більше, що це споконвічна "тєма" Петра Дмитровича і ми не дозволимо всіляким "зайдам" у нашого Петра забирати останній кусень хліба зі смальцем.
А про смотрящого? Ржу. То Васю проголосили смотрящим. То тепер Макса. Я розумію, що в них є щось схоже – наприклад, щоки. Але які з них смотрящі. Ги… Та якби Вася був справжнім смотрящим, то Макс би давно переписав "Добробут" - на його тещу, "Гравітон" - на його бідних діток, а "Межигір’я у Виженці" віддав би під дитячий притулок "Малюк Вася" для реабілітації жертви політичних репресій Ростіка.
Чи якби Макс був тим смотрящим, то хіба Вася би влаштовував виступи у міськраді, як ромський ансамбль на сцені театру "Ромен", і тримав би помідорно-підпільний "Зелений" базар? Та він би сидів тихіше води і нижче трави і хіба раптом би з друзяками ночами танцював на Цецино під бубен довкола вогнища та їв запечені на вугликах баклажани із "Зеленого" базару. І всьо.
Бо справжній смотрящий на Буковині був лише один і той недовго – Юра Борисов. Та й то він наглядав лише за "своїми", бо то така челядь, що за нею не лише "глаз да глаз", але й два ока, ніс, два вуха, два налигачі та дві нагайки (кожному) потрібні. Так що для нагляду за чужими в Юри просто сил вже не залишалося. А ці двоє так собі – "цари не настоящие". Фейк. Як і борець Лещенко з його "третиною румунських паспортів".
***
Втім, не все так погано, бо пізнається у порівнянні. Так, міськрада (як то не дивно) виглядала краще на фоні ОДА, бо все ж спромоглася з другої подачі розподілити гроші бюджету, а в сесійній залі ніхто не побився і навіть не плювався і не кусався. В той час як "хата з левами" вся аж пашіла від відлуння бойових дій між головним "залучителем інвестицій" та головним "розподілювачем дотацій" (зауважте, яке філігранне протистояння).
Та драйву цього тижня (очевидно, через теплові і сонячні удари) загальній картині процвітаючого маразму додав сам чернівецький електорат, найкращі представники якого тепер розгулюють нашим європейським містом поміж цнотливо-богобоязливими обивателями в одних трусах.
Спочатку якась скотиняка в одних трусах покалічила двох людей на Шкільній, а потім по-геройськи втікала від поліції. А пізніше, коли іншу таку саму скотиняку група поліцейських тягла до машини, наш розпашілий від спеки, поту, чебуреків, пива і китайських парфумів "Наливайка" народ кинувся хапати поліцейських за петельки та кобури пістолетів. Чим ще раз жирно перекреслив наше найближче європейське майбутнє: табун туди не приймають, хіба, якщо він пливе на плотах через Середземне море (і то лише у табір для біженців). До речі, якби в якихось США така тітонька намагалася вхопити за кобуру поліцейського і залізти туди, вона мала би великі шанси значно прискорити відліт своєї душі до святого Петра на крилах такої подовгуватої металевої мушки – без шансів потрапити за Петрові ворота.
А там, де державні інститути – фікція, а народ… – самі бачите, це поки що сходить із рук.
Зате,як видно на відео протистояння натовпу з поліцейськими, у наших депутатів стійкий і стабільний електорат. Хтось в одних трусах, а хтось просто ідіот . Так що за своє політичне майбутнє на місці нинішніх обранців я би зовсім не переживав, таким народом би дуже гордився і періодично пригощав би його чебуреками – щоби холестеринові бляшки не давали змоги його мозку почати думати.
Молодий буковинець
Олександр МОСТІПАКА
***
Всяка праця породжує напругу рук та розуму і результат – добрий чи поганий. Усяка дія має кінцеву мету. Усяка ціль передбачає її досягнення. Але що стається, коли мета невідома, а цілі не визначені? А весь сенс існування зводиться лише до того, аби існувати? Тут, як казали філософи, "кожному своє". Собаки знічев’я вилизують вуха. Коти ніжаться на сонці. Півень голосно співає на паркані. Корова ремигає – тренує жувальний апарат. Чоловіки дивляться футбол на дивані. Жінки красуються перед дзеркалом.
А що робити чиновникам ОДА, які вже десь років 15 не розуміють призначення та мети існування цього комп’ютеризованого обкому партії? І не має значення, обкому чиєї це влади – "нашої" чи "не нашої", "злочинної" чи "революційної", "бандитської" чи "шахрайської", "прозахідної" чи "промосковської".
В такій ситуації їм залишається лише згадати, хто вони: божественного, мавпячого чи інопланетного походження. І в процесі самоідентифікації влаштувати бійку. Саме з цієї позиції – самоідентифікації та самоствердження індивідів, я би й характеризував бійку Сідляра Ігоря Анатолійовича (начальника по економіці) та Богатирця Ігоря Миколайовича (начальника по фінансах).
Бо це не просто бійка. Це зіткнення двох світів, двох різних теорій еволюції. З одного боку справжній неандертальський дух, груба сила вікінга, соціал-дарвінізм, мачизм, воїн, "пасть порву". Герой! А з іншого – рахівниця, калькулятор, тихий шелест доповідних і розпоряджень, тихі кроки до головної приймальні. Пам’ятаєте: "Ми нє сєєм, нє пашєм, нє строім, ми гордімся общєствєнним строєм. Ми бумажниє, важниє люді…".
Щось у цьому є таке – і трохи інопланетне, і більш земне, класичне – Бєліков, Акакій, Гоголь, Салтиков-Щедрін... Ну дужжее це живуче! Так що, хоч я людина й не азартна, довгострокові ставки робив би на друге. Бо де ті тепер неандертальці та вікінги…
***
Мер Каспрук відтепер отримав змогу мити руки щодня з милом та ще й три рази. Таке щастя до нього привалило після минулої позачергової сесії. Бо раніше він такої змоги не мав.
Раніше як було. От, приміром, сесія міськради триває днів десять на місяць. А ще потім дайте по три дні після кожного засідання. Так і руки не миті весь місяць, хоч облизуй нишком. А чого так було? Бо раніше всі засідання сесії "Сам" Валерій Миколайович Чинуш спускався з небес (чи де він там літає) і йшов до Каспрука вітатися за руку. І як той лише ту руку не ховав: і в кишеню совав, і за пазуху, і під стіл, а все ж вітатися доводилося.
А після того, якщо вже з мером привітався "Сам", то і мити мінімум три дні ті руки не можна було. Аби святість і благословення не змилися.
А тепер можна! Бо, як сказали Валерій Миколайович, у сесійній залі він вітається з усіма, окрім Олексія Павловича. Бо страшенно образилися Валерій Миколайович на Олексія Павловича за кухаря… Так, так. За кухаря, якого зять Валерія Миколайовича шукає на 25 тисяч гривень зарплати для ресторану "Чернівці", що втричі більше від зарплати мера.
А мер спитав, яка у їх ресторані офіційна зарплата – півтори тисячі чи 3200. От і образилися. І що ж тепер буде. Біда. І як той мер посмів? Яке право мав? Адже ресторан той і бізнес сімейний Валерія Миколайовича і зятя в Кіцманському районі податки платять.
Так що хай тепер сільський голова Іванківців собі руки не миє. Бо відтепер вся святість і благословення Валерія Миколайовича йтимуть лише йому одному.
А з нашим мером вже можна вітатися за руку всім. Бо руки після кожного засідання сесії і наступних три дні він вже ретельно миє. Святість зійшла.
***
Раніше я думав, що боротьба з корупцією – це як у Румунії. Порушили справи, накопали фактів, нарили доказів, затримали, засудили, посадили. Захотіли відпустити на волю – народ вийшов на вулиці. Тепер і тим страшно відпустити, й іншим страшно вийти. У нас же все трохи по-іншому, по-нашому – триколісний велосипед для дорослих із кривою рамою, на якій треба сидіти задом до руля, але намагатися їхати вперед.
А якщо конкретно, то з корупцією в Україні борються не за державною і суспільною потребою, чи покликом душі, а за "штатним розписом". Тобто, чітко визначено, хто бореться сьогодні, а хто боротиметься завтра. Також визначено, коли і де вони поміняються місцями. І борються з нею не правоохоронці, а триндуни. Це такий український вид борців, які знають все про всіх і навіть більше, але ніде і ніколи не можуть, чи не хочуть довести щось конкретне. Бо, або так знають, або ті, з ким вони борються, значно розумніші за борців і знають, де і як то заховати.
Приміром, прибув на Буковину нардеп Лещенко. Нардеп, як нардеп, тільки якийсь трохи не доглянутий – післяреволюційно-кризовий. Особливого ажіотажу не викликав, бо фуршету не було. Так і відбув до столиці далі боротися. А звідти вже почав – Бурбак-смотрящий, Буковина – окрема республіка, а третина тут - із румунськими паспортами. Тобто, повівся як поганий кабан у сільському хліві гарного господаря. Походив, поговорив, посидів, полежав, поїв, а потім вср…вся.
Ну звідки ти хлопче взяв, що тут понад 200 тисяч людей ходять із румунськими паспортами? Тим більше, що це споконвічна "тєма" Петра Дмитровича і ми не дозволимо всіляким "зайдам" у нашого Петра забирати останній кусень хліба зі смальцем.
А про смотрящого? Ржу. То Васю проголосили смотрящим. То тепер Макса. Я розумію, що в них є щось схоже – наприклад, щоки. Але які з них смотрящі. Ги… Та якби Вася був справжнім смотрящим, то Макс би давно переписав "Добробут" - на його тещу, "Гравітон" - на його бідних діток, а "Межигір’я у Виженці" віддав би під дитячий притулок "Малюк Вася" для реабілітації жертви політичних репресій Ростіка.
Чи якби Макс був тим смотрящим, то хіба Вася би влаштовував виступи у міськраді, як ромський ансамбль на сцені театру "Ромен", і тримав би помідорно-підпільний "Зелений" базар? Та він би сидів тихіше води і нижче трави і хіба раптом би з друзяками ночами танцював на Цецино під бубен довкола вогнища та їв запечені на вугликах баклажани із "Зеленого" базару. І всьо.
Бо справжній смотрящий на Буковині був лише один і той недовго – Юра Борисов. Та й то він наглядав лише за "своїми", бо то така челядь, що за нею не лише "глаз да глаз", але й два ока, ніс, два вуха, два налигачі та дві нагайки (кожному) потрібні. Так що для нагляду за чужими в Юри просто сил вже не залишалося. А ці двоє так собі – "цари не настоящие". Фейк. Як і борець Лещенко з його "третиною румунських паспортів".
***
Втім, не все так погано, бо пізнається у порівнянні. Так, міськрада (як то не дивно) виглядала краще на фоні ОДА, бо все ж спромоглася з другої подачі розподілити гроші бюджету, а в сесійній залі ніхто не побився і навіть не плювався і не кусався. В той час як "хата з левами" вся аж пашіла від відлуння бойових дій між головним "залучителем інвестицій" та головним "розподілювачем дотацій" (зауважте, яке філігранне протистояння).
Та драйву цього тижня (очевидно, через теплові і сонячні удари) загальній картині процвітаючого маразму додав сам чернівецький електорат, найкращі представники якого тепер розгулюють нашим європейським містом поміж цнотливо-богобоязливими обивателями в одних трусах.
Спочатку якась скотиняка в одних трусах покалічила двох людей на Шкільній, а потім по-геройськи втікала від поліції. А пізніше, коли іншу таку саму скотиняку група поліцейських тягла до машини, наш розпашілий від спеки, поту, чебуреків, пива і китайських парфумів "Наливайка" народ кинувся хапати поліцейських за петельки та кобури пістолетів. Чим ще раз жирно перекреслив наше найближче європейське майбутнє: табун туди не приймають, хіба, якщо він пливе на плотах через Середземне море (і то лише у табір для біженців). До речі, якби в якихось США така тітонька намагалася вхопити за кобуру поліцейського і залізти туди, вона мала би великі шанси значно прискорити відліт своєї душі до святого Петра на крилах такої подовгуватої металевої мушки – без шансів потрапити за Петрові ворота.
А там, де державні інститути – фікція, а народ… – самі бачите, це поки що сходить із рук.
Зате,як видно на відео протистояння натовпу з поліцейськими, у наших депутатів стійкий і стабільний електорат. Хтось в одних трусах, а хтось просто ідіот . Так що за своє політичне майбутнє на місці нинішніх обранців я би зовсім не переживав, таким народом би дуже гордився і періодично пригощав би його чебуреками – щоби холестеринові бляшки не давали змоги його мозку почати думати.
Молодий буковинець
Олександр МОСТІПАКА
Немає коментарів:
Дописати коментар